На яку зі сторін договору купівлі-продажу — продавця чи покупця — покладається обов'язок зберігання товару? Мене цікавлять два випадки: коли покупець ще не забрав вже продану йому річ і вона знаходиться у продавця та, навпаки, — коли покупець вже отримав товар, але бажає його повернути.
Зобов'язання зберігати відчужуваний товар може бути покладено на будь-яку зі сторін договору купівлі-продажу — за одних обставин за збереження товару відповідатиме продавець, за інших — його покупець. Так, відповідно до ст. 667 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) у разі, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару (до речі, це відбувається лише у випадках, зазначених у законі чи передбачених договором, оскільки, за загальним правилом, право власності виникає у покупця з моменту передачі товару), продавець зобов'язаний до передання покупцеві зберігати товар, не допускаючи його погіршення. При цьому покупець (якщо інше не встановлено у договорі) повинен відшкодувати продавцю усі необхідні витрати, що пов'язані із зберіганням предмета купівлі-продажу, — наприклад, витрати на охорону приміщення, де знаходиться товар, на заходи, спрямовані на запобігання псуванню товару тощо. Щоправда, у зазначеній нормі ЦКУ не визначені правові наслідки для продавця, який не виконав належним чином свої обов'язки щодо зберігання товару до передання його покупцеві, через що сталося погіршення чи втрата цього товару, тому при вирішенні питання про можливу відповідальність продавця за погіршення товару слід застосовувати за принципом аналогії права загальні норми про відповідальність за неналежне виконання зобов'язань, що виникають з договору зберігання (статті 950 - 951 ЦКУ).
На покупця ж обов'язок зберігання відчуженого за договором купівлі-продажу товару покладається у тому разі, якщо він відмовляється прийняти цей товар. За таких обставин покупець, згідно зі ст. 690 ЦКУ, зобов'язаний забезпечити схоронність товару та негайно повідомити продавця про свою відмову від прийняття товару. Подальше регулювання відносин між сторонами договору купівлі-продажу залежить від того, чи правомірною була відмова покупця від прийняття товару. Так, якщо між сторонами договору купівлі-продажу не виникає спору з приводу відмови покупця від прийняття товару (тобто сторони відмовляються від договору за взаємною згодою) або покупець відмовляється прийняти товар через неналежне виконання умов договору купівлі-продажу продавцем (наприклад, внаслідок порушення останнім умов договору щодо кількості товару, його асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки тощо), то така відмова від договору є правомірною. У такому випадку продавець, згідно із ч. 2 ст. 690 ЦКУ, зобов'язаний забрати (вивезти) товар, неприйнятий покупцем, або розпорядитися ним (тобто визначити його подальшу долю) у розумний строк. Якщо ж продавець не вчинить зазначених дій, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. При цьому витрати покупця, пов'язані зі зберіганням товару, його реалізацією чи поверненням продавцеві (скажімо, витрати на доставку товару) підлягають відшкодуванню подавцем, тому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві з урахуванням сум, що належать покупцеві.
Якщо ж покупець відмовляється прийняти товар чи зволікає з його прийняттям без поважних причин (тобто коли відмова покупця від прийняття товару є неправомірною), продавець має право вимагати від нього прийняття та оплати товару, як це було передбачено договором купівлі-продажу, або ж відмовитись від договору. У разі, коли сторони договору не дійдуть за зазначених обставин згоди щодо прийняття товару та оплати за нього, спір вирішується в судовому порядку відповідно до законодавства та умов договору купівлі-продажу.