При здійсненні податковими органами контрольно-перевірочної
роботи нерідко трапляються випадки, коли платники податків
не згодні з висновками перевіряючих щодо допущених ними
тих чи інших порушень норм чинного законодавства. Права
та обов’язки сторін, а також порядок узгодження й реалізації
результатів перевірки визначені та регламентуються низкою
законодавчих, нормативних та відомчих документів.
Так, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у редакції Закону України від 24.12.93 р.
№ 3813-XII (зі змінами та доповненнями) (далі — Закон
№ 3813-XII) і п. 12 Інструкції про порядок застосування
і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА
України від 17.03.2001 р. № 110, передбачено, що під
час перевірки керівники і посадові особи підприємств,
а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності
зобов’язані надавати необхідні документи, письмові роз’яснення
з усіх питань і підписати акт перевірки; мають право,
у разі незгоди з висновками перевіряючих щодо наявних
порушень, подати до органу податкової служби, працівники
якого здійснювали перевірку, заперечення (розбіжності)
до акта перевірки й одержати на них письмову відповідь.
Узгодження акта перевірки:
Відповідно до пунктів 7, 8 ст. 11 і
враховуючи норми п. 16 ст. 11 Закону №
3813-ХІІ, за
результатами розгляду матеріалів перевірки (з урахуванням
розбіжностей) керівником податкового органу або його
заступником приймається рішення про застосування та стягнення
сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов’язкових платежів) і пені за порушення податкового
й іншого законодавства, перший примірник якого вручається під
розписку керівникові або головному бухгалтерові підприємства,
що перевіряється, або громадянинові — платнику податків, або
надсилається рекомендованим листом з повідомленням про
вручення.
Статтею 14 Закону №
3813-ХII передбачено, що
рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової
служби й їхніх посадових осіб можуть бути оскаржені у
встановленому законом порядку.
Порядок і терміни
оскарження, а також процедура розгляду скарг визначені
законами України «Про звернення громадян», «Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами», Кодексом України про
адміністративні правопорушення.
З набранням чинності
Законом України від 21.12.2000 р. №
2181-ІІІ «Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами» (далі — Закон №
2181-III)
зазнала змін процедура оскарження платниками податків рішень
податкових органів щодо: нарахування податкових зобов’язань;
застосування штрафних (фінансових) санкцій і вжиття інших
заходів примусового впливу, передбачених законодавством.
У
зв’язку з цим наказом ДПА України від
02.03.2001 р. № 82 було
внесено відповідні зміни до Положення про порядок подання та
розгляду скарг платників податків органами державної
податкової служби. Зокрема, значно розширилося коло питань, що
можуть бути оскаржені в податкових органах в адміністративному
порядку, а саме: податкові повідомлення про суми податкових
зобов’язань; постанови про накладення адміністративних
стягнень; рішення: щодо визначення сум податкових зобов’язань;
щодо погодження операцій з активами платника податків, які
перебувають у заставі; щодо узгодження плану реорганізації,
продажу активів, які перебувають у податковій заставі; щодо
застосування штрафних (фінансових) санкцій; щодо арешту
активів; про накладання відповідальності за погашення
залишкового боргу платника податків на третю особу; щодо
дострокового розірвання договорів про розстрочку, відстрочку
податкових зобов’язань з ініціативи органу державної
податкової служби.
Як показав аналіз роботи податкових
органів з розгляду скарг (апеляцій) у 2002 р., в
адміністративному порядку платниками податків в основному
оскаржувалися рішення про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків,
зборів (обов’язкових платежів) і пені за порушення податкового
й іншого законодавства (90% від загальної кількості
скарг).
За десять місяців поточного року до державних
податкових інспекцій Луганської області надійшло 200 первинних
скарг. За результатами розгляду 193 з них повністю або
частково скасовано 42 рішення на загальну суму 4,8 млн. грн.
та залишено без змін 178 — на суму 61,7 млн. грн. Повторно в
податковій адміністрації у Луганській області оскаржено 161
повідомлення (рішення, постанова, розпорядження). Рішенням ДПА
залишено без змін 104 рішення на загальну суму 7,8 млн. грн.,
скасовано 37 — на суму 20,1 млн. грн. При цьому водночас на
суму 17,7 млн. грн. зменшено суму ПДВ, заявлену платниками
податків до відшкодування, а у 9 випадках збільшено попередньо
нараховані податковими інспекціями податкові зобов’язання на
суму 875,8 тис. грн.
