Інколи платники податків, звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, вважають за необхідне зобов'язати відповідний орган державної податкової служби України надати в територіальне Управління Державного казначейства України висновок про відшкодування відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість. З огляду на те, що надання відповідних висновків передбачено не законом, а підзаконним нормативно-правовим актом, позовні вимоги в цій частині не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеного законом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Оскільки вимоги до суду про зобов'язання податкового органу надати зазначений висновок не може захищати суб'єктивне право платника, тому предмета спору між1 ним і податковим органом тут не може бути.
Наведемо такий приклад. Закрите акціонерне товариство (ЗАр звернулося до суду з позовом до відповідної державної податкової інспекції (далі — ДПІ) та обласного управління Державного казначейства України про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та зобов'язання надати висновки. ДПІ позов не визнала з підстав невірного розрахунку сум невідшкодованої бюджетної заборгованості, а нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості не передбачено законом про Державний бюджет України на поточний рік. Обласне управління державного казначейства України проти позову заперечує з підстав неподання до казначейства висновку податковим органом про відшкодування бюджетної заборгованості.
Рішенням обласного господарського суду ДПІ зобов'язано надати висновок про відшкодування позивачу відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість за певний період, в обласне управління Державного казначейства України, котре, відповідно, зобов'язано перерахувати цю суму з державного бюджету на рахунок позивача. Постановою ж голови цього суду зазначене рішення суду скасовано і справу передано на новий розгляд після чого позов задоволено частково (див. рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2000 р., від 29 травня 2001 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2001 р.).
Постановою Вищого господарського суду України від 20 березня 2002 р. № 13/54-27/15 зазначене рішення обласного господарського суду та постанову апеляційного господарського суду змінено. Позов задо-волено частково: стягнуто на користь позивача відсотки, нараховані на бюджетну заборгованість та відмовлено в позові у частині зобов'язання ДПІ надати обласному управлінню Державного казначейства України висновок щодо відшкодування ПДВ з бюджету.
Ухвалою Верховного Суду України від 4 липня 2002 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України. Касаційна скарга мотивується тим, що Вищим господарським судом України неправильно застосовані норми матеріального права.
Законом не передбачено надання платнику податку висновку органами Державної податкової служби про суми бюджетної заборгованості по ПДВ та процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Окрім цього, Закон не ставить право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування у залежність від того, чи подано, наприклад, до органу Держказначейства висновок, про який йдеться в п. 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 № 209/72 (у редакції наказу від 21 травня 2001 р. № 200/86). Цей пункт регулює відносини, пов'язані із взаємодією податкових органів і територіальних органів Державного казначейства України щодо вирішення питань відшкодування платнику податків з державного бюджету суми від'ємного значення ПДВ. Передбачено, що податковий орган надає висновок територіальному Державному казначейству України, а не платнику податку, тому в цій частині позовні вимоги позивача за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеного законом.
Таким чином, Верховний Суд України у постанові від 13 серпня 2002 р. однозначно виклав свою думку про те, що органи державної податкової служби не можуть бути зобов'язані надати висновок про відшкодування ПДВ органам Держказначейства України за позовом платника податків, адже наявність чи відсутність такого висновку не порушує прав платників податків, а отже, не потребує судового захисту. Якщо ж до господарського суду звертається безпосередньо податковий орган і просить зобов'язати конкретний орган Держказначейства України надати такий висновок, то в даному випадку позовні вимоги в цій частині вже відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права.
Вищий господарський суд України у п. 8 свого інформаційного листа від 14 лютого 2002 р. № 01-8/157 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про податок на додану вартість" на питання, чи повинне територіальне управління Державного казначейства України залучатися як відповідач у справі за позовом про відшкодування з бюджету сум ПДВ, дав таку відповідь: відповідно до пп. 6 п. 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590, органи Державного казначейства України здійснюють за поданням ДПІ повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів. З цією нормою кореспондується п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, згідно з яким відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.
Варто також звернутися і до ст. 48 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахункове- касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Враховуючи викладене, орган Державного казначейства України повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про відшкодування з бюджету суми ПДВ поряд з відповідним органом державної податкової служби.
Проте дещо нез'ясованим залишається питання, коли ж саме до справи про відшкодування процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, має залучатися орган Держказначейства, якщо позивач до нього не заявляє ніяких 'вимог. Трапляється таке, що орган Держказначейства залучається до , справи вже на стадії апеляційного розгляду (див., наприклад, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24 вересня 2002 р.). Розглядаючи таку справу, Вищий господарський суд України своєю постановою від 15 травня 2003 р. № 4/309 скасував рішення господарського суду Луганської області від З вересня 2002 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 січня 2003 р. у справі № 4/309. Справу скеровано для нового розгляду господарському суду Луганської області. Тобто у Вищого господарського суду України виникло питання, зокрема, щодо правомірності залучення органу Держказначейства відповідачем по справі на стадії апеляційного розгляду.
Як вже зазначалося, в Україні запроваджена казначейська система виконання бюджету, а ПДВ відшкодовується з державного бюджету. Держказначейство співпрацює з податковими органами та бере безпосередню участь у процесі відшкодування ПДВ, тому з метою спрощення судового розгляду доцільніше господарським судам одразу залучати до справи відповідні органи Держказначейства, а не залишати вирішення цього питання аж до апеляційного розгляду.