Внесено зміни до Закону України «Про металобрухт»

Коментар фахівця

Як відомо, однією з проблем останніх років було i залишається забезпечення металургії країни металобрухтом, що й обумовило прийняття Закону № 619-ХІV. Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є важливою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, i спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.
Після прийняття Закону України від 05.05.99 р. № 619-ХІV «Про металобрухт» (зі змінами та доповненнями, за текстом — Закон № 619-ХІV) до нього вносилися зміни, останні — Законом України від 25.12.2002 р. № 359-IV «Про внесення змін до Закону України «Про металобрухт» (за текстом — Закон № 359-IV), який набрав чинності з 15.01.2003 р.

Зміни щодо визначення термінів, пов’язаних з операціями з металобрухтом

Законом № 359-IV уточнено визначення більшості термінів, наведених у ст. 1 Закону № 619-ХІV.
Зокрема, до металобрухту відносяться будь-які непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу i містять чорні або кольорові метали чи їх сплави, вироби з металу, що мають непоправний брак, та будь-які залишки чорних i кольорових металів та їх сплавів (до набрання чинності Законом № 359-IV до металобрухту відносилися залишки чорних i кольорових металів та їх сплавів лише від їх виробництва й обробки).
Внаслідок виключення обмежень щодо походження залишків чорних i кольорових металів та їх сплавів у ст. 1 Закону № 619-ХІV термін «промисловий металобрухт» визначено з урахуванням цих змін. Промисловий металобрухт — це непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави i за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних i кольорових металів та їх сплавів.
У зв’язку зі зміною редакції ряду термінів змінився i підхід до операцій з металобрухтом. Відтепер операції з металобрухтом — це тільки заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних i кольорових металів. У попередній редакції Закону № 619-ХІV до операцій з металобрухтом відносилися i збирання, i транспортування, i реалізація брухту чорних та кольорових металів.
З переліку термінів, наведених у ст. 1 Закону № 619-ХІV, виключено терміни «транспортування металобрухту» та «утилізація металобрухту», тому при визначенні терміна «заготівля металобрухту» норму, пов’язану з його транспортуванням, виключено. Відтепер заготівля металобрухту — це діяльність, пов’язана зі збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом.
Законом № 359-IV введено новий термін «купівля металобрухту». Це діяльність, пов’язана з передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань. Таке саме значення має i термін «реалізація металобрухту».
Крім того, при переробці металобрухту для доведення його до стану, що відповідає встановленим стандартам, нормам i правилам, крім сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання потрібно здійснювати також i вилучення металевої складової зі шлаків металургійної переробки чорних i кольорових металів та їх сплавів.
Наведено нове визначення терміна «металургійна переробка металобрухту», до якої належать переплавка металобрухту в металургійних агрегатах з використанням додаткових матеріалів та особливих технологічних режимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного складу до параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та отримання легованої сталі відповідних марок кольорових металів та їх сплавів із визначеними технологічними та експлуатаційними властивостями.
Згідно зі ст. 1 Закону № 619-ХІV термін «первинна металургійна переробка металобрухту» — це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах, виготовлення зливків, чушок, пластин та інших напівфабрикатів з невизначеними технологічними властивостями та без використання додаткових матеріалів, які застосовуються при виробництві ливарних сплавів відповідно до стандартів.
З набранням чинності Законом № 359-IV, тобто з 15.01.2003 р., при створенні спеціалізованих підприємств (суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності), які здійснюють операції з металобрухтом, достатньо мати брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, а не спеціальне технологічне, як раніше. Крім того, немає необхідності в складських приміщеннях та кваліфікованому персоналі.
Таким чином, спеціалізовані підприємства (суб’єкти підприємницької діяльності усіх форм власності) — це підприємства, які здійснюють операції з металобрухтом, мають брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, забезпечують згідно із законодавством пожежну, екологічну та радіаційну безпеку та отримали відповідно ліцензії.
Для переробки металобрухту потрібно створювати спеціалізовані металургійні переробні підприємства. Спеціалізованими металургійними переробними підприємствами вважаються підприємства, які відповідають вимогам Закону № 619-ХІV щодо спеціалізованого підприємства, мають у власності виробниче обладнання, яке забезпечує технологію металургійної переробки металобрухту, пов’язану зі зміною структури металу, його хімічного складу відповідно до стандартів, та пройшли атестацію в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики.
Відповідно до Закону № 359-IV термін «приймальний пункт спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства» (за текстом — приймальний пункт) — це виробничий підрозділ спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, на базі якого проводяться операції зі збирання, заготівлі металобрухту без його переробки. Приймальний пункт, крім кваліфікованого персоналу, повинен мати вагове та інше обладнання, відповідну ділянку з твердим покриттям, потрібні для приймання та зберігання металобрухту.
Уточнено визначення терміна «документи у сфері роботи з металобрухтом» у частині вибухо-, пожежонебезпечності. Такі документи повинні містити дані про походження власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам i правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку.
Слід зазначити, що доповнено також термін «експортний сертифікат якості». У попередній редакції Закону № 619-ХІV цей документ підтверджував відповідність хімічного складу сплаву i зливків кольорових металів стандартам України, міжнародним стандартам та видавався власною акредитованою лабораторією, занесеною до реєстру органу виконавчої влади, який забезпечував реалізацію державної політики у здійсненні операцій з металобрухтом. Згідно зі змінами, внесеними Законом № 359-IV, експортний сертифікат якості — це документ, що підтверджує відповідність хімічного складу виробу маркам ливарних сплавів, стандартам, міжнародним стандартам, визначає спосіб виробництва, номер плавки та виданий власною акредитованою лабораторією, занесеною до реєстру центрального органу виконавчої влади з питань промислової політики.