Хотілося б звернути увагу платників
податків, що не завжди подані до податкових органів скарги
відповідають вимогам до їх оформлення, а це, у свою чергу, не
дає змоги швидко й об’єктивно їх розглянути. Вимоги до
оформлення скарг викладено в п. 3 Положення про порядок
подання і розгляду скарг платників податків органами державної
податкової служби. А саме — у скарзі (заяві) повинні бути
зазначені: прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання
фізичної особи, а для юридичної особи — її найменування,
місцезнаходження; найменування органу державної податкової
служби, що видав податкове повідомлення або оскаржуване
рішення, дата і номер; суть питання, прохання або вимоги, що
піднімається; інформація про подання (неподання) позовної
заяви до суду (господарського суду) про визнання недійсним
податкового повідомлення або рішення органу державної
податкової служби; підпис фізичної особи або уповноваженої на
те особи, а для юридичної особи — підпис керівника або
представника юридичної особи, скріплений печаткою юридичної
особи.
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі і
надіслана до органу державної податкової служби поштою або
передана фізичною чи юридичною особою через представника. Якщо
скарга в інтересах фізичної чи юридичної особи подається її
представником, то до скарги додається копія довіреності
(доручення), оформлена відповідно до чинного
законодавства.
Важливим є дотримання законодавчо визначених
термінів для проведення процедури апеляційного
(адміністративного) узгодження, а саме:
За наявності визначених причин платник може звернутися до
податкового органу із заявою про продовження терміну подання
скарги. Порядок та терміни подання таких заяв, а також
процедура їх розгляду визначені п. 15.4 ст. 15 Закону №
2181-III.
Продовження граничних термінів подання скарги
(Порядок застосування норм п. 15.4 ст. 15 Закону України «Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами», затверджений
наказом ДПА України від 19.03.2001 р. № 113):
Слід мати на увазі, що скарга, подана з
дотриманням термінів та порядку, зупиняє виконання платником
податків зобов’язань, визначених у податковому повідомленні
(рішенні), на термін з дня подання такої скарги до
контролюючого органу до дня закінчення процедури
адміністративного оскарження. Протягом зазначеного терміну
податкові вимоги з оскарженого податку не направляються, а
сума оскарженого податкового зобов’язання вважається
неузгодженою.
Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №
2181-III процедура адміністративного (апеляційного) оскарження
закінчується:
останнім днем терміну, передбаченого пп.
5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення
контролюючого органу, у випадку коли таку заяву не було подано
у встановлений термін;
днем одержання платником податків
рішення контролюючого органу про повне задоволення
скарги;
днем одержання платником податків рішення
контролюючого органа, що не підлягає подальшому
адміністративному оскарженню;
днем порушення судом
(арбітражним судом) провадження у справі за позовом платника
податків про визнання недійсним рішення контролюючого
органу.
День закінчення процедури адміністративного
оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання
платника податків.
З урахуванням терміну давності позову
платник податків має право оскаржити до суду (арбітражного
суду) рішення контролюючого органу про нарахування податкового
зобов’язання в будь-який момент після одержання відповідного
податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення
контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Платник податків зобов’язаний письмово повідомляти
контролюючому органові про кожен випадок судового оскарження
його рішень.
З вищевикладеного випливає, що з набранням
чинності Законом №
2181-ІІІ розширилися права платників
податків щодо захисту своїх інтересів, а також забезпечення
конституційного права громадян на звернення до органів
державної влади. Разом з тим податкові органи отримали
додаткову можливість всебічно й об’єктивно розібратися у
конфлікті, що виник, і при необхідності виправити допущені
помилки самостійно, скасувавши раніше прийняте рішення, або
більш повно й аргументовано довести допущені платником
податків помилки.
При цьому до закінчення процедури
адміністративного оскарження платник не має перед бюджетом
зобов’язань зі сплати донарахованих податків (зборів,
обов’язкових платежів) і застосованих штрафних (фінансових)
санкцій. Якщо оскаржуване рішення залишено в силі, то
відповідно до ст. 16 Закону №
2181-III пеня нараховується за
весь час несплати, за винятком часу, на який відповідно до
рішення керівника податкового органу продовжувався термін
розгляду скарги.