Собака є найдавнішою домашньою твариною. Свідченням цьому є численні археологічні знахідки скелетів собак у людських поселеннях кам'яного віку (близько 10—15 тисяч років до нашої ери), коли людина жила за часів первіснообщинного ладу і здобувала собі їжу мисливством та рибальством. Собака був зацікавлений у наближеності до первісної людини саме через легкість здобування їжі, використовуючи недоїдки з дичини або риби. Взаємна зацікавленість у контактах людини і собаки сприяла пристосуванню собаки до мисливства, охорони поселень, до участі у воєнних операціях тощо.
Проте з часом людина почала усвідомлювати, що собака може бути зброєю, спрямованою проти інших людей, здатною наводити жах на ворогів. З цією метою, упродовж останніх тисячоліть, людина шляхом цілеспрямованого схрещування виводить не мисливців чи охоронців, а людиноборців. Поступово собака перетворюється з друга людини на її небезпечного ворога. Нині в Україні існує проблема, коли користь від певних порід собак є набагато меншою за їх небезпеку. Адже, не вагаючись, собака здатен понівечити або завдати смерті людині. Це стосується охоронних та бійцівських порід, які з улюбленців перетворюються на терористів, знаряддя вбивства людини.
Проблема значно ускладнюється тим, що власники четвероногих друзів ніяк не хочуть погодитися з думкою, що треба поважати не тільки власні потреби і вподобання, але й інтереси інших громадян, рахуватися з більшістю, поважати норми закону і загальнолюдські правила співжиття. Дуже низький рівень загальної свідомості собаководів України є великою суспільною небезпекою.
Собаководи зі своїми улюбленцями не тільки захопили найкращі місця відпочинку, але й вільно розгулюють з ними тротуарами, парковими зонами, заходять із собаками до магазинів, громадського транспорту, на спортмайданчики тощо. Почастішали випадки нападів собак на дітей і дорослих громадян із трагічними наслідками. Вулицями бігають голодні зграї бездомних собак, яких позбулися їх господарі. Вони поселяються на подвір'ях автотранспортних та інших підприємств, у пляжних та паркових зонах відпочинку, біля ринків. Міністерством охорони здоров'я України дедалі частіше реєструються випадки захворювань людей на сказ внаслідок укусів собак.
Собаки використовуються як знаряддя вчинення адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів, що є загрозою безпеці людини, її життю і здоров'ю, порушенням її конституційних прав. За даними Міністерства внутрішніх справ України частішають розбійні напади з використанням собак та випадки нацьковування господарями бійцівських собак — своїх улюбленців, на інших собак з метою їх каліцтва і навіть вбивства.
Згідно зі ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в - Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 21 Конституції України зазначає, що всі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ще Томас Гобс казав, що задля миру людина має задовольнятися такою мірою свободи стосовно інших, яку вона припускає в інших стосовно себе. Утримуючи собаку, її господар має знати і розуміти не тільки свої права, але й обов'язки, і усвідомлювати необхідність їх узгодження з правами і свободами інших людей. Не дотримуючись цих принципових положень, порушуючи відповідні правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров'я інших людей в небезпеку, господар собаки порушує свій конституційний обов'язок, закріплений у ст. 68 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний відшкодовувати завдані ним збитки.
За ст. 180 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Тобто собака є майном, об'єктом права власності людини, яке остання здійснює відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. І як власнику речі (собаки) згідно зі ст. 317 ЦК лише її господарю належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. І ця сама стаття Конституції зазначає, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Як відомо, власність зобов'язує, про що говориться у ч. 4 ст. 319 ЦК, а в ч. 5 цієї самої статті зазначається, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Усвідомлення цього власником та здійснення свого права власності лише в межах та порядку, встановленому законом, є необхідним для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання свого права власності на собаку господарем.
Собака може покусати людину і тим самим завдати шкоди її здоров'ю; зіпсувати речі людини, завдати їй особистої матеріальної шкоди; може налякати людину, заподіявши їй особисту моральну, тобто немайнову, шкоду; здатна понівечити чи вбити людину або тварину, і за все це господар має нести відповідальність. Усі собаки становлять небезпеку, а охоронні та бійцівські породи особливо небезпечні, і їх утримання потребує необхідних знань та навичок поводження з ними.
Згідно з існуючими правилами утримання домашніх тварин кожен власник зобов'язаний зареєструвати свого собаку; з реєстрацією видається один з трьох жетонів — білого, синього чи червоного кольору, що відповідає ступеню агресивності породи собаки і зумовлює режим його утримання, та реєстраційний номер. Цей жетон кріпиться на ошийнику собаки і ніколи не повинен зніматися; господар повинен вигулювати його у спеціально відведених місцях; собаки, віднесені до категорії охоронних чи бійцівських порід під час реєстрації (синій, червоний кольори), мають обов'язково носити намордники та вигулюватися на короткому повідку; господарі зобов'язані щорічно робити собакам щеплення та обстежувати їх на наявність сказу; сплачувати податок з тварини та виконувати інші обов'язки, невиконання яких становить для оточуючих небезпеку.
