|
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
ЗАКОНИ УКРАЇНИ
№ 331-XIV — від 22.12.98 р. «Про захист національного
товаровиробника від субсидованого імпорту»;
№ 334/94-ВР — від 28.12.94 р. «Про оподаткування
прибутку підприємств» (у редакції Закону України
від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями,
надруковано у «Віснику» № 6/2003);
№ 349-IV — від 24.12.2002 р. «Про внесення змін
до Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» (надруковано у «Віснику» № 6/2003);
№ 2374-III — від 05.04.2001 р. «Про обіг векселів
в Україні»;
№ 2745-III — від 04.10.2001 р. «Про страхування»
(зі змінами та доповненнями)
ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
№ 327/96 — від 12.07.96 р. «Про структуру бюджетної
класифікації України»
РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
№ 77-р — від 24.02.2003 р. «Про перелік офшорних зон»
|
У квітні в м. Житомирі відбувся
семінар, організований філією редакції журналу «Вісник
податкової служби України» в Житомирській області, щодо
роз’яснення особливостей застосування Закону України
від 24.12.2002 р. № 349-IV «Про внесення змін до Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств» за
участю заступника начальника управління податку на прибуток
та податкових платежів — начальника відділу ДПА України
Валентина Завгороднєва. До вашої уваги пропонуються
відповіді на запитання учасників семінару.
Платник податку у 2002 р. отримав товар від нерезидента,
розташованого в офшорній зоні, та не розплатився за
нього до цього часу. Чи має право такий платник після
набрання чинності Законом № 349-IV включити до складу
валових витрат вартість отриманого товару?
Законом № 349-IV внесено зміни до п. 18.3 ст. 18 Закону
№ 334/94-ВР. Новою редакцією цього пункту передбачено,
що у разі укладання договорів, які передбачають здійснення
оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів,
що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків
через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки
незалежно від того, чи здійснюється така оплата (у грошовій
або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів
чи нерезидентів, витрати платників податку на оплату
вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до
складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків
від вартості цих товарів (робіт, послуг).
Крім того, із зазначеного пункту Закону № 334/94-ВР
вилучено обмеження щодо включення до складу валових
витрат вартості лише оплачених товарів (робіт, послуг),
придбаних у нерезидента, який має офшорний статус.
Водночас Законом № 349-IV встановлено, що правило, визначене
наведеним пунктом, застосовуватиметься з календарного
кварталу, наступного за кварталом, на який припадає
офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого
Кабінетом Міністрів України.
Розпорядження № 77-р опубліковано в газеті «Урядовий
кур’єр» від 05.03.2003 р. № 42, тому нова редакція п.
18.3 ст. 18 Закону № 334/94-ВР застосовуватиметься починаючи
з другого кварталу 2003 р.
Проте враховуючи, що господарську операцію з купівлі
(одержання) товарів (робіт, послуг) від нерезидента,
який має офшорний статус, розпочато у тому звітному
податковому періоді, в якому діяла стара редакція п.
18.3 ст. 18 Закону № 334/94-ВР, оподатковуватися вона
повинна також за старими правилами, тому за умови, що
платник податку до цього часу не оплатив товари (роботи,
послуги) нерезиденту, який розташований в офшорній зоні,
вартість зазначених товарів (робіт, послуг) не може
бути включено до її валових витрат.
Платник податку отримав товар, але не розрахувався
за нього. У наступному звітному періоді товар повернуто
продавцю. Фактично продаж товару не відбувся. Як це
відобразити в податковому обліку?
Законом № 349-IV доповнено ст. 5 Закону № 334/94-ВР
новим п. 5.10, згідно з яким у випадку, коли після продажу
товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна
суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок
у випадках повернення проданих товарів чи права власності
на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю,
платник податку — продавець та платник податку — покупець
здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або
валових витрат (балансової вартості основних фондів)
у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми
компенсації.
У декларації з податку на прибуток підприємства за звітний
період, в якому товар було повернуто, платник податку
— продавець відображає у рядку 02.1 вартість товару
зі знаком «–», а платник податку — покупець відображає
вартість товару в рядку 05.1 також зі знаком «–».
У зв’язку з набранням чинності Законом № 349-IV
поясніть, як у податковому обліку відобразити зворотний
викуп об’єкта фінансового лізингу?
