Ст. 744 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) визначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, і якщо за цим договором передається набувачеві у власність нерухоме майно, то він підлягає державній реєстрації.
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я, а набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа.
Відповідно до ст. 334 ЦК набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), з моменту державної реєстрації.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 48 /2007