Згідно з Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962 від 17.04.1991 р. реабілітованих поновлено в усіх громадянських правах, у тому числі у праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, причому це право поширюється і на членів їхніх сімей. Окрім того, визнано недійсними пов'язані з застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.
Для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом були реабілітовані відповідно до ст.1 Закону, встановлено грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей — протягом наступних п'яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.
Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.
Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.
Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років від моменту набрання чинності Законом або від дня одержання особою довідки про реабілітацію згідно з Законом.
Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Реабілітованим громадянам відповідно до ст. 1 Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Реабілітованим громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, надається право на першочергове одержання житла.
У разі смерті реабілітованої особи це право зберігається за одним із подружжя, якщо вони не створили нову сім'ю, а також за батьками і дітьми, які проживали спільно до арешту і у зв'язку з застосуванням репресій втратили право на займане житлове приміщення та потребують поліпшення житлових умов.
Реабілітовані особи, які проживають у сільській місцевості, мають право на одержання безпроцентної позики та першочергове забезпечення будівельними матеріалами для будівництва житла.
Якщо реабілітована особа згідно зі ст.1 Закону стала інвалідом внаслідок репресій або є пенсіонером, їй надається також право на:
одержання пільгових путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку;
безплатне забезпечення автомобілем відповідного класу при наявності визначених медичних показників;
безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного району;
зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 % в межах норм, передбачених чинним законодавством;
позачергове надання медичної допомоги і 50-відсот-кове зниження вартості ліків за рецептом;
переважне право на вступ до садівницьких товариств, першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів;
першочергове встановлення телефону.
Особи, реабілітовані відповідно до Закону, мають право на безплатну консультацію адвокатів з питань, пов'язаних з реабілітацією.
Реабілітованим, які мають право на передбачені Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних місцевих рад