Ст. 42 Господарського кодексу передбачено, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик господарська діяльність, яка провадиться суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При виконанні цієї діяльності громадянин-підприємець ні з ким не перебуває у трудових відносинах, відповідно трудова книжка на нього не ведеться, оскільки ведення трудових книжок передбачено на працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичної особи (ст. 46 Кодексу законів про працю України).
Щодо права на пенсію, то відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) право на пенсію мають всі громадяни України, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і досягли відповідного пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають потрібний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ті, хто обрав особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) — підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Для підтвердження права застрахованої особи на одержання послуг та матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням органами Пенсійного фонду їй видається страхове свідоцтво, яке відповідно до Порядку видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 року № 1306, є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ
КОНСУЛЬТУЄ 37/2005