2004 рік в Україні ознаменовано тривалими складними політичними та економічними процесами, пов'язаними з визначенням перспектив подальшого розвитку держави. За цих умов важливою була і залишається роль малого та середнього бізнесу як вирішального чинника соціально-економічних перетворень. Підприємництво вимагає концентрації інтелекту, кадрів і ресурсів задля формування простих і прозорих правил провадження підприємницької діяльності, що можливо лише в ході постійного діалогу і зворотного зв'язку між державою і суспільством, між владою і бізнесом.

У результаті такого діалогу сьогодні в Україні знизився регуляторний тиск на суб'єктів господарювання та покращився регуляторний клімат в державі, що стимулює легалізацію тіньового сектору економіки. Реалізовано кардинальну реформу системи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Зазначеного вдалося досягти завдяки наполегливим зусиллям Держпідприємництва України у тісній співпраці із громадськими об'єднаннями підприємців.

В основу діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва покладено виконання законів України, указів, розпоряджень і доручень Президента України, розпорядчих документів Кабінету Міністрів України, національних, державних, міжгалузевих та галузевих програм з питань підтримки та розвитку підприємництва, реалізації в Україні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

У 2004 році Комітетом здійснювалася послідовна робота щодо формування державної політики у галузі господарської діяльності та підтримки вітчизняного підприємництва, ініціювалися пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової бази. Визначені колегією Комітету 26 лютого 2004 року пріоритетні напрямки роботи дотримувалися, а встановлені завдання в цілому виконані.

Вагомим для формування позитивного підприємницького клімату у минулому році стало втілення за координації Держпідприємництва базових, з точки зору прогресивної економічної політики, законів України: "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) . До кінця року проведено майже 500 тисяч реєстраційних дій. На виконання Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) забезпечено накопичення у Єдиному ліцензійному реєстрі (ЄЛР) відомостей про проведення понад 800 тисяч ліцензійних дій та надано з ЄЛР на запити органів державної влади, юридичних та фізичних осіб інформації щодо 96056 суб'єктів господарювання та отримання ними ліцензій. Опрацьовано на центральному рівні та в усіх регіонах 1507 проектів регуляторних актів, підготовлених центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Значно підвищилася законотворча активність Комітету. Центральним апаратом Комітету у 2004 році підготовлено висновки щодо проектів 222 законів України, 5 Указів Президента України, 273 постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, 380 наказів та інших розпорядчих документів центральних органів виконавчої влади.

На вищий рівень вдалося піднести регіональний вектор державного управління сферою підприємництва. Піднято статус голів територіальних представництв, затверджено та зареєстровано Мін'юстом нову редакцію Положення про територіальні представництва.

Досягнуто системних якісних зрушень у забезпеченні взаємодії з об'єднаннями громадян-підприємців.

Сформовано підґрунтя для підготовки нових кадрів, здатних стати провідниками у впровадженні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та підприємництва на всій території України. До сфери управління Комітету передано новостворений державний заклад - Українську академію бізнесу і підприємництва.

Проведено державну атестацію працівників галузі, забезпечено роботу конкурсної комісії на заміщення вакантних посад.

В інформаційній політиці забезпечено принципи публічності, гласності й прозорості щодо здійснення Держпідприємництвом покладених на нього повноважень та завдань: працює Громадська колегія Комітету, сайт Комітету, "гарячі лінії" для громадян.

Разом з тим, Колегія відзначає, що розвиток малого підприємництва ще не досяг належного рівня і значно відстає за своїми показниками від країн з розвинутою економікою.

Залишається незадовільною якість аналізів регуляторного впливу, здійснених регуляторними органами, що стає однією з причин неможливості проведення у повному обсязі відстеження результативності дії прийнятих регуляторних актів в частині визначення показників результативності їхньої дії та заходів, за допомогою яких відповідні відстеження мають здійснюватись.

