Вирішення у судовому порядку будь-яких правових питань, із якими особи звертаються до суду, провадиться за плату у вигляді державного мита, яка надходить до місцевого бюджету. Цивільним процесуальним кодексом (ст. 63) визначено види та перелік судових витрат, які складаються з державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи. Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, мають право звільнити його від сплати судових витрат у доход держави.
Розмір та порядок звільнення від сплати державного мита регулює Порядок справляння державного мита, а також Декрет Кабінету Міністрів від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" зі змінами та доповненнями, зокрема, внесеними Законом України від 20.04.2000 року № 1657-ІН "Про внесення змін до статті З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
З часу набрання чинності наведеним Законом із позовних заяв, що подаються до суду, державне мито сплачується у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше трьох і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішен-,ня, що набрали законної сили, державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, яка підлягає сплаті при поданні позовної заяви й скарги, а з майнових спорів — 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми позову.
За справами, які розглядаються судами, державне мито сплачується до подання позовної заяви або касаційної скарги на рішення суду і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також при видачі судом копій документів. Оригінал квитанції банку, платіжні доручення на безготівкове перерахування державного мита додаються до позовних заяв, касаційних скарг і залишаються у справах суду.
Статтею 4 згаданого Декрету про державне мито встановлено ряд пільг щодо його сплати з позовних заяв, зокрема, для позивачів-громадян, в тому числі пенсіонери, якщо вони продовжують працювати, — за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових прав і відносин; позивачі — за позовами, то випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки; позивачі — за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника; за позовами про стягнення аліментів; за позовами про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином.
Крім того, від сплати державного мита за всі дії та документи, в тому числі при зверненні до суду, звільняються повністю громадяни, зокрема пенсіонери, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, віднесені також до третьої категорії, якщо вони постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і -гарантованого добровільного відселення, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років; громадяни, віднесені до четвертої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім! воїнів (партизанів), які загинули або пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та II груп.
Пільга щодо сплати державного мита зазначеним громадянам надається за діями і документами, які стосуються безпосередню цих громадян, незалежно від того, хто звернувся за вчиненням у їхніх інтересах дій та одержанням документів.
Державне мито, що сплачується при зверненні до суду, зараховується до місцевого бюджету, а Декретом про державне мито (ст. 5) місцевим радам надано право встановлювати додаткові (не передбачені Декретом) пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевого бюджету.
Отже, для вирішення питання щодо звільнення від сплати державного мита при поданні позовної заяви (касаційної скарги) до суду громадянин може звернутися з відповідною заявою до місцевої ради, якщо ст. 4 Декрету пільг щодо сплати державного мита для таких громадян не встановлено.