Згідно з підпунктом "а" пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року державне мито за посвідчення державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів договорів відчуження квартир становить 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, якщо, наприклад, квартиру буде оцінено на 16 тисяч гривень, то сума державного мита становитиме 160 гривень, що не є меншим за розмір одного
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 гривень). Відповідно до підпункту "є" пункту 3 статті 3 цього Декрету сума державного мита за посвідчення заповітів складає лише 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що відповідно становитиме 85 копійок. Цим Декретом встановлено, що ставки державного мита з;І нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами відповідних рад, поширюються на нотаріальні дії, вчинювані приватними нотаріусами. А сума державного мита, яка справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита. , І
Згідно із пунктом 25 Інструкції про-порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року, приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом і громадянином або юридичною особою.
Отже, зважаючи на те, що жінка бажає передати квартиру племіннику, заощадивши при цьому на витратах, пов'язаних з оформленням документів і сплатою за послуги нотаріуса, то найбільш вигідним буде для неї передати квартиру шляхом написання заповіту.
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу громадянина. Згідно із пунктом 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Інструкція) встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, повідомленая, видане за місцем роботи, тощо). Перелік інших документів, необхідних для посвідчення нотаріусом договору дарування і заповіту, також міститься в Інструкції. Відповідно до пункту 49 Інструкції при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження жилого будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно у осіб, які його відчужують. Право власності може бути підтверджено одним із таких документів:
Документи щодо майна, яке підлягає реєстрації, приймаються нотаріусом за наявності відмітки реєструючого органу або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа. Крім право-встановлюючого документа на жилий будинок чи інше нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає довідку-характе-ристику бюро технічної інвентаризації, а в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, довідку виконавчого комітету відповідної ради, в якій викладена характеристика відчужуваної будівлі.
При посвідченні заповіту, згідно з пунктом 83 Інструкції, від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.