Порядок здійснення операцій з металобрухтом
З прийняттям Закону № 359-IV вжито додаткових заходів щодо припинення правопорушень при здійсненні операцій з металобрухтом та створення ефективної державної системи контролю за діяльністю спеціалізованих підприємств.
Відповідно до ст. 4 Закону № 619-ХІV операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.
Раніше ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом видавалися лише підприємствам — юридичним особам, які мали спеціальне технологічне брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, складські приміщення, кваліфікований персонал, забезпечували згідно із законодавством протипожежну, екологічну та радіаційну безпеку, контролювали якісний склад металобрухту.
Законом № 359-IV визначено, що ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових та/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам. Ліцензії на заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту кольорових та/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим металургійним переробним підприємствам.
Обов’язковою умовою для отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам Закону № 619-ХІV, який складається протягом 15 календарних днів з дня подання заяви.
Звертаємо увагу на те, що відтепер місцеві державні адміністрації можуть делегувати відповідним сільським, селищним, міським радам повноваження на обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств на їх відповідність вимогам Закону № 619-ХІV.
З переліку дій, заборонених фізичним особам частиною дев’ятою ст. 4 Закону № 619-ХІ, виключено термін «транспортування металобрухту». Отже, збирання, заготівля, переробка та реалізація промислового металобрухту фізичними особами забороняються.
Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформляється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. При цьому Законом № 359-IV визначено, що в акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а у разі потреби — про дезактивацію i очищення металобрухту від шкідливих речовин, зазначається рівень дози випромінювання, а порядок приймання, зберігання i методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.
Якщо раніше документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та акти приймання металобрухту повинні були знаходитися в місцях знаходження металобрухту та зберігатися протягом трьох років, то з прийняттям Закону № 359-IV ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.
Законом № 359-IV виключено ст. 8 Закону № 619-ХІV, згідно з якою в проектній документації на будівництво виробничих приміщень та технології виробництва повинні були передбачатися місця для зберігання металобрухту, що утворюється в процесі відповідних робіт, i способи його утилізації.

Особливі умови операцій з металобрухтом
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом, повинні забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною та радіаційною безпекою відповідно до законодавства.
З набранням чинності Законом № 359-IV посилено вимоги щодо облаштування земельних ділянок для здійснення операцій з металобрухтом.
Обов’язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є наявність у заявника облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 м2, з брухтом чорних металів та їх сплавів — не менш як 1000 м2, яка повинна мати бетонне або тверде покриття, що унеможливлює проникнення в грунт шкідливих речовин.
Кожну облаштовану земельну ділянку може використовувати лише один суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом.
Згідно зі ст. 5 Закону № 619-ХІV місця, де забороняється здійснювати заготівлю та переробку металобрухту, — це території портів залізничних станцій.
Водночас Законом № 359-IV передбачено, що спеціалізовані, спеціалізовані металургійні переробні підприємства мають право зберігати на територіях портів та залізничних станцій власний металобрухт тільки з метою його завантаження за наявності відповідної ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики.

