До 1992 р. державна допомога сім'ям з дітьми надавалася відповідно до союзного законодавства, яке не було систематизоване та узагальнене в одному законодавчому акті.
Сім'ям з дітьми надавалися такі види допомоги на дітей:
З 1 грудня 1990 р. замість щомісячної допомоги багатодітним матерям на четверту і наступну дитину віком до п'яти років було встановлено єдину щомісячну допомогу на дітей віком від 1,5 до 6 років.
У зв'язку з підвищенням роздрібних цін у 1991 р. було введено щомісячні виплати на дітей, які не одержують допомоги і пенсії, віком до 16 років (тим, що навчаються і не одержують стипендії, — до 18 років), щорічні компенсаційні виплати у зв'язку з подорожчанням товарів дитячого асортименту, які виплачувалися щокварталу, та цільові щорічні виплати для придбання комплекту шкільного або іншого дитячого одягу.
Замість допомоги на дитину-інваліда та інвалідів І та II групи з дитинства з 1 січня 1992 р. введено соціальні пенсії на дану категорію інвалідів, призначення і виплата яких регулюється Законом № 1788-ХІІ.
Через значну кількість різних видів допомоги та компенсаційних виплат і нормативних актів, кожен з яких регулював окремий вид допомоги та виплат, ускладнилась робота з їх призначення та виплати і виникла необхідність у систематизації й уніфікації чинного законодавства з цього питання і прийняття єдиного нормативного акта.
Таким чином, з 1 січня 1993 р. було прийнято Закон № 2811-ХІІ, який встановлював гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо.
Цим Законом було передбачено такі види державної допомоги:
Основні недоліки такого механізму полягали в тому, що сім з одинадцяти видів державної допомоги сім'ям з дітьми призначались та виплачувались без урахування доходів сім'ї, і реальні розміри цієї допомоги залишалися низькими, не гарантували соціального захисту малозабезпечених сімей з дітьми.
Виходячи з можливостей державного бюджету, розміри допомоги протягом останніх років визначалися постановами Кабінету Міністрів України у відсотковому та кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, що не узгоджувалося з нормами Закону № 2811-ХІІ і викликало справедливе невдоволення значної частини отримувачів допомоги, а також звернення до судових органів.
Потреба підвищення рівня соціального захисту сімей з дітьми зумовила розробку нового Закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Отже, з 1 січня 2002 р. згідно з нормами нового Закону № 2334-ІІІ призначається п'ять видів державної допомоги:
Право на державну допомогу по вагітності та пологах мають за цим Законом вагітні жінки, не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
Тривалість відпустки для виплати допомоги по вагітності та пологах порівняно з чинним законодавством не змінюється.
Розмір допомоги становить 100% середньомісячного доходу жінки (зарплати, стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю), але не менш як 25% установленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць.
Крім того, непрацюючі жінки допомогу по вагітності та пологах взагалі не отримували. На сьогодні розмір цієї допомоги становить 25% прожиткового мінімуму для працездатної особи в розрахунку на місяць (386,73 грн.).
Якщо чергове призначення допомоги по вагітності та пологах збігатиметься з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, така допомога надається незалежно від допомоги по догляду за дитиною. Тобто якщо мати вже одержує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона одночасно має право на призначення обох видів допомоги: і по вагітності та пологах, і по догляду за дитиною. У старому законодавстві зазначені види допомоги надавалися за вибором одержувача.
Також у разі народження двох і більше дітей допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, оскільки мати доглядає за кількома дітьми. Не має значення також і те, народила вона дітей під час одних пологів чи кількох.
Нормами старого закону було визначено, що в разі народження другої дитини в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку допомога надається лише на одну дитину до трьох років, а потім виплата переоформлюється на другу дитину.
Змінився й порядок виплати цієї допомоги непрацюючим батькам. До 31 грудня 2001 р. така допомога призначалася непрацюючим батькам до досягнення дитиною дворічного віку, а з двох до трьох років — з урахуванням сукупного доходу сім'ї. З 1 січня 2002 р. ця допомога призначається включно до трьох років незалежно від рівня доходів сім'ї.
Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, до 31 грудня 2001 р. призначалася управліннями освіти, з 1 січня 2002 р. - управліннями праці та соціального захисту населення.
Чинний закон дав змогу збільшити розміри державної допомоги сім'ям, які мають дітей, зокрема: