Виплата допомоги
з тимчасової непрацездатності

Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, як i інших виплат з соціального страхування, провадиться на підставі рішення Комісії із соціального страхування. Розглянемо коротко порядок створення такої Комісії та її повноваження.

1. КОМІСІЯ ІЗ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
Комісія із соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням (далі — Комісія), повинна бути створена на підприємстві незалежно від форми власності (якщо підприємство використовує найману працю i чисельність працюючих за наймом застрахованих осіб становить понад 15 осіб). Порядок створення Комісії регулюється постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності (далі — Фонд) від 09.07.2001 р. № 21.
Якщо чисельність застрахованих осіб, які працюють за наймом, становить 15 осіб i менше, на загальних зборах працівників обирається уповноважений із соціального страхування підприємства.

Склад Комісії i порядок її створення
На новоствореному підприємстві Комісія повинна бути створена в місячний термін після реєстрації підприємства.
На підприємствах, де нарахування i виплата заробітної плати, надання допомоги по соціальному страхуванню провадяться в його підрозділах децентралізовано, комісії створюються в кожному окремому підрозділі.
До складу Комісії входять:
члени, делеговані роботодавцем. Роботодавцем є власник чи уповноважений ним орган — дирекція;
члени, делеговані представником застрахованих осіб. Представником застрахованих осіб є профспілкова організація чи інший орган, уповноважений трудовим колективом.
Члени Комісії делегуються кожною стороною самостійно в рівній кількості. Як правило, члени Комісії виконують свої обов’язки на громадських засадах. У разі необхідності штатного працівника в Комісії відповідна пропозиція подається роботодавцю. Слід зазначити, що роботодавець має право включити таку одиницю до штату, але робити це не зобов’язаний.
Членам Комісії за рішенням органів Фонду за ефективну роботу з надання матеріального забезпечення i соціальних послуг застрахованим особам i членам їхніх родин можуть надаватися одноразові грошові винагороди у розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Фонду.
Термін повноважень Комісії встановлюється спільною угодою сторін i нормативними документами не обмежений.
Рішення роботодавця про делегування членів у Комісію оформляється відповідним наказом. Рішення про делегування представником трудового колективу може бути оформлено постановою виборного органа профспілкової організації. При відсутності профспілкової організації делегування членів Комісії може бути оформлено протоколом загальних зборів трудового колективу.

Підзвітність Комісії
Комісія підзвітна власнику чи уповноваженому ним органу (наприклад, дирекції) i представнику застрахованих осіб. Крім того, перевірки роботи Комісії можуть проводитися Фондом.
Умови, необхідні для нормального функціонування Комісії, зобов’язаний створити власник чи уповноважений ним орган за сприяння представника застрахованих осіб. До таких умов відносяться:
забезпечення приміщенням з необхідним устаткуванням для проведення засідань;
проведення засідань Комісії в зручний для її членів час із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи;
забезпечення інформаційними i довідковими матеріалами;
організація i проведення разом з відділеннями Фонду навчання членів Комісії.

Права й обов’язки Комісії
Комісія має право:
проводити перевірки правильності обчислення i виплати допомоги застрахованим особам за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так i у зв’язку зі зверненням застрахованих осіб;
одержувати від власника чи уповноваженого ним органу відомості про заробітну плату застрахованих осіб, суми сплачених страхових внесків на отриману ними зарплату, наявність i рух путівок, отриманих від органів Фонду;
одержувати від органів Фонду безкоштовні консультації з питань застосування законодавства про обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
брати участь у перевірках обгрунтованості видачі i продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства, дотримання ними режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності;
звертатися до органів Фонду у разі суперечки між Комісією i власником чи уповноваженим ним органом з питань матеріального забезпечення i надання соціальних послуг застрахованим особам, або у разі невиконання власником рішення Комісії;
вносити органам Фонду пропозиції щодо організації та вдосконалення роботи із соціального страхування на підприємствах.
Комісія зобов’язана:
вживати заходів щодо своєчасного надання на підприємстві матеріального забезпечення i соціальних послуг застрахованим особам;
брати участь у проведенні перевірок на підприємствах органами Фонду з питань правильності нарахування i сплати страхових внесків, використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи i пояснення з питань перевірки;
здійснювати заходи щодо усунення виявлених у процесі перевірки порушень.

