• Заборгованість, яка не може бути
примусово стягнутою з дебітора

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ЗАКОНИ УКРАЇНИ № 334/94-ВР — від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, надруковано у «Віснику» № 6/2003); № 349-IV — від 24.12.2002 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; № 380-IV — від 26.12.2002 р. «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (надруковано у «Віснику» № 2/2003 р.); № 440-IV — від 16.01.2003 р. «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування»; № 550-IV — від 20.02.2003 р. «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; № 2181-III — від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями, надруковано у додатку до «Вісника» № 18/2003) НАКАЗИ ДПА УКРАЇНИ № 143 — від 29.03.2003 р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрований в Мін’юсті України 08.04.2003 р. за № 271/7592; № 214 — від 08.07.97 р. «Про затвердження форми Декларації про прибуток підприємства та порядку її складання»

Відповідно до пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону № 334/94-ВР заборгованість, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора у зв’язку з тим, що строк позовної давності минув, після набрання чинності цим Законом або внаслідок укладання мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, а також не включається до складу валових доходів такого дебітора.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 31 Закону України від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються i вважаються погашеними.
До складу валових витрат включаються згідно з пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють із урахуванням норм ст. 12 цього Закону.
Заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності, визначається як безнадійна (п. 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).
Отже, до складу валових витрат підприємство не має права включати відповідно до пп. 5.2.8 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР ту суму дебіторської заборгованості, щодо стягнення якої відповідно до пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платником податку не було вжито заходів.