Згідно зі ст. 10 Закону № 1105-XIV страхувальниками,
тобто особами, які зобов’язані, зокрема, сплачувати
страхові внески, є юридичні та фізичні особи, які використовують
найману працю.
Законом не передбачено винятків щодо обов’язкової сплати
страхувальником страхових внесків (ст. 5 Закону № 1105-XIV),
обліку та звітності для будь-яких видів страхувальників,
у тому числі тих, які є платниками єдиного податку.
Крім того, повідомляємо, що згідно зі спільним листом
Мінпраці та соціальної політики України (від 20.04.2001
р. № 03-3/1808-020-1) та Держкомпідприємництва України
(від 12.04.2001 р.
№ 1-531/2481) усі суб’єкти підприємницької діяльності,
які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів
та використовують найману працю, сплачують внески за
найманих працівників на страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності, на загальних підставах.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 12 сума страхового
внеску розраховується відповідно до страхового тарифу,
встановленого Законом № 2272-III, виходячи з класу професійного
ризику галузі (підгалузі) національної економіки, до
якого віднесено страхувальника.
Розміри страхових внесків страхувальника обчислюються
згідно з п. 4.10 Інструкції № 12 у відсотках до сум
фактичних витрат на виплату основної та додаткової заробітної
плати, інших заохочувальних i компенсаційних виплат,
у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно
до Закону № 108/95-ВР, які підлягають обкладанню прибутковим
податком з громадян.
Звертаємо увагу на те, що відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету
№ 13-92 не враховуються при визначенні бази нарахування
страхових внесків, податків i зборів, які нараховуються
на фонд оплати праці відповідно до законів України,
лише суми виплат, що не включаються до складу сукупного
оподатковуваного доходу громадян відповідно до підпунктів
«а» — «о», «с» — «х», «ч» та «ш» п. 1 ст. 5.