Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України неповний робочий час може встановлюватися за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як при прийнятті на роботу, так і згодом. У разі затвердження неповного робочого часу після укладання трудового договору до нього мають бути внесені зміни на підставі заяви працівника (у цьому випадку заяви особи, яка перебуває у відпустці у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і виданого наказу власника або уповноваженого ним органу про встановлення неповного робочого часу.
Неповний робочий час має меншу, ніж передбачена законодавством, тривалість і встановлюється за погодженням сторін трудового договору.
Власник зобов'язаний на прохання працівника, який має право на неповний робочий час, затвердити робочий час тієї тривалості, якої просить працівник.
Таким чином, оскільки законодавство у разі встановлення неповного робочого часу не визначає жорстко його тривалість, право на допомогу на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахована особа матиме, якщо за її заявою буде видано наказ власника або уповноваженого ним органу про встановлення їй неповного робочого часу в період відпустки на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів упродовж тижня.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова
газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 11 /2007