Чи є можливість у разі виникнення необхідності відкликати працівника з відпустки? Якщо так, то яким чином це можна оформити і як потім бути з тією частиною відпустки, яка залишилася невикористаною — її слід надати працівникові пізніше чи виплатити за неї грошову компенсацію.
Чинним законодавством передбачено можливість відкликання роботодавцем свого працівника з відпустки, проте однієї виробничої необхідності для цього замало. З метою захисту прав працівників положеннями ч. 8 ст. 79 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та ч. З ст. 12 Закону України "Про відпустки" (далі — Закон) допускається здійснення цієї процедури лише у разі наявності усіх таких умов:
ціллю відкликання може бути лише відвернення стихійного лиха, виробничої аварії, негайне усунення їх наслідків чи запобігання нещасним випадкам, простою, загибелі або псуванню майна роботодавця;
працівник згоден на таке відкликання;
основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) становить не менше 14 календарних днів.
Отже, якщо усі наведені умови відкликання працівника з відпустки дотримані, то перешкод для його здійснення немає. Оформлюється відкликання працівника з відпустки відповідним наказом роботодавця, в якому обов'язково має бути зазначена підстава для відкликання. Оплата у разі відкликання працівника з відпустки здійснюється з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Водночас особливо слід звернути увагу на те, що роботодавець не може примусити працівника перервати відпустку проти його волі, а відмова працівника від дострокового повернення на роботу не може розглядатися як порушення трудової дисципліни.
Невикористана частина щорічної відпустки, зазвичай, надається працівникові одразу ж після закінчення дії причин, що зумовили його відкликання з відпустки, хоча за згодою сторін — працівника та роботодавця — невикористану частину відпустки може бути перенесено й на інший період, але з
дотриманням загальних вимог законодавства про поділ відпустки на частини (щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості лише за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів).
Заміна ж невикористаних працівником днів відпустки грошовою компенсацією, за загальним правилом, забороняється. Виняток становлять лише випадки, передбачені у ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону, зокрема грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується:
у разі звільнення працівника;
у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство (але якщо він хоче, щоб час, за який він не використав відпустки, було зараховано до стажу роботи, що дає право на відпустку за новим місцем роботи, компенсацію перераховують на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник);
за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, якщо при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не буде менше, ніж 24 календарних дні;
у разі смерті працівника.
Також не допускається заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією особам віком до вісімнадцяти років, тому виплата їм відповідних компенсацій замість невикористаних відпусток можлива виключно при розірванні трудових відносин.
Потрібно також додати, що згідно зі ст. 10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Але, якщо є факт ненадання щорічної відпустки у зазначений термін, це є порушенням чинного законодавства роботодавцем, а не працівником. Тому, якщо працівник з якихось
причин не скористається протягом відповідного робочого року тією частиною відпустки, яка залишилася невикористаною після відкликання з відпустки, він має право використати її наступного року, а у разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки і воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.
Водночас особливий порядок відкликання із відпустки встановлений для державних службовців. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про державну службу" вони можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки за рішенням керівника державного органу. Таким чином, по-перше, таке відкликання може відбуватися без згоди державного службовця, а, по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені КЗпП та Законом. При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Згідно із п. 41 Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 р. № 97, у виняткових випадках, коли подальше перебування службової особи у відпустці може негативно впливати на нормальний хід роботи митного органу, за рішенням керівника цього органу та за згодою працівника допускається його відкликання з чергової відпустки. У цьому разі невикористана частина відпустки надається, як правило, в поточному році. Частина відпустки, що не була використана службовою особою, може бути за її бажанням приєднана до чергової відпустки в наступному році.
Підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України № 29 ( 21 - 27 липня 2007 року)