Для реалізації Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) недостатнім є рівень комп'ютерного забезпечення майже 40% державних реєстраторів та деяких центральних органів виконавчої влади (Держкомстату, Фондів соціального страхування), з якими Держпідприємництво у законодавчому порядку має вести обмін інформацією. Зазначене призводить до неможливості реалізувати принцип "єдиного вікна" у сфері державної реєстрації. Недостатнім є також фінансове забезпечення ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців.

Чинне законодавство не приведено у відповідність із законами України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) . Залишаються не визначеними ліцензійні умови щодо туроператорської діяльності, утримання гральних закладів та діяльності митних брокерів.

Недостатня чисельність кадрів для впровадження принципово нових і додаткових для Комітету вимог законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) та "Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Незважаючи на значні кількісні переваги у чисельності, малі підприємництва, на жаль, ще не повною мірою виконують відведену їм роль провідного сектору ринкової економіки.

Так, питома вага зайнятих працівників на малих підприємствах складає 21%, а на великих і середніх підприємствах - 79%. На одному малому підприємстві в середньому працює лише 7 осіб, тоді як на великому та середньому - 169 осіб.

Повільно збільшується питома вага обсягу продукції, виробленої малими підприємствами в загальному обсязі економіки країни. За 2003 рік цей показник складав 7,7%.

Питома вага обсягу реалізованої продукції також значно припадає на великі і середні підприємства і становить 93,4%, а на малі - лише 6,6% від загальних обсягів реалізації.

Середньомісячна заробітна плата 1 найманого працівника на малому підприємництві у 2004 році становила 267,99 грн., а на великому і середньому - 505,83 грн., що майже у 2 рази більше.

У зв'язку з недоотриманням коштів на виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (2157-14) не вдалося в повному обсязі виконати заходи, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів Україні від 26 грудня 2003 року N 809-р (809-2003-р) . Недостатньо фінансуються регіональні програми розвитку підприємництва.

Заслухавши та обговоривши доповідь Голови Держпідприємництва України А.Дашкевича з зазначеного питання, Колегія ВИРІШИЛА:

1. Інформацію Голови Комітету А.Дашкевича про стан реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та щодо розвитку підприємництва та пріоритетні напрями діяльності Держпідприємництва України у 2005 році взяти до відома.

2. Держпідприємництву України протягом 2005 року продовжити роботу за наступними напрямами:

I. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

У 2002 році у Державному бюджеті було передбачено 2 млн.грн. для реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, виділено - 306 тис.грн., що становить 15,3% від передбачених і 0,6% від необхідних 48 млн.грн.

У 2003 році вперше за сприянням Верховної Ради України на реалізацію Програми було передбачено в Державному бюджеті 52 млн.грн., але виділено 41 627 тис.грн. (80% від передбаченого).

У 2004 році передбачено лише 1,8 млн.грн., фактично ж виділено 5,47 млн.грн., тобто лише 5% від необхідних 106, 8 млн.грн.

У 2005 році в Законі України "Про Державний бюджет України" (2285-15) знову закладено лише 1,8 млн.грн.

В той же час наша держава є однією з перших у Європі за рівнем безробіття, а відтак виділяються значні кошти на підтримку безробітних. В нашій країні значно простіше бути безробітним і отримувати допомогу по безробіттю, ніж спробувати зайнятися підприємницькою діяльністю.

Так, лише у 2004 році видатки Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття становили 2 млрд. 410 млн.грн., з них допомога по безробіттю - 1 млрд. 137 млн.грн. Цю цифру навіть неможливо порівняти з видатками на фінансування заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва (904 тис.грн.).

Шляхи вирішення:

Перегляд доцільності концентрування таких великих коштів у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і переорієнтувати їх частину на виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва.

Очікуваний результат:

Створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, підвищення добробуту громадян України, вирішення проблем безробіття та подолання бідності в державі.

II. ПОСИЛЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Державна підтримка інноваційної інфраструктури в Україні не повною мірою забезпечує достатню мотивацію для інноваційного розвитку малого підприємництва: необхідна більш конкретна державна політика в цій сфері.