Відповідно до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР
передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей
оподаткування прирівнюється до його продажу в момент
такої передачі. При цьому лізингодавець (орендодавець)
збільшує валові доходи, а лізингоотримувач (орендар)
збільшує відповідну групу основних фондів на вартість
об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів
або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані
на вартість об’єкта фінансового лізингу, відповідно
до договору) за наслідками податкового періоду, в якому
відбувається таке передання.
У разі коли у майбутніх податкових періодах лізингоотримувач
(орендар) повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю
(орендодавцю) без придбання такого об’єкта у власність,
таке передання прирівнюється для цілей оподаткування
до зворотного продажу лізингоотримувачем (орендарем)
такого об’єкта за звичайною ціною, діючою на момент
такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості
такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої
амортизації, згідно з нормами ст. 8 Закону № 334/94-ВР.
Таким чином, при поверненні об’єкта фінансового лізингу
у лізингодавця (орендодавця) збільшуються валові витрати
на вартість об’єкта фінансового лізингу, визначену за
вищезазначеними правилами, а при подальшій передачі
такого об’єкта наступному лізингоотримувачу (орендарю)
у фінансовий лізинг у лізингодавця (орендодавця) збільшуються
валові доходи на вартість такого об’єкта фінансового
лізингу.
Як у податковому обліку відобразити лізингові платежі
у зв’язку з набранням чинності Законом № 349-IV у разі,
якщо лізингоотримувач сплачує лізингові платежі на рік
вперед?
Відповідно до абзацу третього пп. 7.9.6 п. 7.9 ст.
7 Закону № 334/94-ВР при нарахуванні лізингового платежу
лізингодавець (орендодавець) збільшує валові доходи,
а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового
платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих
на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування
частини лізингового платежу, що надається у рахунок
компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу),
за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється
таке нарахування.
У разі коли лізингодавець (орендодавець) отримує лізинговий
платіж від лізингоотримувача (орендаря) за строк, що
перевищує звітний період (тобто лізинговий платіж сплачується
у вигляді попереднього платежу (авансу) згідно з умовами
договору), то до складу валового доходу лізингодавця
(орендодавця) включається сума, що відповідає процентам
або комісії, нарахованим на вартість об’єкта фінансового
лізингу, за датою зарахування коштів на банківський
рахунок такого лізингодавця (орендодавця) відповідно
до п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, тобто за першою
подією.
Підприємство має власний зареєстрований товарний знак,
який надає у користування своїм дочірнім підприємствам,
філіям та іншим підприємствам (дистриб’юторам). Зазначені
підприємства та філії здійснюють продаж товарів із цим
товарним знаком та регулярно перераховують на користь
підприємства платежі. Чи є ці платежі роялті згідно
із Законом № 334/94-ВР?
Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР роялті — це
платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування
або за надання права на користування будь-яким авторським
правом на літературні твори, твори мистецтва або науки,
включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях
інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні
фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення;
за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака
на товари i послуги чи торгової марки, дизайну, секретного
креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію
щодо промислового, комерційного або наукового досвіду
(ноу-хау).
Одночасно частиною другою зазначеного пункту встановлено,
що не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів
власності, визначених у частині першій цього пункту,
у володіння або розпорядження чи власність особи або
якщо умови користування такими об’єктами власності надають
право користувачу продавати або відчужувати іншим способом
такий об’єкт власності або оприлюднювати (розголошувати)
секретні креслення, моделі, формули, процеси, права
на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового
досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення
(розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством
України.
У разі якщо ліцензійним договором на використання товарного
знака між підприємством та дочірніми підприємствами
або іншими підприємствами не передбачено умов, які б
надавали право користувачу продавати, передавати або
іншим способом відчужувати зазначений товарний знак,
платежі за такими договорами є роялті згідно з п. 1.30
ст. 1 Закону № 334/94-ВР.
Яку суму підприємство має право включити до складу
валових витрат як благодійну допомогу в разі, якщо у
попередньому звітному році у нього оподатковуваний прибуток
становив 100 тис. грн.?
Враховуючи, що пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР
встановлено обмеження щодо включення до складу валових
витрат суми коштів у розмірі, що становить не менше
двох та не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку
попереднього звітного року, відповідно максимальна сума
наданої благодійної допомоги, яка включатиметься до
складу валових витрат, становитиме три відсотки (3 тис.
грн.) за умови, що платник податку перерахує на благодійність
не менше 5 тис. грн.
Чи включається до складу валового доходу підприємства
цільова дотація, пов’язана з державним регулюванням
цін?
