Збір за використання мисливських
тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення
На які коди бюджетної класифікації повинні надходити
кошти від сплати збору за використання мисливських тварин
як природного ресурсу загальнодержавного значення i
на які органи покладено контроль за цими надходженнями?
Відповідно до ст. 25 Закону № 1478-III користувачі
мисливських угідь повинні сплачувати збір за використання
мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного
значення. Розмір збору встановлюється для окремих видів
(груп видів) тварин залежно від їх поширення, чисельності,
відтворювальної здатності та обсягу добування.
Порядок справляння i розміри збору за використання мисливських
тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У ході підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів
України «Про затвердження Порядку справляння i розміру
збору за використання мисливських тварин як природного
ресурсу загальнодержавного значення» враховано той факт,
що статтями 17 i 36 Закону № 1478-III врегульовано питання
добування мисливських тварин на платній основі, а саме
за дозволом — ліцензією чи відстрільною карткою. Вартість
ліцензій на добування мисливських тварин повинна визначатися
Держкомітетом лісового господарства України (далі —
Держкомлісгосп) за погодженням з Мінфіном України, а
вартість відстрільних карток встановлюється користувачем
мисливських угідь за погодженням з місцевим фінансовим
органом. При цьому кошти від реалізації мисливцям ліцензій
та відстрільних карток на добування мисливських тварин
повинні зараховуватися на рахунки користувачів мисливських
угідь. Кошти від реалізації користувачам мисливських
угідь ліцензій зараховуватимуться на рахунок Держкомлісгоспу
(спеціальний фонд державного бюджету) та використовуватимуться
на охорону та відтворення державного мисливського фонду.
За попередніми розрахунками орієнтовні суми від запровадження
збору за використання мисливських тварин становитимуть
не більше 0,3 — 0,4 млн. грн., а сплата збору в порядку,
визначеному Законом № 2181-III, потребуватиме значних
витрат на його адміністрування.
Таким чином, урахувавши вищезазначені обгрунтування,
Кабінет Міністрів України визнав запровадження вищезазначеного
збору недоцільним.
Плата за рибні та інші водні живі
ресурси
Чи повинні платники плати за рибні та інші водні живі
ресурси подавати первинні документи, що підтверджують
виконання меліоративних робіт, при наданні до податкових
органів розрахунків плати?
Пунктом 2.5 Інструкції № 167/156/299/300/650 передбачено,
що для заліку витрат на здійснені в попередні періоди
рибоводно-меліоративні роботи та роботи з відтворення
водних живих ресурсів користувачі подають до державних
податкових органів разом з розрахунком платежів за спеціальне
використання водних живих ресурсів документ установленої
форми, який підтверджує виконання користувачем рибоводно-меліоративних
робіт та робіт з відтворення водних живих ресурсів.
Таким документом є акт про виконання робіт з відтворення
водних живих ресурсів та робіт природоохоронного призначення
за попередній період, форму якого затверджено наказом
№ 34/13 (додаток 6).
Таким чином, вищезазначеними документами не передбачено
подання первинних документів, що підтверджують виконання
меліоративних робіт, крім розрахунку й акта про виконання
робіт з відтворення водних живих ресурсів та робіт природоохоронного
призначення.
Портові збори
Чи визначено чинним законодавством терміни сплати портових
зборів та відповідальність за їх порушення?
Відповідно до ст. 57 Закону № 380-IV платежі, які зараховуються
до Державного бюджету України та місцевих бюджетів i
для яких законодавчо не визначено терміни їх сплати,
сплачуються щомісяця в порядку, визначеному Законом
№ 2181-III для платежів, що мають базовий (звітний)
період — календарний місяць.
Враховуючи, що постановою № 1544 не визначено терміни
сплати до бюджету портового (адміністративного) збору,
то кошти цього збору за термінами сплати до бюджету
підпадають під дію Закону № 2181-III i повинні сплачуватися
щомісяця в порядку, визначеному для платежів, що мають
базовий (звітний) період — календарний місяць, тобто
не пізніше 30 календарного дня, наступного за останнім
календарним днем звітного місяця.
Водночас на ці платежі поширюється дія абзацу третього
вищезазначеної статті, згідно з якою своєчасно не внесені
до бюджетів суми таких платежів вважаються податковим
боргом i стягуються до бюджету в порядку, визначеному
законодавством.
Сума податкового боргу при цьому визначається за актами
документальних перевірок.
Тобто якщо за результатами документальної перевірки
кошти збору своєчасно не сплачено до бюджету, такі кошти
визнаються податковим боргом, який згідно із Законом
№ 2181-III є податковим зобов’язанням (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженим
платником податків або узгодженим в адміністративному
чи судовому порядку, але не сплаченим у встановлений
термін.
