В умовах недостатньо розвинутої сфери безготівкових
розрахунків готівка продовжує відігравати провідну роль
в економіці країни при проведенні суб’єктами господарювання
готівкових розрахунків між собою та з населенням при
купівлі-продажу товарів, робіт, послуг.
Для подальшого вдосконалення нормативно-правових актів
з регулювання обігу готівки постановою Правління Нацбанку
України від 04.04.2003 р. № 81 внесено зміни до Положення
про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку
України від 19.02.2001 р. № 72 (за текстом — Положення
№ 72), та Інструкції про організацію роботи з готівкового
обігу установами банків України, затвердженої постановою
Правління Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 69 (за
текстом — Інструкція № 69).
З метою виведення готівки з тіньового сектора економіки
та з огляду на подвоєння обсягів роздрібного товарообігу
в країні за останні три роки внесеними змінами збільшено
граничну суму обмежень готівкових розрахунків між суб’єктами
господарювання з 3,0 тис. грн. до 10,0 тис. грн. При
цьому також враховано зарубіжний досвід з проведення
готівкових розрахунків.
Змінився порядок дії встановлених обмежень: якщо раніше
вони поширювалися на готівкові розрахунки тільки між
суб’єктами господарювання через їх каси та каси банків,
то тепер вони стосуються також i проведення готівкових
розрахунків через підприємства поштового зв’язку та
фінансові установи, що здійснюють переказ грошей.
Разом з тим, мета цих змін — популяризація та активізація
застосування платіжних карток як вітчизняної Національної
системи масових електронних платежів, так i міжнародних
платіжних систем, якими передбачено можливість підприємством
та підприємцем (торговцями), оснащеними платіжними терміналами
(у тому числі з’єднаними чи поєднаними з реєстратором
розрахункових операцій), за рахунок готівкової виручки
або коштів, отриманих із банку, надавати держателю платіжної
картки послуги з видачі готівки з друкуванням квитанції
платіжного термінала (або розрахункового документа)
та відображенням таких операцій у касовій книзі або
книзі обліку розрахункових операцій чи в книзі обліку
доходів i витрат. Обмеження з видачі торговцями готівки
за платіжними картками встановлюються платіжною організацією
та банками — членами цієї системи.
Нововведення стосуються i вдосконалення оприбуткування
готівкових коштів у касах суб’єктами господарювання
під час здійснення ними розрахунків готівкою. У зв’язку
з достатністю фіксування готівки, отриманої від споживачів,
для тих суб’єктів, які застосовують реєстратори розрахункових
операцій, використання яких регламентується відповідним
законом, оприбуткуванням готівки є фіксування її відповідними
реєстраторами із занесенням операцій до книги обліку
розрахункових операцій.
Для суб’єктів господарювання, які здійснюють готівкові
розрахунки у касах підприємств із застосуванням касових
ордерів типових форм, оприбуткованою вважається готівка,
оформлена в установленому порядку прибутковим касовим
ордером та відображена в касовій книзі.
Враховано також пропозиції суб’єктів господарювання
щодо спрощення порядку ведення касових книг. Відтепер
касові книги обов’язково ведуть підприємства та їх відокремлені
підрозділи, які здійснюють операції з приймання готівки
за продані товари (роботи, послуги) з оформленням її
прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки
на виплати, пов’язані з оплатою праці, виробничі (господарські)
потреби, інші операції з оформленням їх видатковими
касовими ордерами. В інших випадках ведення касової
книги не є обов’язковим для підприємств та їх відокремлених
підрозділів.
Крім того, змінами до цього нормативного акта надано
право юридичним особам, які здійснюють страхову діяльність,
діяльність з випуску i проведення лотерей, закупівлю
сільськогосподарської продукції, самостійно встановлювати
терміни здавання готівкової виручки до своїх кас, банків
та підприємств поштового зв’язку для страхових агентів,
заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів
лотерей (з урахуванням специфіки їх функціонування,
режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові
дні, обсягів здаваної виручки), але не рідше одного
разу на п’ять робочих днів.
У зв’язку з окремими наріканнями населення щодо відмови
деяких суб’єктів господарювання у сфері торгівлі та
послуг приймати в оплату за товари (роботи, послуги)
обігові пам’ятні та ювілейні монети, а також зношені
банкноти i монети як засоби платежу змінами визначено
норми, якими передбачено приймання суб’єктами господарювання
в оплату за товари (роботи, послуги) від громадян зазначених
банкнот i монет усіх номіналів, які випускає Нацбанк
України в обіг, в обов’язковому порядку та без обмежень.
За відмову в їх прийманні до посадових осіб суб’єктів
господарювання застосовуються штрафні санкції, визначені
ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою запобігання використання фальшивих i підроблених
бланків страхових свідоцтв «Зелена Картка» до Положення
№ 72 постановою Правління Нацбанку України від 18.06.2003
р. № 256 «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових
актів Національного банку України» внесено зміни, якими
передбачено отримання страховими агентами страхових
платежів за додатковими договорами «Зелена Картка» від
страхувальників у безготівковій формі через банки шляхом
перерахування коштів страхувальниками з поточних рахунків,
з використанням ними платіжних карток або переказу готівки
страхувальниками із подальшим зарахуванням коштів на
рахунок страховика. Ця норма поширюється на страхових
агентів-громадян, юридичних осіб та фізичних осіб —
суб’єктів підприємницької діяльності та спрямована на
розширення застосування ними безготівкових форм розрахунків
при наданні страхових послуг.
При цьому страхові агенти — суб’єкти підприємницької
діяльності мають право отримувати страхові платежі від
страхувальників за проведення обов’язкового страхування
цивільної відповідальності власників транспортних засобів
за додатковими договорами «Зелена Картка» в готівковій
формі у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Страхові платежі, отримані страховими агентами готівкою,
здаються в установлені страховиками терміни до кас страховиків,
через банки, підприємства поштового зв’язку та інші
фінансові установи, які надають послуги з переказу грошей.