Повноваження Комісії
Комісія:
приймає рішення про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворою дитиною, у зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
приймає рішення про виділення путівок на санаторно-курортне лікування, у санаторії-профілакторії застрахованим особам i членам їхніх родин i студентам, у дитячі оздоровчі заклади i направляє їх власнику для проведення виплат, видачі путівок i т. д.;
здійснює контроль за правильним нарахуванням i своєчасною виплатою допомоги, приймає рішення про відмовлення в їх призначенні, про припинення виплати допомоги;
бере участь у розробці колективного договору на підприємстві, вносить пропозиції про включення до нього заходів щодо забезпечення фінансування витрат на путівки;
проводить щокварталу аналіз використання коштів Фонду, веде облік осіб, які часто й довго хворіють;
здійснює контроль за своєчасним перерахуванням внесків на рахунок Фонду i наданням звітності;
веде облік застрахованих осіб, які потребують санаторно-курортного лікування, оздоровлення в дитячих таборах, контролює видачу путівок відповідно до рішень Комісії;
розглядає заяви застрахованих осіб з питань соціального страхування i приймає рішення щодо порушених питань;
забезпечує гласність роботи Комісії, доступність інформації про наявність путівок, їх розподіл i видачу.

Організація роботи Комісії
Основною формою роботи Комісії є засідання, що проводяться відповідно до затвердженого плану, але не рідше одного разу на місяць.
На першому засіданні Комісії відкритим голосуванням вибирають голову i заступника голови, які повинні представляти різні представницькі сторони. Голова i його заступник несуть відповідальність перед Комісією за невиконання своїх повноважень. Вони можуть бути звільнені від своїх повноважень за особистим проханням, з ініціативи членів Комісії, за поданням працівників органів відділення Фонду.
Члени Комісії зобов’язані брати участь у Комісії особисто без права передачі своїх повноважень іншим посадовим особам. Якщо член Комісії виводиться з її складу за поважних причин, то сторона, що його делегувала, зобов’язана делегувати іншого представника.
Комісія правомочна приймати рішення, якщо на засіданні присутні не менше двох третин її складу. Рішення оформлюються протоколом засідання. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні. У випадку рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови.
Нижче наведено зразок протоколу.

Уповноважений із соціального страхування
Уповноважений із соціального страхування:
приймає рішення про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворою дитиною, у зв’язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
приймає рішення про виділення путівок на санаторно-курортне лікування, у санаторії-профілакторії застрахованим особам i членам їхніх родин i студентам, у дитячі оздоровчі заклади i направляє їх власнику для проведення виплат, видачі путівок i т. д.;
здійснює контроль за правильним нарахуванням i своєчасною виплатою допомоги, приймає рішення про відмову в їх призначенні, про припинення виплати допомоги;
здійснює контроль за своєчасним перерахуванням внесків на рахунок Фонду i наданням звітності;
розглядає питання матеріального забезпечення i надання путівок застрахованим особам у міру надходження відповідних заяв i надання необхідних для їхнього вирішення документів.
Прийняті рішення щодо розглянутих питань оформляються аналогічним протоколом з підписом уповноваженого i представника роботодавця.

2. ПОРЯДОК ОПЛАТИ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується тільки застрахованим особам. Застрахована особа — це найманий робітник, на користь якого здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Страхувальником є роботодавець.

Умови призначення допомоги
Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, що цілком чи частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні відповідно до графіка роботи, які припадають на дні тимчасової непрацездатності, що виникла при настанні таких страхових випадків:
тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідності догляду за хворою дитиною;
необхідності догляду за хворим членом родини;
карантину;
протезування;
санаторно-курортного лікування.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Інші документи не можуть бути підставою для виплати допомоги. У випадку втрати листка непрацездатності допомога може бути видана за дублікатом. Правильність заповнення листка непрацездатності перевіряє комісія.
Листок непрацездатності повинен бути завірений печаткою медичної установи. Якщо листок непрацездатності видано не за місцем проживання фізичної особи, на ньому повинен бути підпис головного лікаря i кругла печатка лікарні. Термін звільнення від роботи підтверджується підписом i особистим штампом лікаря, який лікує.
У листку непрацездатності на підприємстві здійснюються записи:
днів непрацездатності i неробочих днів за період хвороби;
страхового стажу;
розміру допомоги i кількості днів, що оплачуються.

