ПРО БУХОБЛІК ДЛЯ ФЕРМЕРА

            (Лист Державної податкової адміністрації
                      в Харківській області
             від 24 грудня 1999 р. N 19425/Б/31-015)

Відповідно до четвертого абзацу пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР (в редакції від 06.04.99 року) для суб'єктів господарської діяльності, які у відповідності із законом сплачують єдиний (фіксований) податок, норми цього закону щодо нарахування податку на прибуток у зв'язку із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 до норм амортизації не застосовуються.

Тому нарахування амортизаційних відрахувань у бухгалтерському обліку фермерського господарства здійснюється у повному обсязі, із застосуванням коефіцієнта 1,0.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями) визначено, що база обкладення податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їхньої договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових), платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості таких операцій включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Тобто податок на додану вартість при реалізації товарів (робіт, послуг) за договірними цінами визначається виходячи із обсягів фактичної реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Але існує кілька винятків із загального порядку нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість. А саме:

     1) операції, які проводяться в межах бартерних договорів;
     2) операції з пов'язаними особами;
     3) безоплатна передача товарів (робіт, послуг);

4) натуральні виплати у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником;

5) передача товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не належать до валових витрат виробництва (обігу).

Для перелічених операцій база для нарахування податку на додану вартість визначається виходячи із фактичної ціни, але не нижчої за звичайні ціни.

З 30 вересня 1998 року, дати набуття чинності Указу Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", звичайні ціни на товари (роботи, послуги) установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України уповноваженим на це державним органом.

При здійсненні операцій в межах окремої області для визначення звичайних цін слід керуватись інформацією щодо цін на товари в районах, що є у розпорядженні обласного управління статистики.

У разі відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі товари (роботи, послуги) звичайні ціни можуть бути встановлені, відповідно до указу, органами виконавчої влади.

Таким чином, вирішення питання про визнання бази для нарахування податку на додану вартість по реалізації сільськогосподарської продукції і цукру в кожному конкретному випадку залежить від умов договорів на реалізацію і категорій покупців, яким проводиться така реалізація.

                                   Заступник голови ДПА в області
                                                    В.Колесникова

           "Урядовий кур'єр" від 25 січня 2000 р. N 13