Згідно зі ст. 56 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України така робота не тягне за собою ніяких обмежень обсягу трудових прав працівників, наприклад, їм надається повністю щорічна відпустка. Але оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Для деяких категорій трудящих встановлення власником неповного робочого часу для них є гарантією, передбаченою трудовим законодавством. Тобто власник не має права відмовити їм, навіть якщо це, наприклад, не вигідно для підприємства, потребує переходу на інші графіки роботи тощо.
Так, на прохання вагітної жінки, батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник зобов'язаний встановити кожному з них необхідний неповний робочий час, тобто за їхньою заявою передбачити у наказі неповний робочий день або неповний робочий тиждень.