Відповідь. Згідно зі ст.61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для певної категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запроватження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період не має перевищувати норму робочого часу в обліковому періоді.
Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважають надурочним і оплачують згідно зі ст. 106 КЗпП України, а саме: за погодинної системи оплати праці роботу в надурочний час оплачують в подвійному розмірі годинної ставки, за відрядної системи оплати праці виплачують доплату в розмірі 100% тарифної ставки працівника.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. У разі підсумованого обліку робочого часу як надурочні оплачуються всі години, відпрацьовані понад установлений робочий час в обліковому періоді.
Щодо оплати праці в нічний час, то відповідно до додатка 3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004— 2005 роки встановлено доплату в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.
Згідно зі ст.107 КЗпП України робота в святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі: працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота в святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.
У зазначеному розмірі оплачують за години, фактично відпрацьовані в святковий і неробочий день.
За бажанням працівника, якій працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.
Законом України від 17.06.2004 р. №1801-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" установлено з 1 вересня 2004 р. мінімальну заробітну плату в розмірі 237 грн. на місяць.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, менше від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).
До мінімальної заробітної плати не включають доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, матеріальну допомогу.
Доплати за суміщення професій, розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконаних робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, роботу в нічний час, у святкові та вихідні дні належать до виплат, що включаються до мінімальної заробітної плати.
Якщо працівникові, який виконав місячну норму праці, нараховано заробітну плату, меншу від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство доплачує до її рівня.
Працю працівників оплачують так, щоб за відпрацьовану місячну норму праці заробітна плата з урахуванням доплат, надбавок та інших виплат, крім тих, що не враховуються в мінімальній заробітній платі, не була меншою від установлених розмірів мінімальної заробітної плати, тобто мінімально допустимий рівень заробітної плати забезпечується не лише тарифною частиною, а й іншими елементами заробітної плати.
Отже, охоронцю за роботу в нічний час, святкові й вихідні дні мали нарахувати доплати виходячи із установленої йому тарифної ставки. Якщо тарифна ставка разом з названими вище доплатами менша від розміру мінімальної заробітної плати (з 1 вересня 2004 р. — 237 грн.), потрібно доплатити до її рівня.
Якщо на підприємстві відповідно до колективного договору встановлено меншу норму тривалості робочого часу, в тому числі за режимів роботи з неповним робочим днем (тижнем, місяцем), ніж передбачено ч.1 ст.50 КЗпП України, за цю відпрацьовану норму праці оплачують за повною тарифною ставкою (денною), за повним окладом, і оплата не може бути меншою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати для нормальної тривалості робочого часу (з 1 вересня п.р. — 237 грн. на місяць).
Отже, виконання працівником норми тривалості робочого часу, встановленої в колективному договорі, є умовою, яка гарантує йому нарахування заробітної плати в розмірі, не меншому від мінімальної заробітної плати.
Оплата праці пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку провадиться у випадках, передбачених ст.56 КЗпП України, а саме, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як під час прийняття на роботу, так і згодом.