МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Р О З' Я С Н Е Н Н Я
29.06.2005 N 25-32/998
Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції
Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна
У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України звернень регіональних управлінь юстиції з приводу надання роз'яснення порядку сплати податку на додану вартість при реалізації органами державної виконавчої служби через спеціалізовані організації арештованого державними виконавцями майна боржників, Мін'юст України повідомляє наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) та статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Одним із заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), є звернення стягнення на майно боржника. Згідно статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої статті 61 вказаного Закону ( 606-14 ), реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та комісійних засадах.
Арешт може застосовуватись з метою: забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; виконання рішення про конфіскацію майна боржника; виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Слід зазначити, що при накладенні арешту на майно право власності (володіння) на нього продовжує належати боржнику. Статтею 59 вищезазначеного Закону ( 606-14 ) передбачений порядок звільнення майна з під арешту, після чого право власності відповідної особи на таке майно поновлюється у повному обсязі.
Окремим етапом процедури звернення стягнення на майно боржника є вилучення такого майна з його подальшою передачею на реалізацію.
При цьому, таке вилучення майна та передача його на реалізацію здійснюється державним виконавцем виключно на підставі вимог відповідного виконавчого документа.
Згідно вимог статей 655, 658 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (стаття 658 ЦК України ( 435-15 ).
Витребування майна не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень (стаття 388 згаданого Кодексу ( 435-15 ).
Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 N 42/5 ( z0480-99 ) та зареєстровано в Мін'юсті України 19.07.99 за N 480/3773 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 1.2 цього Порядку ( z0480-99 ) реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні.
Згідно пункту 3.1 зазначеного Порядку ( z0480-99 ), орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна. Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна визначається за погодженням сторін, але не повинен перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 20% від суми реалізації арештованого майна.
Аналогічна норма передбачена Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5 ( z0745-99 ) та зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.99 за N 745/4038 (із змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 3.1 цього Положення ( z0745-99 ), орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна. Розмір такої винагороди визначається за погодженням сторін.
Що стосується реалізації конфіскованого майна, у тому числі майна вилученого митними органами, то реалізація майна даної категорії здійснюється відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1340 ( 1340-98-п ) (із змінами та доповненнями) та Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 985 ( 985-2002-п ) (із змінами та доповненнями), згідно яких спеціалізована організація здійснює реалізацію майна шляхом проведення прилюдних торгів, аукціонів, а також на комісійних та інших договірних началах.
Згідно з цивільно-правовим договором спеціалізована організація лише здійснює реалізацію арештованого майна за дорученням органів державної виконавчої служби за винагороду за надані послуги з реалізацій арештованого майна.
В свою чергу, Законом України від 25.03.2005 N 2505-IV ( 2505-15 ) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Вищезазначеними змінами передбачено, що поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів тощо.
Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довічного управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Крім того, вищезазначеним Законом ( 2505-15 ) внесено зміни до пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), відповідно до яких платник податку, який здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.
У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом ( 168/97-ВР ). Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
В свою чергу, якщо платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.
Однак, вказані зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не змінили існуючий порядок оподаткування операцій з реалізації арештованого державними виконавцями майна, оскільки, зокрема, зміст визначення "поставка товарів", наведений після внесення змін у пункті 1.4 статті 1 даного Закону, тотожний визначенню "продаж товарів", що діяло до впровадження таких змін, та передбачає передачу прав власності на такі товари.
Поряд з цим, виходячи з положень вищевказаного пункту Закону ( 168/97-ВР ) слід констатувати, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію не можливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин:
1) вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа;
2) при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби;
3) при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості.
Окремо необхідно відзначити, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника також не може розглядатися як безоплатна передача товарів, оскільки не являє собою добровільну передачу права власності на відповідне майно. У даному випадку мова йдеться про заходи примусового виконання, що вживаються державним виконавцем з метою погашення грошових зобов'язань боржника перед стягувачем.
Крім того, при реалізації арештованого майна спеціалізовані організації, визначені на тендерній (конкурсній) основі, діють виключно у межах повноважень, наданих їм відповідними органами державної виконавчої служби на підставі договору, у зв'язку з чим операції з організації проведення прилюдних торгів, аукціонів з реалізації такого майна неможливо розглядати як відокремленні угоди, що здійснюються поза межами процедури звернення стягнення на майно у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Враховуючи викладене, операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). При наданні такими організаціями послуг з організації і проведення аукціонів, публічних торгів та інших передбачених чинним законодавством заходів з реалізації арештованого майна боржника базою оподаткування податком на додану вартість, згідно статті 4 вказаного Закону, є розмір отримуваної цією організацією від відповідного відділу державної виконавчої служби винагороди.
Таким чином, у спеціалізованої організації виникають податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.
Поряд з цим, судова практика (рішення господарського суду Чернігівської області від 11.10.2002 N 2/73-2, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2003 N 8/282, рішення арбітражного суду Чернівецької області від 28.05.2001 N 3/106, рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2002 N 8/282) також засвідчує, що при наданні спеціалізованими організаціями послуг з організації і проведення аукціонів, публічних торгів та інших передбачених чинним законодавством заходів з реалізації арештованого майна боржника базою оподаткування податком на додану вартість, згідно статті 4 вказаного Закону ( 168/97-ВР ), є розмір отримуваної цією організацією від відповідного органу державної виконавчої служби винагороди.
При цьому суди також мотивують свої рішення тим, що при здійсненні примусових заходів по зверненню стягнення на майно боржників безпосередній власник арештованого майна не приймає участі при укладанні угод на примусову реалізацію такого майна, а відповідний орган державної виконавчої служби, який укладає з такими спеціалізованими організаціями такі угоди не є власником цього майна.
Прошу довести дане роз'яснення до відома та використання в роботі державних виконавців.
Заступник Міністра М.М.Шпеня