У статті, надрукованій у «Віснику» № 45/2003, розглядалися
особливості застосування санкцій у разі неправильного обчислення податкових
зобов’язань платниками податків.
Проте поряд з неправильним обчисленням існують випадки приховування
платниками податкових зобов’язань. Грань між неправильним обчисленням
i приховуванням податкових зобов’язань досить тонка. Закон № 2181-III
передбачає, що платник податку обчислює самостійно суму податкового
зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації (пп. 4.1.1 п. 4.1
ст. 4 Закону № 2181-III). У разі допущення ним помилок таке податкове
зобов’язання є неправильно обчисленим. Якщо ж платник податку з об’єкта
оподаткування не обчислює податкового зобов’язання, то, на думку автора,
таке податкове зобов’язання є прихованим. Між іншим, у Законі № 2181-III
не визначено терміни «неправильно обчислене податкове зобов’язання»
та «приховане податкове зобов’язання».
Про існування прихованих платниками податкових зобов’язань свідчить
те, що ще в Законі № 509-XII передбачалося застосування фінансових санкцій
при виявленні податковим органом як занижених (тобто неправильно обчислених)
у платника сум податків, інших платежів, так i прихованих, причому розмір
санкцій передбачався один i той самий за обидва порушення. У подальших
уточненнях редакції Закону № 509-XII, починаючи зі змін, внесених Законом
№ 2922-III, у відповідному пункті щодо застосування санкцій вже не передбачається
застосування термінів стосовно донарахованих податковим органом сумах
податків як неправильно обчислених платником чи прихованих.
При застосуванні санкцій органами державної податкової служби у разі
виявлення прихованих платниками податків податкових зобов’язань потрібно
мати на увазі такі особливості.
1. Загальний підхід полягає в тому, що податковий орган може вказати
платнику податків на приховування ним податкових зобов’язань за відсутності
декларації чи розрахунку, якщо вони повинні бути поданими.
Податковий орган за наявності факту неподання податкової декларації
платником податку має притягнути його до відповідальності у формі штрафу
в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання (пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III). Водночас з
цією нормою законодавець передбачив, що у разі неподання платником податків
декларації податковий орган визначає податкове зобов’язання та додатково
до штрафу, встановленого пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III,
притягує платника до відповідальності у формі штрафу у розмірі 10% суми
податкового зобов’язання за кожний повний чи неповний місяць затримки
податкової декларації, але не більше 50% суми нарахованого податкового
зобов’язання та не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян
(пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III).
З метою правильного обчислення податковими органами санкцій ДПА України
видано Інструкцію № 110, яка містить суттєве уточнення до застосування
санкцій при неподанні декларації платником податку. Зокрема, пп. 6.1.2
п. 6.1 Інструкції № 110 вказує, що податковий орган у такому разі визначає
податкові зобов’язання i таким додатковим шляхом, як за даними документальних
перевірок. У зв’язку з цим значну роль можуть відігравати матеріали
зустрічних перевірок та інша оперативна інформація, що є наявною в податковому
органі на момент перевірки.
2. У процесі
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 46 / 2003