Як передбачено ст.1232 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Коли домовленості між спадкоємцями, за якою вони погодились розподілити між собою суму витрат на догляд за спадкодавцем, немає, то спірні відносини вирішуються в суді, і тоді витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені — але не більше ніж ті, що були зроблені протягом 3-ох років до його смерті.
Нагадуємо, що до першої черги спадкоємців згідно з кодексом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за його життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та його батьки; до другої — рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід (з боку батька та матері); до третьої — рідні дядько та тітка спадкодавця; до четвертої — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини; до п'ятої — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, а також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї (тобто неповнолітня чи непрацездатна особа, яка одержувала від нього не менш як 5 років матеріальну допомогу, що була для цієї особи єдиним чи основним джерелом засобів до існування).
За загальним правилом (ст. 1267 ЦКУ) частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними. Однак за усною угодою між собою (якщо мова йде про рухоме майно) чи письмовою угодою, посвідченою нотаріусом (якщо це стосується нерухомого майна чи транспортних засобів), ці частки можуть ними змінюватись.