Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
До категорії договорів, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, належить договір купівлі-продажу нерухомості, а отже право власності на нерухомість виникає у набувача тільки після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. Бюро технічної інвентаризації не займається реєстрацією договорів. Воно займається реєстрацією речових прав, зокрема, права власності, яке виникло на підставі того чи іншого договору, який вже зареєстрований.
Таким чином, державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості та державна реєстрація права власності, що виникло на підставі такого договору,— це різні речі. Процедура державної реєстрації договору значно важливіша, ніж реєстрація права власності БТІ, тому що без реєстрації договору набувач майна не стане його власником. А реєстрація права власності — це лише спосіб обліку нерухомості, який жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення права власності.
Реєстрація нерухомості в БТІ — це важлива процедура, ігнорування вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності є правопорушенням. Такий власник не зможе продати своє незареєстроване майно, а також не зможе вчинити щодо цього інші юридичні дії, що передбачають нотаріальне посвідчення.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 9/2008