На практиці нерідко зустрічаються випадки, коли в кредитному договорі, договорі поруки, договорі банківського рахунку робиться запис про незнижувальний залишок на поточному рахунку позичальника, або поточному рахунку поручителя. У зв'язку з цим виникає досить цікава правова ситуація з погляду способів забезпечення кредитних зобов'язань (і не тільки). Тому давайте поміркуємо, наскільки такий запис відповідає вимогам чинного законодавства.
До прийняття нового Цивільного кодексу відповідь могла бути однозначною — незнижувальний залишок не відносився до способів забезпечення зобов'язань. Вичерпний перелік таких видів забезпечення було передбачено в ст. 178 ЦК УРСР, а саме — неустойка, застава, порука, гарантія, завдаток. І все.
Конструкція ст. 546 нового Цивільного кодексу передбачає абсолютно інший підхід. По-перше, виник такий вид забезпечення як притримання. І сьогодні, відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
По-друге, — законодавець принципово змінив свій підхід до видів забезпечення взагалі: згідно з ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення, крім тих, які передбачені в п. 1 цієї ж статті.
Безумовно, в цій конструкції закладена революційна новела, яка кореспондується зі ст. 627 Цивільного кодексу відносно свободи договору, суть якої — сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог норм цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, ми приходимо до висновку, що незнижувальний залишок грошових коштів теоретично можна визнати способом забезпечення кредитних зобов'язань, оскільки він вписується в конструкцію ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України. Про ефективність цього способу забезпечення говорити ще рано, тому що серйозної і стабільної практики банків і судів з цього питання наразі немає.
У переважній більшості випадків запис про незнижувальний залишок ми знаходили в договорах поруки. На наш погляд, вказана умова є гарантією того, що поручитель розрахується з банком-кредитором у випадку пред'явлення до нього таких вимог. У договорі банківського рахунку з поручителем доцільно передбачити умову про договірне списання у випадку невиконання кредитором умов кредитного договору.
Правові підстави договірного списання коштів передбачено ст. 26 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Коротко суть договірного списання коштів полягає у наступному: платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання коштів із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо.
Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.
Існує думка, що питання незнижувальних залишків відносяться до рахунків і тому повинні міститися виключно в рамках договору банківського рахунку, і тому додаткова угода повинна відноситися саме до цього договору, а не до самого договору поруки. На наш погляд, така позиція є хибною. Не існує жодного нормативного акта, в якому був би такий припис. Головне — волевиявлення сторін, а де юно буде зафіксовано, чи в договорі банківського рахунку, чи кредитному договорі, чи договорі поруки, жодного правового значення не має.
Чи можливі санкції за порушення умови щодо незнижувальних залишків?
Звичайно, така ситуація можлива. У договір поруки вноситься умова про те, що поручитель відповідно, наприклад, до договору банківського рахунку, зобов'язується тримати на поточному рахунку певний незнижувальний залишок. За порушення цієї вимога встановлюється неустойка. Цілком можливий також запис, що при недотриманні умов про незнижувальний залишок порука втрачає свою силу і кредит є незабезпеченим, що тягне за собою чи надання іншого забезпечення, чи дострокове стягнення кредиту. Втрата поруки не спричинює недійсності основного зобов'язання. У подібних ситуаціях слід бути досить обережним, оскільки схема розірвання кредитного договору може створити ситуацію, коли ні позичальник, ні поручитель ніяких порушень не допускали, але їх права, особливо позичальника, можуть бути порушеними.
Не знижувальний залишок, звичайно, має обмежену сферу застосування. У рамках договору банківського рахунку його наявність може бути підставою для нарахування відсотків на нього відповідно до цього договору, як це передбачено ст. 1070 Цивільного кодексу України. Умова про незнижувальний залишок в договорі банківського рахунку ніяким чином не може також бути правовою підставою для обмежень використання грошових коштів з рахунку, тому що відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. І тому ця умова фактично нічого не гарантує, якщо тільки її невиконання не тягне недійсності самої поруки в силу договору.
Але слід мати на увазі, що невиконання поручителем своїх зобов'язань в частині незнижувального залишку ніяким чином не співвідноситься з невиконанням зобов'язань за договором поруки. Обов'язок поручителя може вважатися невиконаним тільки після пред'явлення до поручителя вимог, пов'язаних з основним зобов'язанням. 1 тому банку-кредитору такі особливості слід мати на увазі при захисті своєї позиції.
Чи може незнижувальний залишок бути предметом договору застави майнових прав? Безумовно, так. Абсолютно нормальною є ситуація, коли укладається договір застави прав вимоги по договору банківського рахунку без його дострокового розірвання в забезпечення виконання кредитної угоди. Але це питання вже іншого дослідження.
А як бути з клопотанням поручителя про плавне зниження залишків у залежності від погашення кредиту? Ніяких приписів чинного законодавства чи будь-яких рекомендацій з цього приводу ми не зустрічали. І тому це справа банка-кредитора. Стабільний фінансовий стан позичальника і поручителя, позитивна кредитна історія, тривалі взаємовигідні відносини, безумовно, — це підстави для задоволення такого клопотання.