Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором іншої особи (боржника) відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в певній частині. Забезпечувальна функція поруки полягає у тому, що згідно з ч. 1 ст. 554 ЦКУ поручитель несе перед кредитором солідарну відповідальність з боржником за основним зобов'язанням, а це означає, що в разі невиконання боржником основного зобов'язання кредитор може вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі чи частково як від боржника, так і від поручителя, або ж від них обох. Таким чином, при укладенні договору поруки виникає множинність осіб на боці боржника, і законодавець визначає солідарні обов'язки для них. Проте солідарність їхньої відповідальності не є необхідною умовою поруки, оскільки положення ч. 1 ст. 554 ЦКУ дають можливість сторонам встановити у договорі іншу (субсидіарну) відповідальність поручителя. У такому разі до звернення з вимогою до поручителя кредитор повинен буде вжити заходів для отримання заборгованості з боржника. Але коли в договорі поруки вид відповідальності боржника та кредитора спеціально не обумовлено, то застосовуватиметься саме правило про солідарну відповідальність.
Обсяг відповідальності поручителя не обов'язково збігається з обсягом боргу за основним зобов'язанням — сторони в договорі можуть обмежити відповідальність поручителя і частиною боргу. Проте якщо подібні обмеження в договорі не зазначено, поручитель несе відповідальність перед кредитором у такому ж обсязі, що й боржник — крім суми боргу, він повинен буде сплатити належні кредиторові відсотки, відшкодувати судові витрати зі стягування боргу та інші збитки кредитора, зумовлені невиконанням чи неналежним виконанням боржником свого зобов'язання. Розмір зобов'язання поручителя перед кредитором визначатиметься обсягом відповідальності боржника за порушення основного зобов'язання.
Але якщо родичка дописувача буде змушена виконати зобов'язання, то відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦКУ вона набуває всіх прав кредитора, зокрема право вимоги до боржника.
Таким чином, зобов'язання не припиняється, у ньому лише змінюється кредитор — ним замість попереднього кредитора стає поручитель, який має право звертатися з вимогою щодо виконання зобов'язання до боржника.
Але обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя, має відповідати обсягу задоволених поручителем вимог кредитора за основним зобов'язанням. Тобто якщо поручитель виконає вимогу тільки частково, то набуде право регресу лише у цій частині.