За економічною структурою бюджетних видатків пунктами
3 i 7 розділу другого додатка № 5 до постанови № 327/96
передбачені такі субсидії, поточні трансфертні виплати
та капітальні трансферти суб’єктам підприємницької діяльності:
субсидії державним підприємствам, крім сільськогосподарських;
субсидії фінансовим установам;
субсидії підприємствам i організаціям сільського господарства;
дотації на покриття збитків державних підприємств;
інші субсидії;
капітальні трансферти державним підприємствам;
інші внутрішні капітальні трансферти.
Таким чином, у бюджеті з метою державного регулювання
цін можуть передбачатися відповідні асигнування для
компенсації витрат підприємств i організацій певних
галузей, пов’язаних з подорожчанням сировини, матеріалів,
обладнання, збільшенням інших виробничих витрат тощо.
При цьому, наприклад, у Законі № 331-XIV під терміном
«субсидія» розуміється фінансова або інша підтримка
державними органами виробництва, переробки, продажу,
транспортування, експорту, споживання подібного товару,
в результаті якої суб’єкт господарсько-правових відносин
країни експорту одержує пільги (прибутки) (п. 20 ст.
1).
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий
дохід — це загальна сума доходу платника податку від
усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом
звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формі як на території України, її континентальному шельфі,
виключній (морській) економічній зоні, так i за її межами.
Враховуючи вищенаведене, без урахування компенсацій
(субсидій, дотацій), що надаються суб’єктам господарської
діяльності у зв’язку з державним регулюванням цін, неможливе
правильне визначення прибутку — об’єкта оподаткування
підприємств (платників податку).
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР
доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій
включаються до складу валових доходів.
Під позареалізаційними операціями відповідно до п. 8
Правил застосування Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної
Ради України від 27.06.95 р. № 247/95, слід розуміти
діяльність підприємства, що безпосередньо не пов’язана
з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна,
включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію
допоміжного й обслуговуючого виробництва.
Таким чином, дохід платника податку, одержаний ним з
бюджету у вигляді дотацій, субсидій у цілях державного
регулювання цін, вважається доходом від позареалізаційних
операцій i включається з метою оподаткування до складу
його валових доходів.
Як згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР у редакції
Закону № 349-IV розраховується балансова вартість запасів:
лише за матеріальною складовою чи ні?
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник
податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації,
та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів, малоцінних предметів (далі — запасів) на складах,
у незавершеному виробництві та залишках готової продукції,
витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання)
яких включаються до складу валових витрат згідно з наведеним
Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Згідно з абзацом восьмим п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР
у разі убутку запасів оцінка їх вартості здійснюється
за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО)
або за методом ідентифікованої вартості відповідної
одиниці запасів, що визначається платником податку згідно
з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку.
Оцінка запасів регламентується ПБО 9 «Запаси», затвердженим
наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246 та зареєстрованим
у Мін’юсті України 02.11.99 р. за № 751/4044.
Відповідно до пунктів 8, 9 ПБО 9 «Запаси» придбані (отримані)
або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства
за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є
собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат,
безпосередньо пов’язаних з придбанням запасів i доведенням
їх до стану, в якому вони придатні для використання
у запланованих цілях.
Таким чином, коригуванню на суму приросту (убутку) запасів
підлягають усі валові витрати, безпосередньо пов’язані
з придбанням запасів i доведенням їх до стану, в якому
вони придатні для використання у запланованих цілях,
а не лише суми, що сплачуються покупцем запасів згідно
з договором постачальнику (продавцю).
Чи поширюється дія п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР у
редакції Закону № 349-IV на підприємства роздрібної
торгівлі?
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник
податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації,
та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, витрати на
придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких
включаються до складу валових витрат згідно з наведеним
Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Враховуючи, що товари, які знаходяться у роздрібній
торгівлі відповідно до визначення, наведеного у п. 5.9
ст. 5 Закону № 334/94-ВР та ПБО 9 «Запаси», затвердженого
наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246, є запасами,
вартість яких включається до складу валових витрат i
не підлягає амортизації, застосування цього пункту для
торговельних організацій є обов’язковим.
Чи включається до складу валових витрат підприємства,
яке здійснює продаж автомобілів, вартість пального,
що використовується для перегону автомобілів на склад
такого підприємства, а також для перегону автомобілів
зі складу на СТО?
Відповідно до п. 9 ПБО 9 «Запаси» до собівартості запасів,
придбаних за плату, включаються транспортно-заготівельні
витрати, у тому числі затрати на транспортування запасів
усіма видами транспорту до місця їх використання.
