Становлення демократичної держави завжди відкриває великі можливості для ринкової економіки, у межах якої з'являється значна кількість підприємницьких юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців, для ефективного функціонування яких великого значення набуває їх ділова репутація.
Остання кодифікація цивільного законодавства України змінила підхід до можливості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав юридичної особи шляхом приниження її ділової репутації!'. Якщо за раніше чинним законодавством моральна шкода юридичної особи полягала у поширенні недостовірних відомостей щодо неї, то на сьогодні моральна шкода таких суб'єктів цивільних правовідносин полягає у приниженні їх ділової репутації будь-якими діями.
Між тим, аналіз опублікованої судової практики свідчить, що суди дуже рідко задовольняють позовні вимоги юридичних осіб щодо відшкодування моральної шкоди. Тому необхідно розробити правовий механізм "стратегії оборони" при дійсному порушенні ділової репутації, адже позитивне рішення суду в такому випадку лише сприятиме формуванню позитивної ділової репутації такої юридичної особи.
Відомо, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, що за своєю природою можуть належати лише людині. Особливу увагу цивільне законодавство приділяє немайновим правам юридичної особи — так, у ст. 94 Цивільного кодексу України йдеться про право на недоторканність ділової репутації юридичної особи, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Зупинимося на такому немайновому праві юридичної особи, як право на недоторканність ділової репутації. Порушення його третіми особами дає право юридичній особі вимагати відшкодування моральної шкоди. Для того, щоб визначити, яким чином може бути порушена ділова репутація юридичної особи, перш за все необхідно визначити, що ж є діловою репутацією.
Ділова репутація — це оцінка діяльності юридичної особи чи фізичної особи— підприємця, яка грунтується на висновках щодо ділових якостей та морального обличчя цих суб'єктів, дотримання вимог законодавства (законослухняність) і належного виконання договірних та інших зобов'язань перед діловими партнерами і споживачами. (Юридична енциклопедія: В. 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К: "Укр. еницкл." 1998. — Т.2: Д-Й. - 1999. - C.21L).
Легальне визначення ділової репутації закріплено у Законі України "Про банки і банківську діяльність", а саме: ділова репутація — це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Проте таке визначення стосується лише фізичної особи, а щодо юридичної особи, то легальне визначення не зустрічається.
У юридичній літературі існують різні підходи до визначення поняття ділової репутації. Так, деякі науковці розглядають ділову репутацію юридичної особи як престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів і послуг. Інші правники вважають, що ділова репутація — це переваги та недоліки колективу, організації, підприємства, установи у сфері ділового оборогу, в тому числі й у сфері підприємництва.
Втім, у будь-якому разі необхідно приділити увагу складовим ділової репутації суб'єкта підприємницької діяльності, адже досить часто відбувається посягання не на ділову репутацію в цілому, а на конкретну її частину, зокрема, на установчі документи, найменування, місцезнаходження, конкурентоспроможність, репутацію керівного персоналу, платоспроможність, кредитоспроможність, гудвіл, попередні договори тощо.
Вказані складові ділової репутації слід класифікувати для того, щоб обрати належний спосіб захисту порушеної ділової репутації.
За формуванням складові ділової репутації поділяються на первинні та набуті. До первинних слід віднести установчі документи; найменування; місцезнаходження; конкурентоспроможність. До набутих — репутація керуючого персоналу; платоспроможність; кредитоспроможність; гудвіл.
За майновою ознакою складові ділової репутації поділяють на два види:
• пов'язані з майном (місцезнаходження, конкурентоспроможність, платоспроможність, кредитоспроможність, гудвіл).
• не пов'язані з майном (установчі документи, найменування, репутація керуючого персоналу, права інтелектуальної власності, гудвіл контрактів, комерційна таємниця).
За формою закріплення складові ділової репутації поділяється на:
• задокументовані (установчі документи, найменування, місцезнаходження, платоспроможність, кредитоспроможність, гудвіл прав інтелектуальної власності, гудвіл контрактів, комерційна таємниця);
• незадокументовані (репутація керуючого персоналу, конкурентоспроможність, законослухняність).
При реалізації права на захист ділової репутації необхідно визначати порушення ділової репутації не лише через деліктне зобов'язання (наприклад, при поширенні недостовірної інформації), а також і через порушення договірних зобов'язань.
У такому випадку, для позитивного вирішення справи з'ясувати слід наступне: чи порушив відповідач ділову репутацію; як оцінити цю ділову репутацію; як закріпити докази порушення ділової репутації.
На мою думку, необхідно керуватися, перш за все, письмовими доказами, а саме документами, які містять відомості про проведення маркетингового дослідження, про зниження ціни акцій, дані незалежних рейтингових досліджень та з використанням інших способів оцінки ділової репутації, а саме її зниження у зв'язку з порушенням зобов'язання.
Якщо ж говорити про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з деліктами, то слід звернути увагу на такі моменти: доведення факту порушення ділової репутації; доведення складу цивільного правопорушення, що тягне за собою відшкодування моральної шкоди; наявність відповідних доказів.
Також слід приділити особливу увагу матеріальному вираженню даного порушення. Зокрема, це може відбутися шляхом надання бухгалтерських документів із закріпленим гудвілом або проведення відповідної експертної оцінки.
У юридичній літературі запропоновані три наступні методи оцінки вартості ділової репутації, ділових зв'язків та інших нематеріальних активів господарського суб'єкта:
витратний метод оцінки (коли вартість визначається як сума витрат на формування ділових зв'язків, створення ділової репутації, на рекламу, розвиток та підтримання такої репутації господарюючого суб'єкта, його рейтингу тощо, за цінами сьогоднішнього дня);
ринковий метод оцінки (коли, наприклад, вартість ділової репутації та ділових зв'язків конкретної юридичної особи визначається на основі інформації про ціну відчуження ділової репутації та ділових зв'язків ряду інших конкуруючих суб'єктів господарювання. Разом з тим для об'єктивної оцінки за даним методом необхідним є активно функціонуючий ринок купівлі-продажу ділової репутації та ділових зв'язків);
економічний метод (коли ділова репутація та ділові зв'язки певної юридичної особи за останці кілька років оцінюються з урахуванням "ринкової стійкості" (стабільності) даного суб'єкта господарювання). (Рєзнікова В. В. Ділова репутація, ділові зв'язки та інші нематеріальні активи як вклади до спільної господарської діяльності у формі простого товариства // Підприємництво, господарство і право. — № 12. — 2004 р. - C.102.J.
Але при судовому захисті ділової репутації найбільш ефективним, на мою думку, є оцінка ділової репутації шляхом проведення економічної експертизи, яка згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, включає в себе дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Також відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" може бути проведена й оцінка майна суб'єкта господарювання для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Таким чином, юридичні особи мають не тільки майнові права, так само, як і фізичні особи, а й широкий обсяг особистих немайнових прав, зокрема, право на недоторканність ділової репутації, при порушення якого варто скористатися судовим захистом, оскільки з відновленням "доброго імені" особа також отримує матеріальну вигоду, яку може спрямувати на поліпшення ділової репутації.
Володимир КОЧИН, студент III курсу Інституту підготовки кадрів для прокуратури Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Юридичний вісник України №5 ( 2-8 лютого 2008 року)