Зміни щодо порядку сплати закупленого у населення металобрухту
Зі ст. 6 Закону № 619-ХІV виключено норму частини другої, пов’язану з оформленням документів під час транспортування металобрухту, а саме: заборонено експорт, а також вивезення за межі митної території України як давальницької сировини брухту легованих чорних металів, брухту кольорових металів, продуктів первинної металургійної переробки у формі зливків, чушок, пластин та інших напівфабрикатів із нерафінованої міді (в тому числі анодів).
Отже, вимоги щодо оформлення операцій з металобрухтом такі:
суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам i правилам;
оплата закупленого у населення металобрухту повинна здійснюватися через каси в банках готівкою або шляхом поштового переказу за рахунок суб’єкта підприємницької діяльності, який здійснює операції з металобрухтом. Забороняється проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом.

Експорт металобрухту
Законом № 359-IV заборонено експорт та вивезення за межі митної території України як давальницької сировини брухту легованих чорних металів, брухту кольорових металів, продуктів первинної металургійної переробки у формі зливків, чушок, пластин та інших напівфабрикатів із нерафінованої міді (в тому числі анодів).
Посилено вимоги щодо порядку експорту продуктів (напівфабрикатів) металургійної переробки брухту кольорових металів та їх сплавів у формі зливків, чушок та пластин, який здійснюється за наявності експортного сертифіката якості виключно спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, на яких виготовлено цю продукцію Зазначені підприємства повинні мати систему управління якістю, яка відповідає вимогам стандартів ДСТУ ISO серії 9000, що підтверджено сертифікатом відповідності, виданим органом сертифікації, акредитованим у встановленому законодавством порядку.
Статею 9 введено заборону на експорт міді рафінованої (в тому числі катодів, вайєрбарсів, білетів тощо) та мідних сплавів необроблених, які за способом виробництва та будь-яким із показників хімічного складу не відповідають вимогам стандартів для марок міді та мідних сплавів (латуні, бронзи).
Слід зазначити, що з метою обмеження експорту металобрухту Верховна Рада України прийняла Закон України від 24.10.2002 р. № 216-IV «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів» (набрав чинності з 01.01.2003 р.), відповідно до якого встановлено вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів у розмірі 30 євро за 1 тонну.

Відповідальність
Законом № 359-IV посилено відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Статтею 11 Закону № 619-ХІV передбачено, що у разі повторного несвоєчасного надання інформації або надання недостовірної інформації до органів державної статистики ліцензія анулюється.
Згідно зі ст. 16 Закону № 619-ХІV особи, винні у порушенні законодавства, яке регулює здійснення операцій з металобрухтом, несуть адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства, яке регулює здійснення операцій з металобрухтом, передбачена ст. 16410 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією металобрухту, а також грошей, отриманих від його реалізації.
Щодо кримінальної відповідальності за порушення законодавства, яке регулює здійснення операцій з металобрухтом, то ст. 213 Кримінального кодексу України встановлено, що здійснення операцій з брухтом кольорових i чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту карається штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.
Крім того, частиною другою цієї статті встановлено, що дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Органи, які здійснюють контроль за операціями з металобрухтом
Статтею 14 Закону № 619-ХІV встановлено, що державний контроль за здійсненням операцій з металобрухтом здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Нагляд за додержанням законів при здійсненні операцій з металобрухтом здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури у межах повноважень, передбачених законом.
Органи державного контролю за здійсненням операцій з металобрухтом відповідно до ст. 15 Закону № 619-ХІV мають право:
перевіряти додержання вимог законодавства України, яке регулює здійснення операцій з металобрухтом;
одержувати від суб’єктів підприємницької діяльності з металобрухтом необхідні дані про додержання вимог нормативно-правових актів під час збирання, заготівлі, транспортування, переробки, реалізації, металургійної переробки металобрухту, а також документи i матеріали обліку з часу утворення металобрухту до його металургійної переробки;
зупиняти або анульовувати дію ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом у разі порушення ліцензійних умов.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов здійснення операцій з металобрухтом повідомляють про це центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики для вжиття ним відповідних заходів.
Органи державного контролю за здійсненням операцій з металобрухтом у разі виявлення фактів, що містять ознаки протиправної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності з металобрухтом, передають такі матеріали відповідним правоохоронним органам i повідомляють про це центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики.