Виконавчий регламент
Конвенції
про захист культурних цінностей
у випадку збройного конфлікту
(укр., рос.)
Розділ I
Про контроль
Стаття 1
Міжнародний список осіб
Відколи ця Конвенція ( 995_157 ) набере чинності, Генеральний
директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури складає міжнародний список, що включає всіх осіб,
висунутих Високими Договірними Сторонами і здатних виконувати
функції Генерального комісара з культурних цінностей. Цей список
періодично переглядатиметься з ініціативи Генерального директора
Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури на
основі подань Високих Договірних Сторін.
Стаття 2
Організація контролю
Тільки-но Висока Договірна Сторона вступить у збройний
конфлікт, до якого застосовна стаття 18 Конвенції ( 995_157 ):
a) вона призначає представника з культурних цінностей,
розташованих на її території; якщо вона займає іншу територію, то
мусить призначити спеціального представника з культурних
цінностей, що там є;
b) Держава-покровителька кожної зі Сторін, які перебувають у
конфлікті з цією Високою Договірною Стороною, призначає делегатів
при цій останній відповідно до поданої нижче статті 3;
c) при цій Високій Договірній Стороні призначається,
відповідно до поданої нижче статті 4, Генеральний комісар із
культурних цінностей.
Стаття 3
Призначення делегатів держав-покровительок
Держава-покровителька призначає своїх делегатів із числа
членів свого дипломатичного чи консульського персоналу або, за
згодою Сторони, при якій вони виконують свої функції, з числа
інших осіб.
Стаття 4
Призначення Генерального комісара
1. Генеральний комісар з культурних цінностей вибирається з
міжнародного списку осіб за згодою як Сторони, при якій він
виконує свої функції, так і Держав-покровительок Сторін, що
перебувають у конфлікті з нею.
2. Якщо Сторони не дійдуть згоди протягом трьох тижнів після
початку їхніх переговорів з цього питання, вони прохатимуть голову
Міжнародного суду призначити Генерального комісара, який
приступить до виконання своїх обов'язків тільки після одержання
згоди Сторони, при якій він має виконувати свої функції.
Стаття 5
Функції делегатів
Делегати Держав-покровительок констатують порушення
Конвенції ( 995_157 ), розслідують, за згодою Сторони, при якій
вони виконують свої функції, обставини, за яких ці порушення
сталися, вдаються до демаршів на місці, щоби припинити ці
порушення, і, в разі потреби, повідомляють про них Генерального
комісара. Вони інформують його про свою діяльність.
Стаття 6
Функції Генерального комісара
1. Генеральний комісар з культурних цінностей обговорює з
представником Сторони, при якій він виконує свої функції, та з
заінтересованими делегатами всі передавані йому питання, що
виникають у зв'язку з застосуванням Конвенції ( 995_157 ).
2. Він може приймати рішення і робити призначення у випадках,
передбачених у цьому Регламенті.
3. За згодою Сторони, при якій Генеральний комісар здійснює
свої функції, він має право наказати провести розслідування чи
вести його сам.
4. Він робить перед Сторонами, які перебувають у конфлікті,
або перед їхніми Державами-покровительками всі демарші, що їх він
вважає корисними для застосування Конвенції ( 995_157 ).
5. Він складає необхідні доповіді щодо застосування Конвенції
( 995_157 ) та доводить їх до відома заінтересованих Сторін, а
також їхніх Держав-покровительок. Він надсилає копії цих доповідей
Генеральному директорові Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури, який може використати тільки технічні
дані, що містяться в них.
6. У тих випадках, коли Держави-покровительки немає,
Генеральний комісар здійснює ті її функції, що визначені в статтях
21 і 22 Конвенції ( 995_157 ).
Стаття 7
Інспектори і експерти
1. Кожного разу, коли Генеральний комісар з культурних
цінностей, у зв'язку з проханням чи після консультації з
заінтересованими делегатами, вважає це необхідним, він подає на
схвалення Сторони, при якій здійснює свої функції, кандидатуру
інспектора з культурних цінностей, на якого покладається певна
місія. Інспектор є відповідальним тільки перед Генеральним
комісаром.
2. Генеральний комісар, делегати та інспектори можуть
вдаватися до послуг експертів, кандидатури яких також подаються на
схвалення Сторони, згаданої в попередньому пункті.
Стаття 8
Здійснення функцій контролю
Генеральні комісари з культурних цінностей, делегати
Держав-покровительок, інспектори та експерти ні в якому разі не
повинні виходити за межі здійснення своїх функцій. Вони мають
особливо брати до уваги інтереси безпеки Високої Договірної
Сторони, при якій здійснюють свої функції, і за всіх обставин
діяти відповідно до вимог воєнної ситуації, про яку їх повідомляє
Висока Договірна Сторона.
Стаття 9
Заміна Держав-покровительок
Коли Сторона, яка перебуває в конфлікті, не користується або
припинила користуватися послугами Держави-покровительки, можна
клопотати перед нейтральною державою про те, щоби вона перебрала
на себе функції Держави-покровительки для призначення Генерального
комісара з культурних цінностей згідно з процедурою, передбаченою
вище в статті 4. Призначений у такий спосіб Генеральний комісар
покладає у відповідних випадках на інспекторів функції делегатів
Держав-покровительок, визначені цим регламентом.
Стаття 10
Витрати
Винагорода й витрати Генерального комісара з культурних
цінностей, інспекторів та експертів сплачуються Стороною, при якій
вони здійснюють свої функції; винагорода й витрати делегатів
Держав-покровительок становлять предмет угоди між цими державами
та державами, інтереси яких вони захищають.
Розділ II
Про спеціальний захист
Стаття 11
Імпровізовані сховища
1. Якщо Висока Договірна Сторона в перебігу збройного
конфлікту вимушена, через непередбачені обставини, створити
імпровізоване сховище і якщо вона бажає, щоб це сховище було взяте
під спеціальний захист, вона негайно повідомляє про це
Генерального комісара, який виконує при ній свої функції.
2. Якщо Генеральний комісар уважає, що обставини і важливість
культурних цінностей, які зберігаються в цьому імпровізованому
сховищі, виправдовують такий захід, він може дозволити Високій
Договірній Стороні позначити сховища відмітним знаком, визначеним
у статті 16 Конвенції ( 995_157 ). Він негайно повідомляє про своє
рішення заінтересованих делегатів Держав-покровительок, кожна з
яких може в тридцятиденний строк зажадати негайного зняття цього
знака.
3. Тільки-но ці делегати заявлять про свою згоду або, якщо
після закінчення тридцятиденного строку жодний із заінтересованих
делегатів не заявить про свої заперечення і якщо імпровізоване
сховище відповідатиме, на думку Генерального комісара, умовам,
передбаченим у статті 8 Конвенції ( 995_157 ), Генеральний комісар
проситиме Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури про внесення сховища до
Міжнародного реєстру культурних цінностей, що перебувають під
спеціальним захистом.
Стаття 12
Міжнародний Реєстр культурних цінностей,
що перебувають під спеціальним захистом
1. Складається Міжнародний Реєстр культурних цінностей, що
перебувають під спеціальним захистом.
2. Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури веде цей Реєстр. Він вручає копії його
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, а також
Високим Договірним Сторонам.
3. Реєстр поділяється на розділи, кожен із яких відводиться
одній з Високих Договірних Сторін. Кожний розділ розбивається на
три частини: сховища, центри зосередження культурних цінностей,
інші нерухомі культурні цінності. Генеральний директор заповнює
графи в кожному розділі.
Стаття 13
Заяви про внесення до Реєстру
1. Кожна з Високих Договірних Сторін може зробити
Генеральному директорові Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури заяву про внесення до Міжнародного
Реєстру деяких сховищ, центрів зосередження культурних цінностей
або інших нерухомих культурних цінностей, розташованих на її
території. В цій заяві вона подає відомості про місцезнаходження
цих цінностей та засвідчує, що останні відповідають умовам,
передбаченим у статті 8 Конвенції ( 995_157 ).
2. У разі окупації таку заяву має право робити
Держава-окупант.
3. Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури надсилає негайно кожній з Високих
Договірних Сторін копії про внесення культурних цінностей до
Реєстру.
Стаття 14
Заперечення
1. Кожна з Високих Договірних Сторін може надіслати листа на
ім'я Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури з запереченням проти внесення культурної
цінності до Реєстру. Цей лист він має одержати в чотиримісячний
строк, рахуючи від дня відправлення ним копії прохання внесення
даної культурної цінності до Реєстру.
2. Таке заперечення повинно бути мотивоване. Для цього можуть
наводитись тільки такі мотиви:
a) що цінність не є культурною цінністю;
b) що умов, зазначених у статті 8 Конвенції ( 995_157 ), не
виконано.
3. Генеральний директор негайно надсилає копію листа з
запереченням Високим Договірним Сторонам. Якщо необхідно, він
запитує думку Міжнародного комітету з захисту пам'яток, місць, що
становлять художній та історичний інтерес, і місць археологічних
розкопок, а крім того, будь-якої іншої компетентної організації чи
кваліфікованих осіб.
4. Генеральний директор або Висока Договірна Сторона, яка
зробила заяву про внесення культурної цінності до Реєстру, можуть
удаватися до будь-яких демаршів, що їх вони визнають потрібними,
перед Високими Договірними Сторонами, які заявили про свої
заперечення, аби вони відмовились від цих заперечень.
5. Якщо Висока Договірна Сторона, яка в мирний час зробила
заяву про внесення культурної цінності до Реєстру, стає учасницею
збройного конфлікту до того, як заява про внесення набрала
чинності, то дана культурна цінність одразу ж тимчасово
включається Генеральним директором у Реєстр до затвердження,
зняття чи анулювання будь-якого заперечення, яке може чи могло
бути заявлене.
6. Якщо через шість місяців після того, як Генеральний
директор одержав листа з запереченням проти внесення якої-небудь
цінності до Реєстру, він не одержить від Високої Договірної
Сторони, яка заявила про своє заперечення, повідомлення про те, що
Вона відмовляється від нього, Висока Договірна Сторона, яка
зробила заяву про внесення цінності до Реєстру, може вдатися до
процедури арбітражу, передбаченої в наступному пункті.
7. Прохання про арбітраж має бути заявлене не пізніше одного
року від дня одержання Генеральним директором листа з
запереченням. Кожна зі Сторін призначає по одному арбітру. В тому
разі, коли проти внесення до Реєстру було висунуто кілька
заперечень, Високі Договірні Сторони, які висунули заперечення,
призначають спільно одного арбітра. Обидва ці арбітри вибирають
суперарбітра з міжнародного списку, передбаченого в статті 1 цього
Регламенту; якщо вони не можуть домовитися про кандидатуру
суперарбітра, вони просять голову Міжнародного суду призначити
одного суперарбітра, який не обов'язково повинен бути вибраним з
міжнародного списку. Створений у такий спосіб арбітражний суд
встановлює свою процедуру; його рішення не підлягають апеляції.
8. Кожна з Високих Договірних Сторін, одночасно з поданням
заперечення, може заявити, що вона не бажає застосовувати
процедуру арбітражу, передбачену в попередніх пунктах. У цьому
разі повідомлення про заперечення проти внесення до Реєстру
надсилається Генеральним директором Організації Об'єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури Високим Договірним Сторонам. Це
заперечення набирає чинності тільки в тому разі, якщо воно було
схвалене двома третинами голосуючих Високих Договірних Сторін.
Голосування може проводитися заочно, якщо тільки Генеральний
директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури, який вважає за необхідне скликати нараду на підставі
повноважень, наданих йому статтею 27 Конвенції ( 995_157 ), не
скличе цієї наради. Якщо Генеральний директор вирішує провести
голосування заочно, він просить Високі Договірні Сторони надіслати
йому в шестимісячний строк, рахуючи від дня надіслання цього
прохання, письмовий виклад своєї думки в запечатаному конверті.
Стаття 15
Внесення до Реєстру
1. Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури вносить до Реєстру під порядковим номером
кожну культурну цінність, про яку було зроблено заяву з проханням
про внесення до Реєстру, якщо це прохання не викликало заперечень
протягом строку, передбаченого в пункті 1 статті 14.
2. Якщо заявлено заперечення, то, крім випадків, зазначених у
пункті 5 статті 14, Генеральний директор вносить культурну
цінність до Реєстру лише в тому разі, якщо заперечення було зняте
або якщо воно не було схвалене відповідно до процедури,
встановленої в пункті 7 статті 14, чи процедури, встановленої в
пункті 8 тієї самої статті.
3. У випадках, передбачених у пункті 3 статті 11 цього
Регламенту, Генеральний директор робить запис у Реєстрі на
прохання Генерального комісара з культурних цінностей.
4. Генеральний директор негайно надсилає Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй, Високим Договірним
Сторонам і, на прохання Сторони, яка звернулася з заявою про
внесення до Реєстру, всім державам, зазначеним у статтях 30 і 32
Конвенції ( 995_157 ), завірену копію кожного запису до Реєстру.
Запис до Реєстру набирає чинності через 30 днів після
відправлення цих копій.
Стаття 16
Виключення з Реєстру
1. Генеральний директор Організації Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури виключає культурні цінності з Реєстру:
a) на прохання Високої Договірної Сторони, на території якої
знаходиться культурна цінність;
b) коли Висока Договірна Сторона, що зробила заяву про
внесення до Реєстру якої-небудь цінності, денонсувала Конвенцію
( 995_157 ) і коли ця денонсація набрала чинності;
c) у випадках, передбачених у пункті 5 статті 14 цього
Регламенту, якщо заперечення було затверджене відповідно до
процедури, передбаченої в пункті 7 статті 14 чи пункті 8 тієї
самої статті.
2. Генеральний директор негайно надсилає Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй і всім державам, які
одержали копію запису про внесення цінностей до Реєстру, завірену
копію документа про кожне виключення з Реєстру. Виключення набирає
чинності через 30 днів після відправлення цих копій.
Розділ III
Про перевезення культурних цінностей
Стаття 17
Процедура набуття імунітету
1. Прохання, передбачене в пункті 1 статті 12 Конвенції
( 995_157 ), надсилається Генеральному комісарові з культурних
цінностей. У ньому мусять бути викладені причини, що викликали
його, та приблизно визначені кількість і значення культурних
цінностей, що мають бути перевезені, їхнє місцезнаходження тепер,
гадане нове розташування, засоби перевезення, шлях, дата,
передбачена для перевезення, та будь-яка інша потрібна інформація.
2. Якщо Генеральний комісар, після ознайомлення з думками,
про які він вважатиме за потрібне запитати, визнає, що дане
перевезення виправдане, він консультуватиметься з заінтересованими
делегатами Держав-покровительок про передбачені способи цього
перевезення. Внаслідок цієї консультації він інформуватиме
заінтересовані Сторони, що перебувають у конфлікті, про
перевезення і додасть до цього повідомлення всю потрібну
інформацію,
3. Генеральний комісар призначає одного чи кількох
інспекторів, які пересвідчуються в тому, що транспортуються тільки
цінності, про які йдеться у проханні, що перевезення здійснюється
відповідно до схваленого способу і транспорт має відмітний знак.
Ці інспектори чи інспектор супроводять транспорт до місця його
призначення.
Стаття 18
Перевезення за кордон
Якщо перевезення, що перебуває під спеціальним захистом,
здійснюється на територію іншої країни, воно регулюється
положеннями не тільки статті 12 Конвенції ( 995_157 ) та статті 17
цього Регламенту, а й такими:
a) під час перебування культурних цінностей на території
якої-небудь іншої держави остання охоронятиме ці цінності. Вона
піклуватиметься про них не менше, ніж про свої рівнозначні
культурні цінності;
b) держава, на зберіганні в якої перебувають ці цінності,
поверне їх тільки після закінчення конфлікту; це повернення
цінностей буде здійснене в шестимісячний строк після прохання про
їх повернення;
c) під час послідовних перевезень і перебування цих цінностей
на території якої-небудь іншої держави вони не підлягатимуть
конфіскації; держава, яка здала, і держава, яка прийняла їх на
зберігання, не можуть вільно ними розпоряджатися. Проте, коли
зберігання цінностей цього вимагатиме, держава, яка прийняла
цінності на зберігання, може, за згодою держави, яка здала свої
цінності на зберігання, перевезти їх на територію третьої країни,
додержуючи умов, передбачених у цій статті;
d) у проханні про взяття цінностей під спеціальний захист має
бути передбачено, що держава, на територію якої здійснюється
перевезення, приймає положення цієї статті.
Стаття 19
Окупована територія
Якщо Висока Договірна Сторона, яка окупує територію іншої
Високої Договірної Сторони, перевозить культурні цінності у
сховища, розташовані в іншому пункті цієї території, не маючи
змоги додержувати процедури, передбаченої у статті 17 Регламенту,
вказане перевезення не розглядається як незаконне привласнення
культурних цінностей, передбачене в статті 4 Конвенції
( 995_157 ), якщо Генеральний комісар з культурних цінностей
письмово засвідчить, після консультації з персоналом із захисту
цінностей, що обставини зробили це перевезення необхідним.
Розділ IV
Про відмітний знак
Стаття 20
Розташування відмітного знака
1. Розташування відмітного знака і ступінь його видимості
віддаються на розгляд компетентних властей кожної Високої
Договірної Сторони. Знак може бути на прапорах або на нарукавних
пов'язках. Він може бути намальований на якому-небудь предметі чи
зображений на ньому будь-яким іншим належним способом.
2. Під час збройного конфлікту, у випадках, зазначених у
статтях 12 і 13 Конвенції ( 995_157 ), знак має (не виключаючи
можливості будь-яких інших, ефективніших способів позначення) бути
розташований на транспортах, щоб його було ясно видно вдень як з
повітря, так і з поверхні землі.
Він має також бути ясно видний з землі, коли розташований:
a) на певних інтервалах, що дозволяють ясно визначити межі
центру зосередження культурних цінностей, які перебувають під
спеціальним захистом;
b) біля входу в інші нерухомі культурні цінності, що
перебувають під спеціальним захистом.
Стаття 21
Встановлення особи персоналу
1. Особи, передбачені в підпунктах "b" і "c" пункту 2 статті
17 Конвенції ( 995_157 ), можуть носити нарукавну пов'язку з
зображенням відмітного знака, що видана компетентними властями та
має їхній штамп.
2. Ці особи мають спеціальні посвідчення про особу з
зображенням відмітного знака. В цьому посвідченні вказуються
щонайменше прізвище та ім'я, дата народження, звання або чин і
посада власника посвідчення. На посвідченні про особу є фотографія
власника і, крім того, його підпис, або відбитки пальців, або те й
те. На посвідченні ставиться тиснена печатка компетентних властей.
3. Кожна Висока Договірна Сторона встановлює свій зразок
посвідчення про особу, виходячи з форми, вказаної в додатку до
цього Регламенту. Високі Договірні Сторони повідомляють одна одну
про те, який зразок ними прийнятий. Кожне посвідчення для кожної
особи виготовляється хоча б у двох примірниках, один із яких
зберігається в державі, яка видала це посвідчення.
4. Згадані вище особи не можуть бути позбавлені без законних
підстав ні свого посвідчення про особу, ні права носити нарукавну
пов'язку.
Лицьовий бік
------------------------------------------------------------------
| ----- ----- |
| | | | | |
| | | | | |
| ----- ПОСВІДЧЕННЯ ПРО ОСОБУ ----- |
| для персоналу по охороні культурних цінностей |
| |
| Прізвище ..................................................... |
| |
| Ім'я ......................................................... |
| |
| Дата народження .............................................. |
| |
| Звання або чин ............................................... |
| |
| Посада ....................................................... |
| |
| є власником цього посвідчення в силу Гаазької Конвенції від 14 |
| травня 1954 року про захист культурних цінностей у випадку |
| збройного конфлікту |
| |
| Дата видачі N посвідчення |
| ........... ............. |
------------------------------------------------------------------
Зворотний бік
------------------------------------------------------------------
| ------------ |
| |Фотографія| |
| | власника | Підпис або відбитки |
| | | пальців, або і те, і друге |
| ------------ |
| ------------- |
| |Печатка | |
| |властей, що| |
| |видали | |
| |посвідчення| |
| ------------- |
|----------------------------------------------------------------|
| Зріст | Очі | Волосся |
|----------------------------------------------------------------|
| Інші прикмети |
| |
| .............................................................. |
| .............................................................. |
| .............................................................. |
| |
| (Підписи уповноважених) |
------------------------------------------------------------------
Україна в міжнародно-правових відносинах,
книга 2, Правова охорона культурних цінностей,
Київ, Юрінком Інтер, 1997
Исполнительный регламент
Конвенции о защите культурных ценностей
в случае вооруженного конфликта
Глава I
О контроле
Статья 1
Международный список лиц
С момента вступления Конвенции ( 995_157 ) в силу Генеральный
директор Организации Объединенных Наций по вопросам образования,
науки и культуры составляет международный список, включающий всех
лиц, выдвинутых Высокими Договаривающимися Сторонами и способных
выполнять функции Генерального комиссара по культурным ценностям.
Этот список будет периодически пересматриваться по инициативе
Генерального директора Организации Объединенных Наций по вопросам
образования, науки и культуры на основе представлений Высоких
Договаривающихся Сторон.
Статья 2
Организация контроля
Как только Высокая Договаривающаяся Сторона вступит в
вооруженный конфликт, к которому применима статья 18 Конвенции
( 995_157 ):
а) Она назначает представителя по культурным ценностям,
расположенным на ее территории; если Она занимает другую
территорию, Она должна назначить специального представителя по
культурным ценностям, которые там находятся;
b) Держава-покровительница каждой из Сторон, находящихся в
конфликте с этой Высокой Договаривающейся Стороной, назначает
делегатов при этой последней в соответствии с нижеследующей
статьей 3;
с) при этой Высокой Договаривающейся Стороне назначается, в
соответствии с нижеследующей статьей 4, Генеральный комиссар по
культурным ценностям.
Статья 3
Назначение делегатов Держав-покровительниц
Держава-покровительница назначает своих делегатов из числа
членов своего дипломатического или консульского персонала или, с
согласия Стороны, при которой они выполняют свои функции, из числа
других лиц.
Статья 4
Назначение Генерального комиссара
1. Генеральный комиссар по культурным ценностям выбирается из
международного списка лиц с согласия как Стороны, при которой он
выполняет свои функции, так и Держав-покровительниц Сторон,
находящихся с ней в конфликте.
2. Если Стороны не придут к соглашению в течение трех недель
после начала их переговоров по этому вопросу, они будут просить
Председателя Международного Суда назначить Генерального комиссара,
который приступит к исполнению своих обязанностей только после
получения согласия Стороны, при которой он должен будет выполнять
свои функции.
Статья 5
Функции делегатов
Делегаты Держав-покровительниц констатируют нарушения
Конвенции ( 995_157 ), расследуют, с согласия Стороны, при которой
они выполняют свои функции, обстоятельства, при которых эти
нарушения произошли, предпринимают демарши на месте с тем, чтобы
прекратить эти нарушения, и, в случае необходимости, уведомляют о
них Генерального комиссара. Они информируют его о своей
деятельности.
Статья 6
Функции Генерального комиссара
1. Генеральный комиссар по культурным ценностям обсуждает с
представителем Стороны, при которой он выполняет свои функции, и с
заинтересованными делегатами все передаваемые ему вопросы, которые
возникают в связи с применением Конвенции ( 995_157 ).
2. Он может принимать решения и делать назначения в случаях,
предусмотренных в настоящем Регламенте.
3. С согласия Стороны, при которой Генеральный комиссар
осуществляет свои функции, он имеет право приказать произвести
расследование или вести его сам.
4. Он предпринимает перед Сторонами, находящимися в
конфликте, или перед их Державами-покровительницами все демарши,
которые он считает полезными для применения Конвенции ( 995_157 ).
5. Он составляет необходимые доклады относительно применения
Конвенции ( 995_157 ) и сообщает их заинтересованным Сторонам, а
также их Державам-покровительницам. Он направляет копии этих
докладов Генеральному директору Организации Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры, который может использовать
только содержащиеся в них технические данные.
6. В тех случаях, когда нет Державы-покровительницы,
Генеральный комиссар осуществляет те функции
Державы-покровительницы, которые определены в статьях 21 и 22
Конвенции ( 995_157 ).
Статья 7
Инспекторы и эксперты
1. Каждый раз, когда Генеральный комиссар по культурным
ценностям, в связи с просьбой или после консультации с
заинтересованными делегатами, считает это необходимым, он
представляет на одобрение Стороны, при которой он осуществляет
свои функции, кандидатуру инспектора по культурным ценностям, на
которого возлагается определенная миссия. Инспектор является
ответственным только перед Генеральным комиссаром.
2. Генеральный комиссар, делегаты и инспекторы могут
прибегать к услугам экспертов, кандидатуры которых также
представляются на одобрение Стороны, упомянутой в предыдущем
пункте.
Статья 8
Осуществление функций по контролю
Генеральные комиссары по культурным ценностям, делегаты
Держав-покровительниц, инспекторы и эксперты ни в коем случае не
должны выходить из рамок осуществления своих функций. Они должны в
особенности принимать во внимание интересы безопасности Высокой
Договаривающейся Стороны, при которой они осуществляют свои
функции, и при всех обстоятельствах должны действовать в
соответствии с требованиями военной обстановки, о которой им
сообщается Высокой Договаривающейся Стороной.
Статья 9
Замена Держав-покровительниц
Если Сторона, находящаяся в конфликте, не пользуется или
перестала пользоваться услугами Державы-покровительницы, можно
ходатайствовать перед нейтральным государством о том, чтобы оно
взяло на себя функции Державы-покровительницы для назначения
Генерального комиссара по культурным ценностям согласно процедуре,
предусмотренной выше в статье 4. Назначенный таким образом
Генеральный комиссар возлагает в надлежащих случаях на инспекторов
функции делегатов Держав-покровительниц, определенные настоящим
Регламентом.
Статья 10
Расходы
Вознаграждение и расходы Генерального комиссара по культурным
ценностям, инспекторов и экспертов оплачиваются Стороной, при
которой они осуществляют свои функции; вознаграждение и расходы
делегатов Держав-покровительниц составляют предмет соглашения
между этими Державами и Государствами, интересы которых Они
защищают.
Глава II
О специальной защите
Статья 11
Импровизированные укрытия
1. Если Высокая Договаривающаяся Сторона в ходе вооруженного
конфликта должна, в силу непредвиденных обстоятельств, создать
импровизированное укрытие и если она желает, чтобы это укрытие
было взято под специальную защиту, она немедленно сообщает об этом
Генеральному комиссару, выполняющему при ней свои функции.
2. Если Генеральный комиссар считает, что обстоятельства и
важность культурных ценностей, хранящихся в этом импровизированном
укрытии, оправдывают такую меру, он может разрешить Высокой
Договаривающейся Стороне обозначить укрытие отличительным знаком,
определенным в статье 16 Конвенции ( 995_157 ). Он незамедлительно
сообщает о своем решении заинтересованным делегатам
Держав-покровительниц, каждая из которых может в тридцатидневный
срок потребовать немедленного снятия этого знака.
3. Как только эти делегаты заявили о своем согласии или, если
по истечении тридцатидневного срока ни один из заинтересованных
делегатов не заявил о своих возражениях и если импровизированное
укрытие отвечает, по мнению Генерального комиссара, условиям,
предусмотренным в статье 8 Конвенции ( 995_157 ), Генеральный
комиссар будет просить Генерального директора Организации
Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры о
внесении укрытия в Реестр культурных ценностей, находящихся под
специальной защитой.
Статья 12
Международный Реестр культурных ценностей, находящихся под
специальной защитой
1. Составляется Международный Реестр культурных ценностей,
находящихся под специальной защитой.
2. Генеральный директор Организации Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры ведет этот Реестр. Он
вручает копии его Генеральному секретарю Организации Объединенных
Наций, а также Высоким Договаривающимся Сторонам.
3. Реестр делится на разделы, каждый из которых отводится
одной из Высоких Договаривающихся Сторон. Каждый раздел
разбивается на три части: укрытия, центры сосредоточения
культурных ценностей, другие недвижимые культурные ценности.
Генеральный директор заполняет графы в каждом разделе.
Статья 13
Заявления о внесении в реестр
1. Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон может сделать
Генеральному директору Организации Объединенных Наций по вопросам
образования, науки и культуры заявление о внесении в Международный
Реестр некоторых укрытий, центров сосредоточения культурных
ценностей или других недвижимых культурных ценностей,
расположенных на ее территории. В этом заявлении Она сообщает
сведения о местонахождении этих ценностей и удостоверяет, что
последние отвечают условиям, предусмотренным в статье 8 Конвенции
( 995_157 ).
2. В случае оккупации такое заявление имеет право делать
оккупирующая Держава.
3. Генеральный Директор Организации Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры посылает немедленно каждой
из Высоких Договаривающихся Сторон копии заявлений о внесении
культурных ценностей в Реестр.
Статья 14
Возражения
1. Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон может направить
письмо на имя Генерального директора Организации Объединенных
Наций по вопросам образования, науки и культуры с возражением
против внесения культурной ценности в Реестр. Это письмо должно
быть им получено в четырехмесячный срок, считая со дня отправления
им копии просьбы о внесении этой культурной ценности в Реестр.
2. Такое возражение должно быть мотивировано. Для этого могут
приводиться только следующие мотивы:
а) что ценность не является культурной ценностью;
b) что условия, указанные в статье 8 Конвенции ( 995_157 ),
не выполнены.
3. Генеральный директор немедленно посылает копию письма с
возражением Высоким Договаривающимся Сторонам. Если необходимо, он
запрашивает мнение Международного Комитета по защите памятников,
мест, представляющих художественный и исторический интерес, и мест
археологических раскопок и, кроме того, любой другой компетентной
организации или квалифицированных лиц.
4. Генеральный директор или Высокая Договаривающаяся Сторона,
которая сделала заявление о внесении культурной ценности в Реестр,
могут предпринимать любые демарши, которые они сочтут
необходимыми, перед Высокими Договаривающимися Сторонами,
заявившими о своих возражениях, чтобы они отказались от этих
возражений.
5. Если Высокая Договаривающаяся Сторона, которая в мирное
время сделала заявление о внесении культурной ценности в Реестр,
становится участницей вооруженного конфликта до того, как
заявление о внесении вступило в силу, то данная культурная
ценность сразу же временно включается Генеральным директором в
Реестр до утверждения, снятия или аннулирования любого возражения,
которое может или могло быть заявлено.
6. Если через шесть месяцев после того, как Генеральный
директор получил письмо с возражением против внесения какой-либо
ценности в Реестр, он не получит от Высокой Договаривающейся
Стороны, заявившей о своем возражении, сообщение о том, что Она
отказывается от него, Высокая Договаривающаяся Сторона, которая
сделала заявление о внесении ценности в реестр, может прибегнуть к
процедуре арбитража, предусмотренной в следующем пункте.
7. Просьба об арбитраже должна быть заявлена не позднее
одного года со дня получения Генеральным директором письма с
возражением. Каждая из спорящих Сторон назначает по одному
арбитру. В том случае, если против внесения в Реестр было
выдвинуто несколько возражений, Высокие Договаривающиеся Стороны,
выдвинувшие возражения, назначают совместно одного арбитра. Оба
эти арбитра выбирают суперарбитра из международного списка,
предусмотренного в статье 1 настоящего Регламента; если они не
могут договориться о кандидатуре суперарбитра, они просят
Председателя Международного Суда назначить одного суперарбитра,
который не обязательно должен быть выбран из международного
списка. Созданный таким образом арбитражный суд устанавливает свою
процедуру; его решения не подлежат апелляции.
8. Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон, одновременно с
представлением возражения может заявить, что Она не желает
применять процедуру арбитража, предусмотренную в предыдущих
пунктах. В этом случае сообщение о возражении против внесения в
Реестр направляется Генеральным директором Организации
Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры
Высоким Договаривающимся Сторонам. Это возражение приобретает силу
только в том случае, если оно было одобрено двумя третями
голосующих Высоких Договаривающихся Сторон. Голосование может
производиться заочно, если только Генеральный директор Организации
Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры,
который считает необходимым созвать совещание в силу полномочий,
данных ему статьей 27 Конвенции ( 995_157 ), не созовет этого
совещания. Если Генеральный директор решает провести голосование
заочно, он просит Высокие Договаривающиеся Стороны прислать ему в
шестимесячный срок, считая со дня направления этой просьбы,
письменное изложение своего мнения в запечатанном конверте.
Статья 15
Внесение в Реестр
1. Генеральный директор Организации Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры вносит в Реестр под
порядковым номером каждую культурную ценность, о которой было
сделано заявление с просьбой о внесении в реестр, если эта просьба
не вызвала возражений в течение срока, предусмотренного в пункте 1
статьи 14.
2. Если заявлено возражение, то, за исключением случаев,
указанных в пункте 5 статьи 14, Генеральный директор вносит
культурную ценность в Реестр только в том случае, если возражение
было снято или если оно не было одобрено в соответствии с
процедурой, установленной в пункте 7 статьи 14, или процедурой,
установленной в пункте 8 той же статьи.
3. В случаях, предусмотренных в пункте 3 статьи 11 настоящего
Регламента, Генеральный директор делает запись в Реестре по
просьбе Генерального комиссара по культурным ценностям.
4. Генеральный директор немедленно посылает Генеральному
Секретарю Организации Объединенных Наций, Высоким Договаривающимся
Сторонам и, по просьбе Стороны, обратившейся с заявлением о
внесении в Реестр, всем Государствам, указанным в статьях 30 и 32
Конвенции ( 995_157 ), заверенную копию каждой записи в Реестр.
Запись в Реестр вступает в силу через тридцать дней после
отправления этих копий.
Статья 16
Исключение из Реестра
1. Генеральный директор Организации Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры исключает культурные
ценности из Реестра:
а) по просьбе Высокой Договаривающейся Стороны, на территории
которой находится культурная ценность;
b) если Высокая Договаривающаяся Сторона, которая сделала
заявление о внесении в Реестр какой-либо ценности, денонсировала
Конвенцию ( 995_157 ) и если эта денонсация вступила в силу;
с) в случаях, предусмотренных в пункте 5 статьи 14 настоящего
Регламента, если возражение было утверждено в соответствии с
процедурой, предусмотренной в пункте 7 статьи 14 или пункте 8 той
же статьи.
2. Генеральный директор немедленно посылает Генеральному
Секретарю Организации Объединенных Наций и всем государствам,
которые получили копию записи о внесении ценностей в Реестр,
заверенную копию документа о каждом исключении из Реестра.
Исключение вступает в силу через тридцать дней после отправления
этих копий.
Глава III
О перевозке культурных ценностей
Статья 17
Процедура получения иммунитета
1. Просьба, предусмотренная в пункте 1 статьи 12 Конвенции
( 995_157 ), направляется Генеральному комиссару по культурным
ценностям. В ней должны излагаться вызвавшие ее причины и
приблизительное количество и значение культурных ценностей,
подлежащих перевозке, их местонахождение в настоящее время,
предполагаемое новое размещение, средства перевозки, путь
следования, дата, предусмотренная для перевозки, и любая другая
нужная информация.
2. Если Генеральный комиссар после получения мнений, которые
он сочтет необходимым запросить, найдет, что данная перевозка
оправдана, он консультируется с заинтересованными делегатами
Держав-покровительниц о предусмотренных способах этой перевозки. В
результате этой консультации он информирует заинтересованные
Стороны, находящиеся в конфликте, о перевозке и прилагает к этому
сообщению всю нужную информацию.
3. Генеральный комиссар назначает одного или нескольких
инспекторов, которые удостоверяются в том, что транспортируются
только ценности, о которых говорится в просьбе, что перевозка
осуществляется согласно одобренному способу и транспорт имеет
отличительный знак. Эти инспекторы или инспектор сопровождают
транспорт до места его назначения.
