Наше підприємство не згодне із нарахованою сумою податкових зобов'язань. Яким чином можна оскаржити відповідне рішення податкового органу?
Платник податків може захистити свої права та законні інтереси, які були порушені в процесі оподаткування, в адміністративному або в судовому порядку. При цьому вибір процедури оскарження належить платнику податку — чинне законодавство не ставить перед ним вимоги щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.
Спочатку зупинимося на процедурі адміністративного оскарження. За загальним правилом, встановленим у пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі — Закон) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Проте, як зазначено у пп. 5.2.2п. 5.2 ст. 5 Закону, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування чи виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Така скарга подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Відповідно до п. 4.2 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 р. № 29 (далі — Положення), скарга повинна бути подана до органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби. При цьому датою подання скарги вважається день її фактичного подання до відповідного органу державної податкової служби, а в разі надсилання скарги поштою — дата відправлення скарги, зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті (п. 3 Положення). Потрібно зазначити, що скарга, подана із дотриманням вищезазначених строків, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Період розгляду скарг платників податків органами ДПС зазвичай обмежується двадцятьма календарними днями від дня отримання скарги, протягом яких має бути прийняте та надіслане скаржнику вмотивоване рішення, проте цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу ДПС або його заступника до шістдесяти календарних днів (у такому випадку необхідно письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку). Коли ж мотивоване рішення за скаргою не надсилається платнику податків протягом зазначених строків, то така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника.
Якщо ж орган ДПС надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися з повторною скаргою прямо до вищестоящої податкової адміністрації (минаючи попередню), а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги — до органу ДПС ще вищого рівня. Не підлягає адміністративному оскарженню лише остаточне рішення Державної податкової адміністрації, проте ніщо не заважає оскаржити його у судовому порядку.
Так, для судового оскарження платнику податків необхідно підготувати й подати позовну заяву про скасування рішення податкового органу, яка повинна містити усі відомості, вказані у ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)
Порядок сплати, повернення у певних випадках та розміри державного мита визначені декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. N° 7-93 та Інструкцією "Про порядок обчислення та справляння державного мита", що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАСУ справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі.