П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань
"Українська культура: стан та перспективи розвитку"
Зважаючи на висновки та пропозиції учасників парламентських
слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку",
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Українська
культура: стан та перспективи розвитку" (далі - Рекомендації
парламентських слухань), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України під час доопрацювання
Державного бюджету України на 2003 рік та наступні роки, прийняття
нормативно-правових актів, розробки державних програм щодо
розвитку та реформування галузі культури враховувати рекомендації,
зауваження і пропозиції, висловлені учасниками парламентських
слухань.
3. Комітетам Верховної Ради України з питань культури і
духовності, з питань бюджету, з питань фінансів і банківської
діяльності у другому півріччі 2004 року поінформувати Верховну
Раду України про стан виконання Рекомендацій парламентських
слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань культури і духовності.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 26 грудня 2002 року
N 405-IV
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 26 грудня 2002 року
N 405-IV
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Українська культура:
стан та перспективи розвитку"
Учасники парламентських слухань "Українська культура: стан та
перспективи розвитку", які відбулися 11 грудня 2002 року,
обговоривши питання реалізації державної політики в галузі
культури, відзначають, що стан розвитку культури в Україні та її
державна підтримка є незадовільними. Це не відповідає прагненням і
можливостям незалежної держави, яка декларує свої наміри щодо
створення суспільства загального добробуту.
Українське законодавство перебуває в стадії реформування і
вдосконалення. Порівняно із законодавством інших країн
законодавство України в галузі культури є досить широким і
специфікованим по різних сферах. Загалом Верховною Радою України
ухвалено понад 300 нормативно-правових актів, що стосуються питань
культури. Такий широкий масив законодавчих актів з об'єктивних
причин має непослідовний і, в багатьох випадках, неузгоджений та
суперечливий характер. Зокрема, у законодавчих актах положення
щодо ринкових відносин співіснують поряд з елементами державного
монополізму в галузі культури.
Основними причинами, що зумовили існуючий стан у сфері
культури, на думку учасників парламентських слухань, є:
невиконання або ігнорування органами державної влади
ухвалених законодавчих актів у сфері культури, які стосуються
фінансування культури чи соціального захисту працівників культури;
систематичне порушення органами державної влади
конституційних прав громадян і невідповідність українського
законодавства міжнародно-правовим зобов'язанням у частині
гарантованого доступу до культурних цінностей, що проявляється у
скороченні мережі закладів культури і зниженні якості культурних
послуг;
недостатнє врахування інтересів культури в законах, що
регулюють суспільно-економічні сфери життя, зокрема в податкових і
фінансово-бюджетних;
недосконалість галузевого законодавства у сфері культури
(потребує оновлення законодавство про мови в Україні, про державні
соціальні стандарти у сфері культурних послуг, про неприбуткові
організації в галузі культури тощо); деякі сфери діяльності у
галузі культури досі перебувають поза межами законодавчого
регулювання (не прийнято закони про гастрольно-концертну
діяльність, про механізми громадського контролю над прийняттям
рішень у сфері культури, про соціальний захист митців тощо);
недостатня інформаційна та правова обізнаність з діючим
законодавством, зокрема щодо неприбуткових організацій у галузі
культури (Закон України "Про внесення змін до Основ законодавства
України про культуру" від 4 жовтня 2001 року ( 2756-14 );
недотримання норм законодавства України про культуру та
невідповідність деяких його положень європейським нормам у цій
галузі;
порушення норм статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР )
щодо функціонування державної мови в Україні;
найнижча заробітна плата працівників галузі культури
порівняно із середньою у народному господарстві.
Зважаючи на те, що реалізація державної культурної політики у
галузі культури вимагає, в першу чергу, чіткого законодавчого
регулювання, учасники парламентських слухань рекомендують:
1) Верховній Раді України:
сприяти створенню ефективної законодавчої бази у галузі
культури, що передбачає, насамперед, прийняття концепції
реформування законодавства в галузі культури та Закону України про
культуру;
враховувати інтереси культури у законах, що регулюють питання
економічних та суспільних відносин - насамперед у новому
податковому законодавстві (податковий режим для неприбуткових
організацій в галузі культури з урахуванням можливостей
високоприбуткових (шоу-бізнес) і малоприбуткових (бібліотеки,
музеї) організацій, а також у законах, що стосуються
адміністративного, фінансового та бюджетного регулювання;
розробити механізми залучення громадськості (через громадські
організації та представників мистецтва) до участі у прийнятті
рішень в галузі культури;
2) Кабінету Міністрів України:
розробити та подати до Верховної Ради України на затвердження
проект концепції реформування законодавства в галузі культури, яка
визначатиме спрямованість і обсяг державної підтримки культурної
діяльності, а також загальнонаціональні пріоритети та перспективи
регіонального розвитку;
розробити та подати на розгляд Верховної Ради України у
2003 році проект Закону України про культуру;
розробити та подати на розгляд Верховної Ради України у
2003 році загальнодержавну Програму розвитку української культури
на 2003-2008 роки;
передбачити розробку нових законів та підготовку пропозицій
щодо внесення змін і доповнень до діючих галузевих законів про
культуру;
підвищити рівень заробітної плати працівників культури до
рівня середнього у народному господарстві, а також відновити
міжпрофесійні (міжкваліфікаційні) співвідношення;
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет
України на 2004 рік відповідні кошти у сумі 25 млн. гривень з
наступним затвердженням Програми розвитку та функціонування
української мови;
відновити у структурі Кабінету Міністрів України сектор з
мовної політики;
у проектах законів України про Державний бюджет України на
черговий рік у кодах бюджетної класифікації видатків виокремити
код на придбання книг та передплату періодичних видань відповідно
до Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу"
( 32/95-ВР );
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет
України на 2004 рік збільшення коштів на розвиток архівної справи
у порівнянні з 2003 роком на 2,1 млн. гривень, а також виділення
Київській, Тернопільській обласним, Севастопольській міській
держадміністраціям цільових коштів на завершення будівництва
державних архівів;
визначити, відповідно до статті 39 Закону України "Про
Національний архівний фонд та архівні установи" ( 3814-12 ), умови
оплати праці працівників архівних установ;
надати статус соціальних установ архівним установам, що
надають архівні довідки, необхідні для забезпечення соціального
захисту громадян;
вирішити питання матеріально-технічної бази Центрального
державного науково-технічного архіву України та Центрального
державного архіву-музею літератури і мистецтва України;
внести пропозиції до розробки державних соціальних стандартів
у сфері культурних послуг і визначення фінансових нормативів на
забезпечення гарантованих державних соціально-культурних послуг;
розробити механізми громадського контролю за виконанням норм
законодавства в галузі культури;
здійснити всебічний аналіз сучасного стану культури у
порівнянні з показниками культурного розвитку інших країн,
розробити ефективну систему оцінки культурної діяльності та
створити належну базу даних для постійного моніторингу культурної
галузі;
до 1 липня 2003 року розробити і подати до Верховної Ради
України на затвердження загальнодержавну Програму розвитку і
використання об'єктів культурної спадщини;
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет
України на 2004 рік кошти на охорону об'єктів культурної спадщини
для Міністерства внутрішніх справ України як головного
розпорядника коштів;
створити умови для поширення правових та інформаційних знань
у галузі культури та навчання з питань менеджменту
соціально-культурної сфери.