Статья 18
Перевозка за границу
Если перевозка, находящаяся под специальной защитой,
производится на территорию другой страны, она регулируется не
только положениями статьи 12 Конвенции ( 995_157 ) и статьи 17
настоящего Регламента, но также следующими положениями:
а) во время нахождения культурных ценностей на территории
какого-либо другого государства последнее будет охранять эти
ценности. Оно будет заботиться о них не менее, чем о своих
равнозначных культурных ценностях;
b) государство, на хранении у которого находятся эти
ценности, возвратит их только после окончания конфликта; этот
возврат ценностей будет произведен в шестимесячный срок после
просьбы об их возврате;
с) во время последовательных перевозок и нахождения этих
ценностей на территории какого-либо другого государства они не
будут подвергаться конфискации; государство сдавшее и государство,
принявшее их на хранение, не могут свободно ими распоряжаться.
Однако, когда сохранение ценностей этого потребует, государство,
принявшее ценности на хранение, может, с согласия государства,
сдавшего свои ценности на хранение, перевезти их на территорию
третьей страны, соблюдая условия, предусмотренные в настоящей
статье;
d) в просьбе о взятии ценностей под специальную защиту должно
быть предусмотрено, что государство, на территорию которого
совершается перевозка, принимает положения настоящей статьи.
Статья 19
Оккупированная территория
Если Высокая Договаривающаяся Сторона, оккупирующая
территорию другой Высокой Договаривающейся Стороны, перевозит
культурные ценности в убежища, расположенные в другом пункте этой
территории, не будучи в состоянии соблюсти процедуру,
предусмотренную в статье 17 Регламента, указанная перевозка не
рассматривается как незаконное присвоение культурных ценностей,
предусмотренное в статье 4 Конвенции ( 995_157 ), если Генеральный
комиссар по культурным ценностям письменно удостоверит, после
консультации с персоналом по защите ценностей, что обстоятельства
сделали эту перевозку необходимой.
Глава IV
Об отличительном знаке
Статья 20
Расположение отличительного знака
1. Расположение отличительного знака и степень его видимости
предоставляются на усмотрение компетентных властей каждой Высокой
Договаривающейся Стороны. Знак может находится на флагах или на
нарукавных повязках. Он может быть нарисован на каком-либо
предмете или изображен на нем любым другим подходящим способом.
2. Во время вооруженного конфликта в случаях, указанных в
статьях 12 и 13 Конвенции ( 995_157 ), знак должен (не исключая
возможности любых других более эффективных способов обозначения)
быть расположен на транспортах таким образом, чтобы его было ясно
видно в дневное время как с воздуха, так и с поверхности земли.
Он должен быть также ясно виден с земли, когда расположен:
а) на надлежащих интервалах, позволяющих ясно определить
границы центра сосредоточения культурных ценностей, находящихся
под специальной защитой;
b) у входа в другие недвижимые культурные ценности,
находящиеся под специальной защитой.
Статья 21
Установление личности персонала
1. Лица, предусмотренные в подпунктах b и с пункта 2 статьи
17 Конвенции ( 995_157 ), могут носить нарукавную повязку с
изображением отличительного знака, выданную компетентными властями
и имеющую их штамп.
2. Эти лица имеют специальные удостоверения личности с
изображением отличительного знака. В этом удостоверении
указывается по меньшей мере фамилия и имя, дата рождения, звание
или чин и должность владельца удостоверения. На удостоверении
личности имеется фотография владельца и, кроме того, его подпись
или отпечатки пальцев или и то и другое. На удостоверении ставится
тисненая печать компетентных властей.
3. Каждая Высокая Договаривающаяся Сторона устанавливает свой
образец удостоверения личности, исходя из формы, указанной в
приложении к настоящему Регламенту. Высокие Договаривающиеся
Стороны сообщают друг другу о том, какой образец ими принят.
Каждое удостоверение личности для каждого лица изготовляется, если
возможно, по крайней мере в двух экземплярах, один из которых
хранится у Державы, выдавшей это удостоверение.
4. Упомянутые выше лица не могут быть лишены без законных
оснований ни своего удостоверения личности, ни права ношения
нарукавной повязки.
Приложение
Лицевая сторона
отличительный знак отличительный знак
УДОСТОВЕРЕНИЕ ЛИЧНОСТИ
для персонала по охране
культурных ценностей
Фамилия ..........................................................
Имя ..............................................................
Дата рождения ....................................................
Звание или чин ...................................................
Должность ........................................................
является владельцем настоящего удостоверения в силу
Гаагской Конвенции от 14 Мая 1954 года о защите
культурных ценностей в случае вооруженного конфликта.
Дата выдачи N удостоверения
.................... .....................
Обратная сторона
+----------------------+ Подпись или отпечатки
| | пальцев или и то и другое
| Фотография |
| владельца |
| |
| |
Печать
властей,
выдавших
удостове-
рение
+---------------------------------------------------------------+
| Рост | Глаза | Волосы |
+---------------------------------------------------------------+
Другие приметы
..................................................................
..................................................................
..................................................................
..................................................................
..................................................................
..................................................................
"Международные нормативные акты ЮНЕСКО"
Издательство "Логос", Москва, 1993 год.