1 січня 2005 р. набрав чинності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. № 1961-IV (далі — Закон), спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до Закону суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники (юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (далі — Договори)), страховики (страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»), особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а також Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі — МТСБУ) та потерпілі (треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації наземного транспортного засобу, зазначеного у чинному Договорі, або, залежно від умов Договору, будь-якого наземного транспортного засобу, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах (далі — забезпечений транспортний засіб).
Згідно з Законом на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні, з уповноваженою організацією якої по страхуванню цивільно-правової відповідальності МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладання Договору не є обов'язковим.
Договір має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.
Контроль за наявністю чинних Договорів під час експлуатації наземних транспортних засобів на дорожній мережі
України здійснюється підрозділами Державтоінспекції МВС України, а при перетинанні державного кордону України — органами Державної прикордонної служби України.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водій такого транспортного засобу несе відповідальність, встановлену законом.
Встановлений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком (подією, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за Договором) перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.
Встановлений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого.
Договором на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти вищі, ніж зазначені.
Страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного Договору в межах ліміту відповідальності страховика, при цьому щодо ліміту застосовуються норми, які діяли на дату укладення Договору.
Розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (далі — Уповноважений орган) відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Відповідно до Закону можуть бути укладені такі види Договорів:
— внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі — внутрішній договір страхування), який діє виключно на території України;
— договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі — договір міжнародного страхування), який діє на території країн, зазначених у такому договорі. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.
Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування «Зелена картка» або внутрішній договір страхування.
Учасники бойових дій, що визначені чинним законодавством, та інваліди І групи, які особисто керують транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному Законом.
За умови страхування не більше одного транспортного засобу з робочим об'ємом двигуна до 1600 куб. см включно розміри страхових платежів за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів — пенсіонерів — громадян України та інвалідів II групи, які особисто керують такими транспортними засобами, становлять 50 відсотків розміру базового платежу з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.
Відповідно до Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення Договору, а страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні Договору. Нав'язування послуг окремих страховиків органами державної влади та управління при укладанні Договорів забороняється. Забороняється також укладання Договорів в місцях контролю наявності страхових полісів, у місцях проведення процедур реєстрації (перереєстрації) та оформлення дозвільних документів і в зонах пропуску через державний кордон України.
Договори можуть укладатися на умовах:
а) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в Договорі, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах;
б) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у Договорі, особою, вказаною в Договорі;
в) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в Договорі, особою або однією з осіб, зазначених у Договорі.
У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».
Страховики зобов'язані укладати Договори (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до Закону та чинного законодавства України. Зразки типових полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
При укладенні Договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі Договори, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються Договором.
Дія Договору може бути достроково припинена:
— за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії Договору та надати оригінал поліса страховику;
— у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу;
— з інших підстав, передбачених законом або Договором.
У разі дострокового припинення Договору страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим Договором, повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення терміну дії Договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки, вилучає страховий поліс та анулює його.
У разі коли виплачена сума відшкодування за чинним Договором перевищила сумарний ліміт відповідальності страховика (76 500 гривень), дія Договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи страховика. У цьому випадку страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо його припинення. Якщо забезпечений транспортний засіб відчужується і власник не подав заяву про припинення Договору, Договір припиняється з дня відчуження такого транспортного засобу.
У разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, Договір зберігає свою силу до закінчення строку дії такого Договору.
У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені Договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія.
У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки по Договорах виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів своєї відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України (розмір визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, тощо). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків обов'язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, зазначеного у Законі. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи), таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна), пов'язана:
а) з лікуванням потерпілого;
б) з тимчасовою втратою потерпілим працездатності;
в) із стійкою втратою потерпілим працездатності;
г) із смертю потерпілого.
У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземних державах, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено зі страховиком чи МТСБУ. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
— для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) — неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;
— для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно,— неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
— для непрацюючої повнолітньої особи — допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.
У зв'язку зі стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані ними у результаті стійкої втрати працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.
Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого.
За умовами Договору або за поданням потерпілого до страховика та за погодженням зі страховиком страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразової компенсації.
Якщо потерпілий, який навчається на денному (очному) відділенні закладу освіти, в результаті стійкої втрати працездатності не має можливості продовжувати навчання на денному (очному) відділенні, страховиком чи МТСБУ оплачується його навчання на заочному відділенні акредитованого закладу освіти України.
Якщо потерпілий, у якого настала стійка втрата працездатності, має можливість освоїти одночасно нову професію з метою отримання доходів від праці, яка сумісна з його теперішнім станом здоров'я, страховиком чи МТСБУ оплачується його професійна освіта, що відповідає освіті того ступеня, яка була у потерпілої особи на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв'язку зі стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у, відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
Право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.
У зв'язку зі смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають:
а) діти (в тому числі усиновлені) — до досягнення ними повноліття;
б) непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки — до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років;
в) інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.
Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.
У зв'язку зі смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.
Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.
За умовами Договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням зі страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації.
Що вважають шкодою, заподіяною майну потерпілого?
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого,— це шкода, пов'язана:
— з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
— з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
— з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
— з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
— з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
— з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відпові-
дає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням,— це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Закону страховик не відшкодовує:
а) шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
б) шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
в) шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про страхування» (особисте страхування від нещасних випадків на транспорті);
г) шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
ґ) шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;
д) шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана іонізуючою радіацією, а також шкоду, пов'язану з радіоактивним отруєнням чи таку, якій сприяла радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;
є) шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
є) шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;
ж) шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.
Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані терміново повідомити про неї відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено Договір, або, у випадках, передбачених Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально, проінформувавши один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надавши відомості про відповідні страхові поліси.
Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком експерт, який терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), направляється на місце настання страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна для його огляду. Якщо у визначений строк експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Під час оформлення відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду працівники органів Міністерства внутрішніх справ України встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди.
Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий — МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:
а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;
б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;
ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;
д) розмір шкоди;
є) підпис заявника і дата подання заяви.
До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.
Подання потерпілим страховику завідомо недостовірної інформації з метою завищення суми страхового відшкодування є підставою для відмови у виплаті такого відшкодування.
Після розгляду наданих йому документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про його перегляд. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.
Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком зазначених вище документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
При вирішенні питання про виплату страхового відшкодування у зв'язку із заподіяною особі шкодою страховик має право письмово вимагати від відповідного закладу охорони здоров'я відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, використовувати висновки судово-медичної експертизи, а також за необхідності отримати додаткову інформацію, направити потерпілого на медичне обстеження, відшкодовуючи всі пов'язані з цим витрати. Відомості, отримані страховиком про діагноз, лікування та прогноз захворювання потерпілого, є конфіденційними.
Страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
1) до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив
дорожньо-транспортну пригоду:
а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом
алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин;
б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним
засобом відповідної категорії;
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце
пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої
дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав
ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої
перевірки;
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім
наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу
існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у Законі;
2) до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
3) до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
1) до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, які згідно з Законом мають право на пільги при страхуванні;
2) до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;
3) до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому Законом;
4) до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.
Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, іншого законодавства України та свого Статуту.
Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.
МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.
Основними завданнями МТСБУ є:
МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:
У разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» було здійснене відшкодування шкоди за страховика — члена об'єднання або за власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат «Зелена картка» та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ мають бути компенсовані такими особами в повному обсязі у порядку, визначеному для міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
За рахунок коштів фонду захисту потерпілих Моторне (транспортне) страхове-бюро України (далі — МТСБУ) відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 p. № 1961-IV (далі — Закон), у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) учасниками бойових дій, що визначені законом, та інвалідами І групи, які особисто керують транспортними засобами; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика — учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі — Договір); д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством; є) за інших обставин, визначених законодавством про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.
Зазначені регламентні виплати розподіляються рівними частками між повними або асоційованими членами МТСБУ.
За рахунок коштів фонду страхових гарантій МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом:
а) у разі недостатності коштів та майна страховика — повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за Договором; б) у разі її заподіяння власниками зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним уповноваженим органам інших країн страховий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені страховиків — членів МТСБУ, та за умови, що такий страховик не відшкодував шкоду; в) у разі її заподіяння на території України водіями-нере-зидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»; г) за інших обставин, визначених Законом та міжнародними договорами стосовно обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Зазначені регламентні виплати розподіляються рівними частками між повними членами МТСБУ.
Фінансування статутної діяльності МТСБУ здійснюється за рахунок внесків страховиків — членів МТСБУ, а також за рахунок пасивних доходів від тимчасово розміщених коштів цього фонду та інших джерел, не заборонених законодавством, у порядку, визначеному Статутом МТСБУ, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією МТСБУ.
Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:
Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є разові гарантійні внески страховиків у розмірі, визначеному Законом, відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ, повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду, а також добровільні внески та пожертвування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який: 1) має ліцензію на здійснення даного виду страхування; 2) є членом МТСБУ.
Підставами для отримання ліцензії на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідність ліцензійним умовам, що встановлюються уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (далі — Уповноважений орган) та містять вимоги щодо розміру статутного фонду, досвіду роботи на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, сформованих страхових резервів, наявності кваліфікованого персоналу та можливостей опрацювання претензій на всій території України.
У разі невідповідності страховика ліцензійним умовам Уповноважений орган має право своїм рішенням тимчасово зупинити дію ліцензії до усунення порушень, виявлених за результатами перевірки. В разі якщо зазначені порушення не будуть усунуті в строки, визначені у рішенні Уповноваженого органу, Уповноважений орган має право анулювати ліцензію такого страховика.
З метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, до якої страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені Договори у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. База даних містить відомості про чинні та припинені Договори, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Користування інформацією обмеженого доступу здійснюється на безоплатній основі страховиками та МТСБУ, а також органами державної влади відповідно до їх компетенції, яка встановлена законом.
Перелік інформації, що надається в обов'язковому порядку органами державної влади, страховиками, іншими особами для формування інформаційних ресурсів єдиної централізованої бази даних, порядок надання користувачам інформації, що в ній міститься, органи та організації, відповідальні за збір та обробку вказаних інформаційних ресурсів, а також порядок користування централізованою базою даних та інформацією, отриманою з централізованої бази даних, визначаються в положенні про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за погодженням з МТСБУ.
Створення та утримання централізованої бази даних фінансується за рахунок коштів МТСБУ, джерелом формування яких є членські внески страховиків — членів МТСБУ.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов'язані безоплатно надавати на запит страховиків та МТСБУ інформацію, якою вони володіють (у тому числі і конфіденційну), що пов'язана з страховими випадками з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ. Органи Державтоінспекції МВС України також надають безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики укладають Договори, дорожньо-транспортні пригоди, що мали місце.
Страховики та МТСБУ зобов'язані дотримуватися встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної інформації, що отримується, а також порядку її використання.
Страховики також зобов'язані надавати органам Державтоінспекції МВС України на їх запити відомості про укладені, недійсні та ті, що припинили свою дію, Договори.