Конституційним обов’язком громадян, установленим ст. 67 Конституції
України, є щорічне подання до податкових інспекцій за місцем проживання
декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку,
визначеному законом.
Законодавчим актом, яким встановлено порядок подання декларацій про
доходи, одержані громадянами протягом звітного року як за основним,
так і не за основним місцем роботи, є Декрет Кабінету Міністрів України
від 26.12.92 p. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами
та доповненнями; далі — Декрет № 13-92) (статті 12 і 19).
Декларацію зобов’язані подавати громадяни України, іноземні громадяни
й особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні
(тобто які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному
році) та протягом звітного року, крім доходів за місцем основної роботи,
одержували доходи і не за місцем основної роботи. Декларацію зобов’язані
подавати також ті громадяни, які протягом звітного року не мали основного
місця роботи, але отримували будь-які доходи у грошовій або натуральній
формі (громадяни, які одержували протягом 2002 р. доходи лише за місцем
основної роботи за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової
книжки і проведення відрахувань до Фонду соціального страхування, декларацію
не подають).
У 2003 р. декларація про доходи подається не пізніше 31 березня.
Неподання або несвоєчасне подання декларацій є порушенням податкового
законодавства, і податкові органи на місцях змушені притягати таких
громадян до адміністративної відповідальності. До відома, відповідно
до Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову
службу в Україні» (ст. 11) громадяни, винні у неподанні або несвоєчасному
поданні декларацій про доходи чи включенні до декларацій перекручених
даних, притягаються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу
від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — від
17 до 85 грн.
Проведений аналіз свідчить, що значна кількість громадян одержувала
доходи не за місцем основної роботи в невеликих розмірах, переважно
у вигляді матеріальної допомоги, грошових виплат до ювілейних дат, державних
свят, доплат до пенсій, допомоги на лікування, а також від надання в
оренду особистого майна та земельних часток (паїв) тощо.
Відповідно до Закону України від 15.11.2001 р. № 2780-ІІІ «Про затвердження
прожиткового мінімуму на 2002 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну
особу в розрахунку на місяць становив 365 грн.
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 14.01.2003 р. № 3-р «Про неподання деякими громадянами декларацій про сукупний оподатковуваний дохід», прийнятим за пропозицією ДПА України, надав можливість громадянам,
які протягом звітного 2002 р. одержували доходи не за місцем основної
роботи в розмірах, що не перевищують за рік трьох прожиткових мінімумів,
установлених законом на одну працездатну особу в розрахунку на місяць
(тобто 1095 грн.), не подавати декларації про доходи. Такі громадяни
можуть самостійно прийняти рішення щодо її подання.
До такої категорії громадян адміністративні стягнення за неподання або
несвоєчасне подання декларацій не застосовуватимуться.
Якщо такі платники все ж таки виявлять бажання подати річні декларації,
то податкові інспекції за місцем проживання громадян проведуть річні
перерахунки з прибуткового податку згідно з вимогами чинного законодавства.
Слід нагадати, що минулого року також було встановлено розмір доходу
громадян, отриманий не за місцем основної роботи, який не підлягав обов’язковому
декларуванню, і становив він 993,15 грн. на рік. Майже 2,4 млн. громадян
скористалися наданим дозволом щодо неподання декларації, а 1,2 млн.
громадян виявили бажання її подати.