Для платника, який не сплачує (не погашає) узгоджену
суму податкового зобов’язання з портового (адміністративного)
збору протягом 30 календарних днів місяця, наступного
за звітним, мірою відповідальності є сплата штрафу в
розмірах, визначених пп. 6.1.7 п. 6 Інструкції № 110.
Грошові стягнення за порушення норм
i правил охорони навколишнього природного середовища
Куди повинні зараховуватись у 2003 р. кошти грошових
стягнень за порушення норм i правил охорони навколишнього
природного середовища?
Відповідно до п. 28 ст. 63 Закону № 380-IV зупинено
дію п. «б» частини другої ст. 47 Закону № 1264-XII щодо
спрямування частини грошових стягнень за порушення норм
i правил охорони навколишнього природного середовища
до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих
фондів охорони навколишнього природного середовища.
Грошові стягнення за порушення норм i правил охорони
навколишнього природного середовища та шкоди, заподіяної
порушенням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища в результаті господарської та іншої діяльності,
є результатом діяльності органів виконавчої влади, яким
доручено здійснювати на території України відповідно
до Закону № 1264-XII екологічну політику, спрямовану
на збереження безпечного для існування живої та неживої
природи навколишнього середовища, захист життя i здоров’я
населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням
навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної
взаємодії суспільства i природи, охорону, раціональне
використання i відтворення природних ресурсів, а також
спрямовану передусім на виявлення підприємств, установ,
організацій різних форм власності та громадян, винних
у:
порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє
природне середовище;
порушенні норм екологічної безпеки;
порушенні вимог законодавства України при проведенні
екологічної експертизи, у тому числі поданні завідомо
неправдивого експертного висновку;
невиконанні вимог державної екологічної експертизи;
фінансуванні, будівництві й впровадженні у виробництво
нових технологій та устаткування без позитивного висновку
державної екологічної експертизи;
порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні,
будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації
та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів
та інших об’єктів;
допущенні наднормативних, аварійних i залпових викидів
i скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів
на навколишнє природне середовище;
перевищенні лімітів і порушенні інших вимог використання
природних ресурсів;
самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
порушенні термінів внесення зборів за використання природних
ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища;
невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних
наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє
природне середовище;
невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний
контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища,
та вчиненні опору їх представникам;
порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні,
використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів
захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних
речовин та відходів;
невиконанні вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного
фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні,
видів тварин i рослин, занесених до Червоної книги України;
відмові від надання своєчасної, повної та достовірної
інформації про стан навколишнього природного середовища,
а також про джерела забруднення, приховуванні випадків
аварійного забруднення навколишнього природного середовища
або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки
чи захворюваності населення;
приниженні честі i гідності працівників, які здійснюють
контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища,
посяганні на їх життя i здоров’я.
Крім Закону № 1264-XII відповідальність за інші порушення
норм i правил охорони навколишнього природного середовища
встановлюється й іншими законами України: № 2894-III
та № 162/95-ВР.
В Україні за порушення законодавства про охорону навколишнього
природного середовища встановлено такі види відповідальності:
дисциплінарну, адміністративну, цивільну i кримінальну.
До дисциплінарної відповідальності належить така форма
покарання, як подання державними органами охорони навколишнього
природного середовища своїх рішень на позбавлення премій
(повністю або частково) посадових осіб та спеціалістів,
винних у порушенні норм i правил охорони навколишнього
природного середовища та використанні природних ресурсів,
за основними результатами господарської діяльності.
Формою покарання при виникненні цивільної відповідальності
є покарання у вигляді компенсації (відшкодування) за
шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про
охорону навколишнього природного середовища, розміри
якої визначаються, як правило, у повному обсязі без
застосування норм зниження розміру стягнення.
Такі грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища
внаслідок господарської діяльності та іншої діяльності,
визначені відповідно до п. 5 ст. 50 Закону № 380-IV
джерелом доходів спеціального фонду місцевих бюджетів
(код бюджетної класифікації 24061600 «Інші надходження
до фондів охорони навколишнього природного середовища»).
Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні
правопорушення i злочини встановлюється відповідно до
кодексів України про адміністративні правопорушення
та Кримінального.
Якщо формою покарання за порушення норм i правил охорони
навколишнього природного середовища є штраф, установлюваний
відповідно до кодексів України про адміністративні правопорушення
та Кримінального, то такі грошові стягнення повинні
зараховуватися відповідно до ст. 2 Закону № 380-IV до
загального фонду державного бюджету на код бюджетної
класифікації 23030300 «Адміністративні штрафи та інші
санкції».