ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇН�

                               Л�СТ

                    12.04.05  N 3064/6/17-3116


     Згідно із підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України
від  22.05.03 р.  N 889 ( 889-15 ) "Про податок з доходів фізичних
осіб" (далі - Закон) до складу загального  місячного  або  річного
оподатковуваного  доходу  платника  податку  не  включається  сума
коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з
урахуванням  норм  пункту 9.10 статті 9 цього Закону,  а згідно із
підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону до складу  загального
місячного  або  річного  оподатковуваного  доходу платника податку
включається сума надміру витрачених  коштів,  отриманих  платником
податку   на   відрядження,  або  під  звіт  та  не  повернутих  у
встановлені  законодавством  строки,  розмір  якої  розраховується
згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.
     Суми витрат  платника   податку   на   відрядження,   що   не
включаються  до  загального місячного або річного оподатковуваного
доходу,  тобто не  підлягають  оподаткуванню  податком  з  доходів
фізичних осіб, розраховуються згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4
статті 5 Закону України "Про оподаткування  прибутку  підприємств"
( 334/94-ВР ) (пп.  9.10.1 "а" п. 9.10 ст. 9 Закону ( 889-15 ), із
врахуванням  вимог  постанови  Кабінету  Міністрів   України   від
23.04.99 р. N 633 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в
межах  України  та  за  кордон",  та  Інструкції   "Про   службові
відрядження  в  межах  України  та за кордон" (далі - Інструкція),
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р.
N  59  (  z0218-98  ),  який  зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 31.03.98 р.  за N  218/2658,  а  також  інших  нормативних
документів з цих питань.
     Відповідно до підпункту 5.4.8  пункту  5.4  статті  5  Закону
України  "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) до
валових  витрат  платника  податку   -   підприємства,   установи,
організації  включаються витрати на відрядження фізичних осіб,  що
перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, або є
членами керівних  органів  платника  податку,  у  межах  фактичних
витрат особи,  яка відряджена,  зокрема, на оформлення закордонних
паспортів, дозволів на в'їзд (віз).
     Відшкодування працівникові  витрат  за  час   перебування   у
відрядженні,   зокрема,   на   оформлення  закордонних  паспортів,
дозволів   на   в'їзд   (віз)   за    наявності    документального
підтвердження,   передбачено   пунктом  1.4  "г"  другого  розділу
Інструкції ( z0218-98 ).
     Згідно із  Законом  України  "Про  порядок виїзду з України і
в'їзду в Україну громадян України" ( 3857-12 ) (ст. 2), документи,
що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують
особу громадянина України під час перебування  за  її  межами,  є,
зокрема:
     - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
     - дипломатичний паспорт;
     - службовий паспорт.
     Дипломатичний та   службовий   паспорти   згідно   із  чинним
законодавством є власністю України і видаються на строк  виїзду  у
службове   відрядження   за  кордон  особам,  які  перебувають  на
відповідних  посадах.  Витрати,  пов'язані   з   оформленням   цих
паспортів   не  розглядаються  у  їх  одержувачів  як  доходи,  що
підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
     Паспорт громадянина  України  для  виїзду  за  кордон (далі -
паспорт)  є  документом,  що   посвідчує   особу   і   підтверджує
громадянство  України  особи,  на яку вони оформлені і дають право
цій особі на виїзд  з  України  і  в'їзд  в  Україну  у  випадках,
визначених  законодавством,  а  не  тільки  на  час  перебування у
відрядженні за кордоном.
     Враховуючи, що   чинним   законодавством   не  встановлюється
конкретних умов,  які б стосувались оформлення громадянами України
паспорта  у  разі  направлення  їх  підприємствами,  установами та
організаціями у службові відрядження,  відшкодування підприємством
своєму  працівнику  вартості  оформлення  такого паспорту,  в тому
числі на час перебування у  службовому  відрядженні  за  кордоном,
вважається  наданням  працедавцем  такому  працівнику  додаткового
блага  з  відповідним  його  оподаткуванням  податком  з   доходів
фізичних осіб.
     Якщо у зв'язку зі службовим відрядженням  за  кордон  виникає
необхідність  оформлення  візи,  зокрема,  ділової візи,  на в'їзд
працівника  підприємства  до   країни   відрядження,   витрати   з
оформлення  такої  візи  (документально  підтверджені) можуть бути
відшкодовані працівнику підприємством як витрати, пов'язані з його
перебуванням у службовому відрядженні.

 Заступник Голови                                       С.І.Лекарь