Тривалість допомоги
Допомога з тимчасової непрацездатності надається з першого дня втрати працездатності i до її відновлення (чи до встановлення інвалідності).
При настанні тимчасової непрацездатності під час перебування у щорічній (основній та додатковій) відпустці допомога надається в порядку i розмірах, установлених законом (тобто відпустка продовжується).
При настанні тимчасової непрацездатності в період відпустки без збереження заробітної плати допомога не надається. Якщо непрацездатність продовжується i після закінчення відпустки без збереження заробітної плати, то допомога видається з дня, коли працівник повинен був приступити до роботи.
Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування i проїзду до санаторно-курортного закладу i назад.
Застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курортне лікування безпосередньо зі стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів Фонду, допомога по тимчасовій непрацездатності надається тільки за час проїзду до санаторно-курортного закладу i назад. Якщо таке лікування здійснюється за рахунок власних коштів застрахованої особи чи інших джерел, то допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь період перебування в санаторії з урахуванням часу на проїзд у порядку i розмірах, установлених законом.
Допомога по догляду за хворим членом родини (крім допомоги по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більше ніж за три календарних дні, а у винятковому випадку — не більше ніж за сім календарних днів.
Допомога по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більше ніж за 14 календарних днів. Допомога по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за увесь час перебування з дитиною в стаціонарі.
Допомога по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років, по догляду за хворим членом родини не надається, якщо застрахована особа перебуває в цей час у щорічній (основній та додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням чи творчій відпустці.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
У випадку здійснення протезування за медичними показниками в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня за весь період перебування в стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства i назад.
У випадку настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи в період вирішення спору про незаконність його звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови відновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.
Підстави для відмовлення
в наданні допомоги
Дні тимчасової непрацездатності не оплачуються:
у разі одержання застрахованою особою травми чи захворювання при здійсненні нею злочину;
у разі навмисного нанесення шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
за час перебування під арештом i проведення судово-медичної експертизи;
за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку з захворюванням чи травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння чи пов’язаних з ними дій;
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:
60% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж менше п’яти років;
80% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
100% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
100% середньої заробітної плати — застрахованим особам, віднесеним до I — IV категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків чи особі, яка доглядає за хворою дитиною у віці до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Джерела виплати допомоги з тимчасової непрацездатності
Допомога з тимчасової непрацездатності (крім виплат по догляду i у зв’язку з вагітністю та пологами) за перші п’ять днів непрацездатності виплачується за рахунок підприємства, із шостого дня — за рахунок коштів Фонду. Допомога по догляду за хворим членом родини (у тому числі по догляду за дитиною) цілком виплачується за рахунок коштів Фонду.
Витрати, пов’язані з оплатою перших п’яти днів тимчасової непрацездатності найманих робітників, відносяться до складу валових витрат відповідно до пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розрахунок виплати
Документи для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності розглядаються не пізніше 10 днів від дня їхнього надходження.
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується в найближчий після дня призначення допомоги термін, установлений для виплати заробітної плати.
Призначена, але своєчасно не отримана застрахованою особою допомога виплачується за минулий час без обмеження будь-яким терміном.
Розрахунковий період. Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи працюючих неповний робочий день чи неповний робочий тиждень) є шість місяців, що передують місяцю, в якому настала тимчасова непрацездатність. До розрахункового періоду включаються повні місяці, тобто з 1-го по 1-е число. Якщо працівник відпрацював менше шести місяців, то розрахунок здійснюється за фактично відпрацьований час.
Порядок розрахунку. Розрахунок страхових виплат з тимчасової непрацездатності здійснюється виходячи із середньоденної заробітної плати за відпрацьований час у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за розрахунковий період на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Відпрацьовані дні визначаються за табелем обліку робочого часу.
Премії, винагорода за підсумками року, винагорода за вислугу років, виплачені в розрахунковому періоді, враховуються в повному обсязі.
Виплати, що включаються в розрахунок середньої заробітної плати. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати в межах максимальної величини, на яку нараховуються внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (основна i додаткова заробітна плата, заохочувальні i компенсаційні виплати, що підлягають обкладанню прибутковим податком).
Не слід забувати, що з 22.02.2001 р. допомога з тимчасової непрацездатності нараховується з розрахунку тих доходів, на які нараховується збір на соціальне страхування (тобто в межах максимальної суми, встановленої відповідною постановою Кабінету Міністрів України). Динаміку зміни максимальної суми наведено нижче.

