Донедавна, а саме до 1 січня 2003 р., благодійні організації
(як i інші неприбуткові установи, статутні документи
яких передбачають здійснення господарської діяльності)
могли заробляти кошти, як правило, виключно шляхом створення
власних підприємств, використовуючи надходження, перераховані
ними з чистого прибутку, тобто з прибутку після оподаткування,
на фінансування благодійних програм. Частка від цих
надходжень може залишатися на відшкодування адміністративно-господарських
витрат, пов’язаних з функціонуванням благодійної організації.
Нові можливості для поповнення свого бюджету з’явилися
у благодійних та інших неприбуткових організацій з початку
цього року. Щоправда, схоже на те, що не всі з них уже
встигли розібратися в законодавчих новелах. Спробуймо
зробити це разом.
Основна діяльність — поняття широке
Нагадаємо, що п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено
перелік установ i організацій, які може бути визнано
як неприбуткові, а також встановлено перелік доходів
кожної окремої групи неприбуткових установ i організацій,
що звільняються від оподаткування податком на прибуток.
Принципово важливим є те, що у організацій, внесених
податковими органами до Реєстру неприбуткових установ
i організацій відповідно до абзаців «б» та «г» пп. 7.11.1
п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, звільняються від оподаткування,
зокрема, доходи, отримані від проведення основної діяльності.
До цього зауважимо, що в абзаці «б» йдеться про благодійні
фонди i благодійні організації, громадські організації,
створені для провадження екологічної, оздоровчої, аматорської
спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності,
а також про творчі спілки та політичні партії, громадські
організації інвалідів та їх місцеві осередки, створені
згідно із Законом № 2460-XII, науково-дослідні установи
та вищі навчальні заклади III — IV рівнів акредитації,
внесені до Державного реєстру наукових установ, яким
надається підтримка держави, заповідники, музеї-заповідники.
Під дію абзацу «г» підпадають інші, ніж визначені в
абзаці «б» цього підпункту, юридичні особи, діяльність
яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами
відповідних законів.
Отже, інші установи й організації, зареєстровані в податкових
органах як неприбуткові, не звільняються від оподаткування
податком на прибуток у разі отримання такими установами
й організаціями доходу від провадження ними основної
діяльності.
Що ж означає в Законі № 334/94-ВР термін «основна діяльність»?
До 1 січня 2003 р. основна діяльність трактувалася значно
вужче, ніж після цієї дати. Під цим терміном розумілася
діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної
допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх
та інших подібних послуг для суспільного споживання,
зі створення системи соціального самозабезпечення громадян
та для інших цілей, передбачених статутними документами,
укладеними на підставі норм відповідних законів про
неприбуткові організації. При цьому статутні документи
неприбуткових організацій мали містити вичерпний перелік
видів їх діяльності. До основної діяльності не включалися
будь-які операції з продажу товарів (робіт, послуг)
неприбутковими організаціями, визначеними абзацами «в»
i «г» пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, особам,
іншим, ніж засновники, учасники або члени (їх уповноважені
особи) таких неприбуткових організацій.
Після 1 січня 2003 р. термін «основна діяльність» означає
вже діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної
допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх
та інших подібних послуг для суспільного споживання,
зі створення систем соціального самозабезпечення громадян
(додаткові пенсійні фонди, кредитні спілки та інші подібні
організації). До основної діяльності також включається
продаж неприбутковою організацією товарів (послуг),
які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було
створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно
пов’язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких
товарів (послуг) є нижчою за звичайну або коли така
ціна регулюється державою. До основної діяльності не
включаються операції з надання товарів (послуг) неприбутковими
організаціями, визначеними в абзацах «в» — «д» пп. 7.11.1
п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, особам іншим, ніж
засновники (члени, учасники) таких організацій. Кабінет
Міністрів України може вводити тимчасові обмеження щодо
поширення норм цього пункту на продаж неприбутковими
організаціями окремих товарів чи послуг, у разі коли
такий продаж загрожує або суперечить правилам конкуренції
на ринку визначеного товару, при існуванні достатніх
доказів, наданих особами, які оподатковуються цим податком
та надають аналогічні товари (послуги), про таке порушення.
Статутні документи неприбуткових організацій мають містити
вичерпний перелік видів їх діяльності.
Як благодійним фондам можна користуватися цим на практиці?
Розглянемо для прикладу ситуацію, коли благодійний фонд
безоплатно одержує від іноземних благодійників наукові
та освітні видання й розповсюджує їх серед вищих навчальних
закладів, наукових установ, бібліотек, які не мають
валюти на закупівлю новітніх зарубіжних наукових та
довідкових видань i підручників. Постає питання: чи
має право фонд виставляти одержувачам літератури — набувачам
благодійної допомоги рахунки на оплату накладних витрат,
щоб у нього такі доходи не оподатковувалися?
Інший приклад. Благодійний фонд реалізує благодійну
програму для піднесення міжнародного авторитету держави,
формування позитивного іміджу України. Чи оподатковуватимуться
доходи від надання фондом платних послуг, зокрема, у
вигляді розповсюдження інформаційних матеріалів, проведення
акцій з підтримання зв’язків з громадськістю, видання
українознавчих книжок, буклетів?
Як бачимо, остання редакція терміна «основна діяльність»
дає змогу впевнено стверджувати, що вищезазначені доходи
не повинні оподатковуватися податком на прибуток, оскільки
ці платні послуги є тісно пов’язаними з основною діяльністю
саме цих фондів.
«Підводні камені», про які треба знати
Щоб контролюючі органи не піддавали сумніву тісний
зв’язок будь-якої конкретної платної послуги з основною
діяльністю фонду, вичерпний перелік платних послуг,
що відносяться до основної діяльності, не може встановлюватися
внутрішнім нормативним документом на зразок положень,
а має затверджуватись як невід’ємна частина статуту
у порядку, встановленому чинним законодавством України
для затвердження статутних документів відповідно до
ст. 12 Закону № 531/97-ВР.
У противному разі доходи від надання платних послуг
можуть розглядатися з метою оподаткування як доходи
від проведення іншої діяльності, що підлягають оподаткуванню
відповідно до другого та третього абзаців пп. 7.11.9
п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР на загальних підставах.
Крім того, слід враховувати вищенаведені вимоги щодо
ціноутворення; ціни на платні послуги, що відносяться
до основної діяльності, мають бути нижчими за звичайні
ціни.
Які ціни вважати звичайними
Визначення «звичайна ціна» наведено в п. 1.20 Закону
№ 334/94-ВР.
Зміст цього пункту досить заплутаний, проте деякі моменти
слід чітко уявляти. Як правило звичайною вважається
ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна
ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Зауважимо, що законом не передбачено обов’язковості
надання платниками податку пояснень щодо відповідності
ціни договору рівню звичайних цін. Тягар доведення такої
невідповідності тепер покладається на податковий орган.
Це означає, що, як i в разі застосування непрямих методів,
рішення органу податкової служби за результатами документальної
перевірки ухвалюватиметься судом.
Справедлива ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи,
послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець
бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець
бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу,
обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично,
володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи,
послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних
(а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг).
Якщо звичайну ціну не може бути визначено з використанням
норм підпунктів п. 1.20 Закону № 334/94-ВР, то для доказів
обгрунтування її рівня можуть братися до уваги правила,
визначені відповідним національним положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку.
Отже, щоб остаточно озброїтися теоретичними знаннями,
слід також ознайомитись із визначенням «справедлива
вартість придбаних ідентифікованих активів i зобов’язань»,
наведеним у додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого наказом
Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163, зареєстрованим
у Мін’юсті України 23.07.99 р. за № 499/3792 (зі змінами
та доповненнями).
Скільки можна заробляти благодійним фондам
Загалом максимальна сума доходів від продажу товарів
(послуг), тісно пов’язаних з основною діяльністю неприбуткової
організації, нічим не обмежується.
Проте є в чинному законодавстві вимога, яка, хоч i непрямо,
але обмежує заробітчанську діяльність благодійних організацій.
Так, згідно зі ст. 20 Закону № 531/97-ВР розмір витрат
на утримання благодійної організації не може перевищувати
20 відсотків кошторису цієї організації в поточному
році.
Отже, зазначена вимога поширюється також на витрати,
понесені у зв’язку з продажем товарів та наданням платних
послуг, тісно пов’язаних з основною діяльністю, оскільки
вони є складовою частиною витрат на утримання благодійної
організації.
Висновки
Оскільки згідно зі ст. 1 Закону № 531/97-ВР благодійна
діяльність — це безкорислива діяльність благодійних
організацій, що не передбачає одержання прибутків від
цієї діяльності, то різниця між сумою надходжень від
продажу товарів (послуг), тісно пов’язаних з основною
діяльністю, та сумою витрат, здійснених у зв’язку з
їх отриманням, спрямовується на благодійні цілі.
Як бачимо, за певних умов благодійні організації (а
також інші, ніж визначені абзацом «б» пп. 7.11.1 п.
7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, юридичні особи, діяльність
яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами
відповідних законів) для забезпечення своєї основної
діяльності з 1 січня 2003 р. можуть заробляти кошти,
які не оподатковуються податком на прибуток.
Насамкінець додамо: розібратися з господарською діяльністю
благодійних фондів вдалося за допомогою листа Мінфіну
України від 05.05.2003 р. № 03333-246/8-5415/716.