Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента від 28.06.1999 р. № 746/99 (далі — Указ) суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками, зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки 42 відсотки з суми єдиного податку Державне казначейство перераховує до Пенсійного фонду України. Та чи всі операції, які здійснює суб'єкт малого підприємництва, оподатковуються однаково?
Держпідприємництво України має свою думку з цього питання. Так, у листі від 12.11.2001 р. № 1-221/6722 зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу валюти, набутті нерухомого майна, купівлі легкових автомобілів. Але при цьому такий збір зараховується в суму операцій з купівлі-продажу валют, вартість нерухомого майна, вартість легкового автомобіля.
Розглядаючи спірні ситуації, господарські суди, як правило, виходять із того, що особа, яка є платником єдиного податку і займається діяльністю, що не пов'язана із купівлею-прода-жем валют, у силу ст. 6 Указу звільняється від сплати цілого ряду податків і зборів, зокрема, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі і з операцій купівлі-продажу валют (див., наприклад, постанову Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. у справі № 2-6/9337-01, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2002 р. та рішення Господарського суду АРК від 22.10-01.11.2001р.).
Проте, з такими висновками погодитись досить важко. Справді, Указ передбачає включення зазначеного збору до єдиного податку. Проте таке поєднання податків і зборів діє лише у сфері безпосереднюї господарської діяльності (або ж підприємницької, комерційної діяльності) цього суб'єкта. Відповщно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво (господарська комерційна діяльність) — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Якщо ж операції пов'язані з купівлею та продажем валют не входять до сфери безпосередньої господарської діяльносту суб'єкта малого підприємництва, то вони не підпадають під правовідносини, що регулюються Указом, а є об'єктом регулювання іншого правового акта — Закону "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування. На такій позиції стоїть і Верховний Суд України (див. постанову від 03.09.2002 р. № 2-6/9337-2001). Аналогічно було вирішено й іншу справу. Суб'єкт малого підприємництва займався операціями, які пов'язані із купів-лею-продажем автомобіля. При цьому зазначені операції не входили до сфери безпосередньої підприємницької діяльності суб'єкта. У постанові Верховного
Суду України від 03.12.2002 р. зазначено, що на операції, які не входять до сфери безпосередньої підприємницької діяльності суб'єкта малого підприємництва, не поширюється дія Указу. Отже, у зазначених постановах Вищого господарського суду України, Севастопольського апеляційного господарського суду та в рішенні господарського суду АРК судами неправильно застосовано норми матеріального права.
З 01.07.2004 р. набув чинності Закон від 17.06.2004 р. № 1801-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (далі — Закон № 1801), у частині внесення змін до п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону від 27.11.2003 р. "Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо перерахування в повному обсязі єдиного податку суб'єктів малого підприємництва до доходів загального фонду місцевого бюджету в 2004 р. Таким чином, з 01.07.2004 р. суб'єкти малого підприємництва, що сплачують єдиний податок на підставі Указу взагалі позбавлені можливості сплачувати єдиний податок на умовах, визначених Указом. З моменту набуття чинності відповідних положень Закону № 1801 усі 100 відсотків єдиного податку зараховуються до місцевого бюджету без поділу на відповідні фонди, і суб'єкти малого підприємництва зобов'язані сплачувати зазначені в Указі збори (обов'язкові платежі). Якщо подібна норма буде міститися в держбюджеті на 2005 р. і до Указу не буде внесено відповідних змін, то вітчизняне мале підприємництво навряд чи зможе нормально існувати.
Окрім цього, з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Починаючи з 2004 р. усі роботодавці повинні сплачувати внески на пенсійне страхування за найманих працівників на загальних підставах. Одночасно із вказаним Законом продовжує діяти Указ, яким передбачено перерахування 42 відсотків від суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Разом із тим, зазначеним Законом, як й іншими законами, зміни до Указу не можуть бути внесені, крім спеціального закону щодо спрощеної системи оподаткування. Це випливає з п. 4 "Перехідних положень" Конституції України. Слід зазначити, що підпунктом 7 п. 14 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій Кабінету Міністрів щодо сплати страхових внесків у фіксованому розмірі фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий режим оподаткування (фіксований та єдиний податки), та членами сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, а також щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України.
Розроблені Пенсійним фондом України, зокрема, до Верховної Ради України подано законопроекти "Про встановлення фіксованого розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для окремих категорій платників" (реєстраційний № 4501 від 11.12.2003 р.) та "Про встановлення ставок єдиного податку та порядок перерозподілу сум єдиного та фіксованого податків" (реєстраційний № 5158 від 19.02.2004 р.). Останнім запроваджується сплата пенсійних внесків поза межами єдиного податку з одночасним зниженням удвічі ставки єдиного податку для юридичних осіб. Проте ці законопроекти досі не прийняті та відповідні зміни до законодавства про спрощену систему оподаткування щодо положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України, не внесені.
Враховуючи це, та з метою попередження подвійної сплати внесків на пенсійне страхування, Держпідприємництва України вважає, що норми Закону "Про загальнообов'язкове державне страхування" не можуть бути поширеними на суб'єктів спрощеної системи оподаткування до моменту законодавчого врегулювання цих питань шляхом прийняття спеціального закону про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (див. листи від 26.04.2004 р. № 2759, від 12.03.2004 р. № 1491, від 26.12.2003 р. № 7577). Тому з 01.01.2004 р. до внесення відповідних змін до законодавства України суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують внески до Пенсійного фонду України згідно з нормами тих нормативно-правових актів, якими запроваджена ця система.
Таким чином, спрощена система оподаткування лише полегшує розрахунок єдиного податку, але на практиці цей спрощений розрахунок викликає чимало проблем. Суб'єктам малого підприємництва слід уважніше ставитися до вибору видів своєї діяльності, а судовим органам — правильно застосовувати норми тих чи інших законів.