Витрати підприємства, яке здійснює продаж автомобілів,
на пальне, що використовується для перегону автомобілів
на склад такого підприємства, а також для перегону автомобілів
зі складу на СТО, мають транспортно-заготівельний характер
i пов’язані з передпродажною підготовкою автомобілів.
Таким чином, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону
№ 334/94-ВР витрати підприємства на пальне, яке використовується
для перегону автомобілів на склад такого підприємства,
а також для перегону автомобілів зі складу на СТО, повинні
включатися до складу валових витрат цього підприємства
з урахуванням коригування таких витрат відповідно до
правил, установлених п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР,
та обмежень, установлених пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону
№ 334/94-ВР.
Чи вважається сума дисконту (знижки) валовим доходом
платника податку — векселедавця?
Статтею 4 Закону № 2374-III встановлено, що у разі
видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються
грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та
виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.
Таким чином, у покупця — емітента простого векселя виникає
просте i нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну
суму, зазначену в простому векселі з припиненням зобов’язань
за договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 39 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі утримувач векселя не може
відмовитися від прийняття часткового платежу. При цьому
ст. 40 Уніфікованого закону встановлено, що утримувача
векселя не можуть примусити прийняти платіж за ним до
настання строку платежу. Трасат, який здійснює платіж
до настання строку платежу, робить це на свій власний
страх i ризик.
Отже, якщо утримувач простого векселя погоджується прийняти
частковий платіж за векселем від емітента до настання
строку платежу i при цьому за згодою сторін борг за
векселем вважається погашеним, тобто зобов’язання векселедавця
оплачено, то частина боргу за векселем у розмірі знижки
(фактично не сплаченої за домовленістю частини повної
суми векселя) є безповоротною фінансовою допомогою у
платника за векселем. Ця безповоротна фінансова допомога
визнається валовим доходом такого платника на підставі
пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.
Підприємство перебуває на консолідованій сплаті податку
на прибуток. Одну з філій підприємства перевіряв податковий
орган за її місцезнаходженням. Чи має право податкова
інспекція за місцезнаходженням підприємства приймати
рішення про донарахування податку та застосування штрафних
санкцій?
Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР
при консолідованій сплаті податку на прибуток відповідальність
за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету
територіальної громади за місцезнаходженням філії несе
платник податку, у складі якого знаходиться така філія.
Таким чином, дії державної податкової інспекції за місцезнаходженням
підприємства (головного офісу) є правомірними.
Який порядок відображення в податковому обліку
податку на прибуток операцій, пов’язаних із продажем
будівлі, раніше внесеної засновниками підприємства до
його статутного фонду?
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону № 334/94-ВР до валового
доходу платника податку включається прибуток від продажу
(обміну, інших видів відчуження) основних фондів або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений
згідно зі ст. 8 цього Закону.
Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР встановлено,
що будівлі відносяться до групи 1 основних фондів.
Згідно з пп. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону сума
перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю
окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних
активів включається до валових доходів платника податку,
а сума перевищення балансової вартості над виручкою
від такого продажу включається до валових витрат платника
податку.
Підприємство у грудні 2002 р. відвантажило товари
до Білорусії. Чи потрібно нараховувати курсову різницю
на цю заборгованість сьогодні відповідно до внесених
змін Законом № 349-IV?
Згідно з п. 8 Перехідних положень Закону № 349-IV визначення
курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання
чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що
діяли до набрання чинності Законом.
Підпунктом 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, який
діяв до 01.01.2003 р., було встановлено, що з метою
оподаткування будь-яка заборгованість в іноземній валюті,
яка перебувала на обліку платника податку на кінець
звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв
на останній робочий день звітного періоду. При цьому
позитивна або від’ємна різниця між результатом такого
перерахунку та балансовою вартістю такої заборгованості
включається відповідно до валових доходів або валових
витрат платника податку — кредитора або до валових витрат
чи валових доходів платника податку — дебітора за наслідками
звітного періоду.
Враховуючи те, що зазначена заборгованість по товару
відображалась у податковому обліку платника податку,
він має право до моменту погашення цієї заборгованості
нараховувати курсові різниці.
Чи включаються до складу валових витрат платників
податку витрати на виплату працівникам премії з нагоди
святкових днів, професійних свят та на грошові виплати
при виході на пенсію?
Відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР
з урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових
витрат платника податку включаються витрати на оплату
праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах
з таким платником податку (далі — працівники), які включають
витрати на виплату основної i додаткової заробітної
плати та інших видів заохочень i виплат виходячи з тарифних
ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості
товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських
винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно
з договорами цивільно-правового характеру, будь-які
інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені
за домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 12 Кодексу законів про працю колективний
договір укладається між власником або уповноваженим
ним органом (особою), з однієї сторони, i профспілковими
організаціями, які діють відповідно до своїх статутів,
а у разі їх відсутності — представниками, вільно обраними
на загальних зборах найманих працівників або уповноважених
ними органів, — з другої сторони.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю трудовий
договір — це угода між працівником i власником підприємства,
установи, організації або уповноваженим ним органом
чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується
виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства,
установи, організації або уповноважений ним орган чи
фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові
заробітну плату i забезпечувати умови праці, необхідні
для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором i угодою сторін.
Таким чином, у разі якщо виплата працівникам премії
з нагоди святкових днів, професійних свят та грошові
виплати при виході на пенсію передбачені трудовим договором,
що укладається безпосередньо між працівником i власником,
а не лише колективним договором, що укладається між
власником i профспілками, платник податку згідно з пп.
5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР має право включити
зазначені виплати до складу валових витрат.
Чи вважається поворотною фінансовою допомогою (з
відповідним оподаткуванням) сума коштів, надана головним
офісом філії?
Відповідно до абзацу третього пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.
4 Закону № 334/94-ВР для оподаткування поворотної фінансової
допомоги, що здійснюється в межах однієї юридичної особи
(від головного офісу філії або навпаки), зроблено виняток
із загального правила, згідно з яким при здійсненні
такої операції не виникає зміни валових доходів або
валових витрат.
Чи є правомірним включення до валових витрат підприємства-страхувальника
страхових платежів зі страхування майна декількома страховиками
на страхову суму, що перевищує вартість цього майна?
Статтею 9 Закону № 2745-III передбачено, що при страхуванні
майна страхова сума встановлюється в межах вартості
майна за цінами i тарифами, що діють на момент укладання
договору. Страхова сума — це грошова сума, в межах якої
страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний
здійснити виплату при настанні страхового випадку.
Крім того, якщо майно застраховано у декількох страховиків
i загальна сума перевищує дійсну вартість майна, то
страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками,
не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому
кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру
страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Також страхове відшкодування не може перевищувати розміру
прямого збитку, понесеного страхувальником.
Отже, страховим законодавством не заборонено страхування
одного i того самого об’єкта майна декількома страховиками
на будь-яку страхову суму. При цьому для розміру страхового
відшкодування, що виплачується всіма страховиками, передбачено
вищенаведене обмеження.
З питань оподаткування операцій зі страхування слід
керуватися Законом № 334/94-ВР. Так, відповідно до п.
5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва
та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку
у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку
для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Абзацом першим пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР
передбачено перелік видів страхування, зокрема страхування
майна платника податку, витрати за якими у вигляді страхових
платежів включаються до валових витрат страхувальника.
Зазначені витрати включаються до валових витрат подвійного
призначення, тобто таких, які в рахунок зменшення податкової
бази приймаються лише якщо вони пов’язані безпосередньо
з господарською діяльністю підприємства.
Крім того, абзацом другим пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону
№ 334/94-ВР встановлено, що у разі якщо умови страхування
передбачають виплату страхового відшкодування на користь
платника податку — страхувальника, застраховані збитки,
понесені таким платником податку, включаються до його
валових витрат у податковий період їх понесення, а суми
страхового відшкодування таких збитків включаються до
валових доходів такого платника податку у податковий
період їх отримання.
З урахуванням викладеного в податковому обліку сума
застрахованих збитків, яких зазнав страхувальник за
будь-який об’єкт майнового страхування, не може перевищувати
вартості цього об’єкта i, як правило, дорівнює сумі
страхового відшкодування таких збитків.
Таким чином, у цілях оподаткування підприємство-страхувальник
може включити до валових витрат страхові платежі зі
страхування майна одним чи декількома страховиками на
страхову суму, що не перевищує вартості цього майна.
Включення до валових витрат підприємства страхових платежів
зі страхування одного i того самого об’єкта майнового
страхування декількома страховиками на страхову суму,
що перевищує вартість цього объекта, призведе до подвійного
включення до валових витрат платника витрат, здійснюваних
як компенсація вартості страхової послуги, яка надається
для одного об’єкта майнового страхування, що суперечить
п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.