На нашому підприємстві незабаром планується проведення скорочення штату працівників. Якими є загальні умови такого звільнення, зокрема, хто з працівників за таких обставин має переважне право на залишенні на роботі?
Трудовий договір, укладений роботодавцем та працівником на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) можуть бути розірвані роботодавцем у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі й у випадку скорочення штату працівників.
За таких обставин роботодавець зобов'язаний персонально попередити працівників про майбутнє звільнення не пізніше, ніж за два місяці до його фактичного проведення (ч. 1 ст. 492 КЗпП). Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, оскільки за правилами ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП допускається лише за умови, якщо працівника неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. При цьому відповідно до п. 33 Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році від 1 грудня 1997 p., при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, необхідно виходити з того, що працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише за відсутності такої роботи — інша наявна робота. Що ж стосується вимог працівника про надання йому наявної роботи вищого рівня, ніж він виконував, то це питання має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.
Також роботодавець зобов'язаний повідомити і державну службу зайнятості про майбутнє вивільнення працівників не пізніш як за два місяці та у письмовій формі, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення — надати списки фактично вивільнених працівників. У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавця стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника (п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення").
Крім того, слід звернути увагу, що роботодавець при проведенні звільнення внаслідок скорочення чисельності або штату працівників має право в межах однорідних професій проводити перестановку і переводити більш кваліфікованих працівників, посади яких скорочуються, з їхньої згоди, на інші посади, звільнивши з них менш кваліфікованих працівників. Але якщо це право роботодавцем не буде використане, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. № 9).
До речі, у ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі й внаслідок скорочення штату. Зокрема, працівники, що були звільнені за вказаною підставою, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, мають право на: надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів їм не було запропоновано підходящої роботи; одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів — протягом 90 календарних днів і 50 процентів — протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати; достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків — 25 років, для жінок — 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, — і стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Щодо переважного права на залишення на роботі при скороченні штату працівників, то за правилами ст. 42 КЗпП його мають працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому, оскільки однією з істотних ознак працівника з високою продуктивністю праці є його дисциплінованість, то визначення рівня продуктивності праці має проводитися і з урахуванням наявності у працівника дисциплінарних стягнень. При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
сімейним — при наявності двох і більше утриманців;
особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Також перевага в залишенні на роботі може надаватися особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — Героям Соціалістичної Праці, Героям України і повним кавалерам ордена Трудової Слави (п. 20 ст. 9 Закону "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"), Героям Радянського Союзу і повним кавалерам ордена Слави, а також чотирма і більше медалями "За відвагу" (ст. 11 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"); громадянам, віднесеним до 1 — 4 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 7 ст. 20 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"); ветеранам військової служби — на тій роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби (п. 15 ст. 6 Закону "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист").
На додаток до викладеного необхідно зазначити, що працівник, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП (крім ліквідації підприємства), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (ч. 1 ст. 42-1 КЗпП).