Слід врахувати, що в розрахунок виплат не включаються виплати, нараховані виходячи із середньої заробітної плати. До таких виплат відносяться не лише відпускні, зарплата за час виконання державних i громадських обов’язків, а й оплата за робочі дні, в які працівник перебував у відрядженні, тощо. (Останнє твердження є досить спірним, але саме такої думки дотримуються представники органів соціального страхування, фахівці Мінпраці i соціальної політики.)
Нижче наведено перелік виплат, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Розмір неоподатковуваної матеріальної допомоги становить:
з 01.01.2001 р. — 331,05 грн.,
з 01.01.2002 р. — 365,00 грн.

Приклад 1. Секретар Іванова Т. В. хворіла з 13 до 26 травня. Оклад згідно зі штатним розписом становить 500 грн. Графік роботи — п’ятиденний з двома вихідними.
Страховий стаж Іванової Т. В. — сім років. Відповідно до рішення Комісії допомогу призначено за 10 робочих днів. Розмір оплати відповідно до страхового стажу — 80%.

Примітка. У січні враховано суму в межах максимальної величини, на яку нараховуються внески, тобто 1600 грн.; у лютому виключено оплату за листком непрацездатності 200 грн.; у березні виключено неоподатковувану матеріальну допомогу в сумі 365 грн.

Розрахунковим є період з листопада 2001 р. по квітень 2002 р. Заробітна плата i відпрацьовані робочі дні за попередні шість місяців відповідно становлять:
Примітка. У січні враховано суму в межах максимальної величини, на яку нараховуються внески, тобто 1600 грн.; у лютому виключено оплату за листком непрацездатності — 200 грн.; у березні виключено неоподатковувану матеріальну допомогу в сумі 365 грн.

Розрахунок здійснюється в такому порядку:
заробітна плата, що враховується при обчисленні допомоги, — 4100 грн.;
кількість відпрацьованих робочих днів — 118;
середня зарплата (4100 : 118) — 34,74 грн.;
сума належної допомоги (34,74 х 10 х 80%) — 277,92 грн.;
заробітна плата за травень (500 : 20 х 10) — 250,00 грн.;
сукупний дохід з метою обчислення прибуткового податку (277,92 + 250,00) — 527,92 грн.;
база нарахування й утримання внесків i зборів на соціальне страхування — 277,92 грн.

У бухгалтерському обліку нарахування i виплата допомоги з тимчасової непрацездатності відображається такими бухгалтерськими записами:

Сума, що підлягає перерахуванню у Фонд, визначається за підсумками періоду як різниця між нарахованими та утриманими внесками (оборот за кредитом субрахунку 652) i витратами на оплату листків непрацездатності (оборот Дт 652 — Кт 661). Якщо витрати на оплату листків непрацездатності перевищують суму внесків, то в обліку утворюється дебетове сальдо i перерахування на рахунок Фонду не здійснюються.

Листок непрацездатності у разі невиробничої травми
Донедавна у разі побутової травми листок непрацездатності видавався тільки з шостого дня. На перші п’ять днів видавалася довідка, що не оплачувалася. На сьогодні листок непрацездатності у разі травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачується так само, як i будь-який інший, тобто за весь період непрацездатності. При цьому перші п’ять днів оплачуються за рахунок підприємства, а весь інший період — за рахунок коштів Фонду. Такий самий порядок діє при оплаті у разі травми, що сталася в період проїзду на роботу чи з роботи.
У випадку тимчасової непрацездатності у зв’язку з захворюваннями чи травмою внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків листок непрацездатності видається з обов’язковою відміткою про це в самому листку непрацездатності та у картці хворого.

Листок непрацездатності після звільнення
Право на допомогу з тимчасової непрацездатності виникає з настанням тимчасової непрацездатності в період роботи, включаючи день звільнення. Працівнику, що захворів в останній день перед звільненням, допомога з тимчасової непрацездатності надається на загальних підставах. Перші п’ять днів оплачуються за рахунок підприємства, а з шостого дня до відновлення працездатності чи встановлення інвалідності — за рахунок коштів Фонду.
Якщо непрацездатність настає після звільнення, права на допомогу звільнений працівник не має.