Згідно зі ст. 1187 ЦК службові собаки (охоронні) та собаки бійцівських порід визнаються джерелом підвищеної небезпеки. Для них передбачений спеціальний правовий режим утримання.
Дуже розповсюдженими стали випадки, коли господарі бійцівських порід собак нацьковують їх на інших собак з метою розваги, інтересу (хто-кого), тренування чи загартування бійцівських навичок, садистських почуттів тощо. Як наслідок — на очах у людини її улюбленця, якого вона виховує зі щеняти, вважає членом своєї родини і безмежно любить, розривають, калічать, а буває навіть вбивають.
За таких обставин господар собаки, що дозволив собі таку поведінку, має нести, по-перше, цивільно-правову відповідальність. Майнова шкода тут виражається у тому, що щеня є капіталовкладенням, яке при правильному розвитку щеняти, зазвичай, повертається власникові або у формі плати за в'язку, або у вигляді доходу від продажу щенят. Маючи чистопородну собаку, господар може брати участь у виставках собак і, в залежності від породи, також у різних випробуваннях та змаганнях радіти за перемоги, нагороди, призи тощо. Витрачаються гроші на купівлю собаки, його утримання (годівля) та догляд (шампуні, протиблошині ошийники), здійснюються витрати на проведення реєстрації собаки, сплату щомісячного податку тощо. І всі ці збитки, спричинені протиправним посяганням, мають бути відшкодовані у повному обсязі. Також має бути відшкодована моральна шкода. Більшість людей у світі вважають домашніх тварин (особливо собак) членами родини, і їх втрата за тяжкістю прирівнюється до втрати близького родича. Завдана психологічна травма робить людину емоційно уразливою, тримає постійно у пригніченому стані, викликає депресивний стан, впливає на її дієздатність.
По-друге, господар має нести адміністративну відповідальність. Так, згідно зі ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення утримання собак у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення у громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях — тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб — від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа вищезгаданих — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб — від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
По-третє, такі особи мають нести кримінальну відповідальність за ст. 194 Кримінального кодексу України (далі — КК) за умисне знищення або пошкодження майна у разі, якщо шкода заподіяна у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 192 КК розмір шкоди вважається великим, якщо він у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що нині становить 1700 гривень і більше. Зараз купівля породистого (клубного) собаки обходиться від 250 до 5000 гривень, а інколи й доларів. З урахуванням витрат на утримання та догляд за собакою його вартість зростає. Тому при кваліфікації злочину не має бути сумнівів у наявності в об'єктивній стороні злочину заподіяної шкоди у великих розмірах.
Також, згідно зі ст. 299 КК нацькування хребетних тварин одна на одну, вчинене з хуліганських мотивів, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Як уже наводилось вище, собака може бути зброєю, причому настільки специфічною, що захиститись від неї традиційними засобами неможливо. Для усвідомлення цього можна для прикладу охарактеризувати таку бійцівську породу собак як бультер'єр — укуси і агресивні напади собак саме цих порід почастішали за останні роки в Україні і зафіксовані правоохоронними органами випадки неодноразового каліцтва та навіть вбивства цими собаками дітей і дорослих громадян.
Бультер'єр є продуктом схрещування двох національних англійських порід, бульдога - з тер'єром, який наприкінці вісімнадцятого століття почав чистокровно розводитись. Цінність цієї породи у її виключній наполегливості, витривалості та агресивності, невтомності, легкості перенесення ударів, нечутливості до поранень, відважності, швидкості, маневреності, у її відмінних захисних та охоронних якостях. Бультер'єр в світі незаконних собачих боїв вважається природженим гладіатором. Агресивність і винахідливість цього собаки дозволяють йому з успіхом полювати на 300 кілограмових кабанів. Він дуже сильний, має щелепу з дуже міцними зубами на зразок ножиць. Цей собака здатен досить легко відкусити людині руку.
При реєстрації даній породі собак надається виключно червоний колір, розведення їх в країнах Європи контролюється і обмежується. Вигул без намордників вважається неприпустимим. Добре натренований собака навіть при ножовому та вогнепальному пораненні залишається дуже небезпечним. Вважається психічно нестабільним і при неправильному поводженні становить небезпеку для життя і здоров'я навіть свого господаря.
У певних випадках цих тварин слід розглядати як знаряддя злочину. Адже за допомогою собаки можна не лише захиститись, але й здійснити напад з метою пограбування, зґвалтування, вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень тощо.
Оскільки "бойові" собаки розглядаються як джерело підвищеної небезпеки і знаряддя злочину, то на них доцільно поширити вимога про обов'язкову реєстрацію в органах міліції.
Необхідно привернути увагу до "собачої" проблеми працівників міліції (дільничних та патрульних служб), надати їм право застосовувати зброю при наявності суспільної небезпеки, тобто нападу на людину.
Висновок з усього викладеного може бути лише один: небезпека не лише буль-тер'єра, а й взагалі бійцівських і охоронних порід собак (які не настільки, проте все одно вкрай небезпечні для людини) значно вища за існуючі заходи убезпечення від них людини, і ця проблема потребує негайного вирішення.