За яких умов можна в односторонньому порядку відмовитися від договору ренти? Яким чином при цьому здійснюватимуться розрахунки між сторонами договору?
Положення цивільного законодавства передбачають можливість односторонньої відмови від договору ренти (або його розірвання) як платником ренти, так і її одержувачем. Але при цьому дописувачеві необхідно звернути увагу, що така можливість надається лише щодо договорів безстрокової ренти (коли обов'язок виплачувати ренту не обмежено будь-яким періодом часу) — одностороння відмова від договору ренти, укладеного на певний строк, чинним законодавством не передбачена.
Оскільки дописувач не вказав, який саме випадок односторонньої відмови від договору ренти його цікавить (коли платник ренти бажає відмовитися від договору чи коли його розірвання вимагає одержувач ренти), то розглянемо обидва ці варіанти. Так, відповідно до ст. 739 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) платник безстрокової ренти у будь-який час може відмовитися від рентного договору — незалежно від настання або ненастання тих чи інших умов. Більше того, умова договору, яка встановлює заборону відмови платника від договору безстрокової ренти, є нікчемною — тобто, навіть якщо платник безстрокової ренти у договорі зобов'язався не відмовлятися від нього, таке зобов'язання не має юридичної сили, оскільки є незаконним. Разом з тим, сторони можуть передбачити у рентному безстроковому договорі умови здійснення платником відмови від нього (скажімо, визначити порядок розрахунків між сторонами у такому випадку). Припиняється безстроковий рентний договір, згідно з ч. 3 ст. 739 ЦКУ, після спливу трьох місяців від дня отримання одержувачем ренти письмової відмови її платника від договору за умови повного розрахунку між ними.
Одержувач же безстрокової ренти; на відміну від платника, має право вимагати розірвання договору лише у випадках, зазначених у ст. 740 ЦКУ, а саме:
· якщо платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;
· у разі, коли платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;
· якщо платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором.
Отже, право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору пов'язане з порушенням платником ренти своїх зобов'язань — як з тим, що вже відбулося, так і з тим, що може статися у майбутньому у зв'язку із зміною тих чи інших обставин. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 740 ЦК одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору також і в інших випадках, якщо вони були прямо зазначені у договорі як підстави його розірвання.
Правові наслідки розірвання договору ренти та порядок проведення розрахунків у такому випадку сторони можуть визначити у самому договорі. Якщо ж зазначені умови у договорі не врегульовані, то розрахунки між одержувачем та платником ренти у разі розірвання рентного договору проводяться за ст. 741 ЦКУ залежно від того, чи було майно передано у власність платника ренти за плату, чи безоплатно. Так, платник ренти, якому майно було передане у власність безоплатно, повинен виплатити одержувачу річну суму рентних платежів. У випадку ж, коли платник ренти отримав майно у власність за плату, одержувач має право вимагати від платника і виплати річної суми ренти, і вартості переданого майна.
Необхідно звернути увагу на наведену редакцію ст. 741 ЦКУ: зрозуміло, що законодавець, встановлюючи право одержувача ренти вимагати сплати вартості переданого за плату майна у разі розірвання договору, намагався лише захистити інтереси одержувача й мав на увазі випадок, коли розрахунки за таке майно ще не відбулися. Але з буквального тлумачення ч. З ст. 741 ЦКУ випливає, що одержувач у разі розірвання рентного договору завжди може вимагати сплати вартості переданого за плату майна — навіть і тоді, коли він вже отримав компенсацію його вартості. З огляду на це, щоб уникнути зайвого клопоту й витрат, радимо сторонам все ж таки самостійно врегульовувати у рентному договорі правові наслідки його розірвання.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, а також майна, переданого під виплату ренти на певний строк (як оплатно, так і безоплатно), відповідно до ч. 1 ст. 742 ЦКУ та ст. 743 ЦКУ несе платник ренти. У разі, якщо випадково знищено чи пошкоджено майно, передане за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати, відповідно, припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати (ч. 2 ст. 742 ЦКУ).