Шляхи вирішення:

- розробка і реалізація Концепції державної політики щодо формування інфраструктури підтримки інноваційного розвитку малого підприємництва в Україні.

- Концепція має визначати конкретні завдання органів державної влади всіх рівнів при взаємодії з науковими установами, громадськими спілками та об'єднаннями підприємців

- Державна політика розвитку інфраструктури інноваційного розвитку малого підприємництва повинна стати частиною загальної Концепції державної політики розвитку малого підприємництва та Концепції державної регіональної політики, враховувати інтереси та пріоритети держави в розв'язанні соціальних і економічних завдань.

Очікуваний результат:

Вирішення таких загальнонаціональних завдань як створення нових робочих місць, зростання виробництва та утвердження основних механізмів інноваційної моделі його розвитку, уникнення диспропорцій в економічному розвитку регіонів тощо.

III. СПРОЩЕННЯ УМОВ ОТРИМАННЯ КРЕДИТУ ДЛЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Високі відсоткові ставки за наданий кредит, обов'язкова вимога наявності застави, вартість якої значно перевищує суму наданого кредиту, практично унеможливлює доступність кредитних ресурсів для малих підприємств.

В Україні банківські установи, не маючи достатньої законодавчої захищеності своїх прав як кредиторів, сьогодні не зацікавлені в кредитній підтримці малих підприємств через значну собівартість цих послуг та високі кредитні ризики. Відсутнє недержавне гарантування кредитів за участю небанківських фінансових установ, відсутні кредитно-гарантійні інституції, які б дозволяли зменшувати вартість кредитів для суб'єктів малого підприємництва.

Шляхи вирішення:

Враховуючи значні суспільно-політичні зміни та ситуацію щодо розроблення загальнодержавної програми мікрокредитування, необхідно прийняти спільну постанову Кабінету Міністрів і Національного банку України з урахуванням всіх сьогоднішніх змін та визначити Національний банк України головним відповідальним розробником загальнодержавної програми мікрокредитування.

Очікуваний результат:

Реальність отримання кредиту суб'єктами підприємницької діяльності, а також подолання бідності в Україні, сприяння процесу соціального розвитку, а також розвиток послуг у сфері кредитно-ощадної діяльності.

IV. РЕАЛІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ

На сьогодні основною проблемою в цій сфері є недостатність фінансового забезпечення регіональних програм розвитку малого підприємництва з місцевих бюджетів.

Шляхи вирішення:

- Законодавчо закріпити рекомендовані граничні норми фінансового забезпечення регіональних програм розвитку малого підприємництва з місцевих бюджетів.

- Надати регіональним програмам розвитку малого підприємництва статус цільових регіональних програм шляхом їх включення в Бюджетному кодексі (2542-14) до переліку видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Очікуваний результат:

- Збільшення обсягів фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва зробить їх більш ефективними, що зрештою сприятиме зміцненню малого бізнесу в регіонах.

- Здійснення фінансування регіональних програм розвитку малого підприємництва за окремим рядком видатків місцевих бюджетів гарантує прозорість та сприятиме виділенню коштів в запланованому обсязі.

Вирішенню зазначеної проблеми заважає недосконалість системи державного управління в сфері підприємництва на центральному та місцевому рівнях.

Шляхи вирішення.

Передбачити в Положенні про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (721/2000) контрольні функції щодо перевірки стану реалізації регіональних програм розвитку малого підприємництва.

Доповнити Примірний перелік структур місцевих державних адміністрацій (328-2005-п) окремим структурним підрозділом з питань регуляторної політики та підприємництва. Передбачити необхідну чисельність працівників та фонд оплати праці.

Очікуваний результат.

Підвищення ефективності заходів регіональних програм, запобігання фальсифікаціям, зловживанням та розпорошенню бюджетних коштів на місцевому рівні. Удосконалення кадрового потенціалу та підвищення ефективності системи державної регуляторної політики та підтримки сфери підприємництва на місцевому рівні.

V. ВРЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ СПЛАТИ ВНЕСКІВ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ - СУБ'ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПРАЦЮЮЧИМИ ЗА СПЕЦІАЛЬНИМИ РЕЖИМАМИ ОПОДАТКУВАННЯ (ЄДИНИЙ ТА ФІКСОВАНИЙ ПОДАТКИ)

Нормами підпункту 1 пункту 4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) для суб'єктів малого підприємництва - платників єдиного та фіксованого податків відновлено ситуацію законодавчої колізії, пов'язаної із сплатою внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка існувала у 2004 році.

Виключення норм статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) в частині сплати внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування платниками єдиного та фіксованого податків дозволило тимчасово знизити навантаження на фізичних осіб. Оскільки на даний час залишився не встановленим розмір фіксованого пенсійного внеску для фізичних осіб, такі особи за себе можуть його не сплачувати.

Для роботодавців (фізичних та юридичних осіб - платників єдиного та фіксованого податків) на сьогодні відсутній законодавчо визначений єдиний механізм сплати внесків на пенсійне страхування. Крім додаткового фінансового навантаження із сплати внесків, це призведе до поновлення численних конфліктів із органами Пенсійного фонду, які мали місце протягом 2004 року.

Шляхи вирішення:

- Забезпечити прийняття у найкоротший термін розробленого робочою групою, створеною за дорученням Президента України у Держпідприємництві України, проекту Закону України "Про ставки та порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спеціальні режими оподаткування". Цим Законом запроваджується єдиний соціальний внесок для суб'єктів малого підприємництва - платників єдиного та фіксованого податків з одночасним зниженням ставок податків.

Очікуваний результат.

Забезпечення оптимального співвідношення навантаження на приватних підприємців як в частині сплати податків, так і пенсійних внесків, що відповідатиме заходам Уряду щодо надання дієвої державної підтримки малому підприємництву в Україні.

VI. ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА"

Спрощена система оподаткування за час свого існування забезпечила динамічний розвиток сфери малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність цієї системи для значної категорії суб'єктів підприємницької діяльності.

З врахуванням позитивних тенденцій, на сьогодні спрощена система оподаткування потребує реформування з урахуванням усіх аспектів та певних недоліків, виявлених у практиці її застосування, що зумовлено прийняттям ряду законів України, нормами яких вносяться суттєві зміни в порядок сплати суб'єктами підприємницької діяльності - платниками єдиного податку внесків на загальнообов'язкове соціальне та пенсійне страхування.

Шляхи вирішення.

З метою вирішення зазначених проблем та збереження позитивних тенденцій застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва вважаємо за доцільне прискорити прийняття проекту Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Очікуваний результат.

Прийняття проекту Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дозволить створити належне нормативно-правове поле для подальшого розвитку підприємницької діяльності, а також впорядкувати та законодавчо визначити питання запровадження спрощеної системи оподаткування, що сприятиме подальшому становленню малого підприємництва в Україні.

VII. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ КОНТРОЛЮ ЗА ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Взаємовідносини суб'єктів господарювання з контролюючими органами є одним з основних чинників, що гальмують розвиток підприємництва. Державний контроль за фінансово-господарською діяльністю суб'єктів господарювання здійснюють понад 40 відповідних органів.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання законодавства в сфері містобудування, охорони праці, пожежної безпеки, тощо здійснюють практично усі центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов здійснюють 34 центральних та 191 місцевих органів виконавчої влади

Контроль за додержанням вимог нормативно-технічної документації (стандарти, технічні умови, ДБН тощо) - центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи.

Шляхи вирішення:

- Прийняття рамкового законопроекту про державний контроль (нагляд) за господарською діяльністю, яким визначити поняття, загальні правила та організаційні засади здійснення державного контролю, порядок проведення перевірок, вичерпний перелік органів, які здійснюють контрольні функції, повноваження щодо здійснення контрольних функцій, чітке розмежування контрольних функцій контролюючих органів;

- Приведення законодавчих та підзаконних актів у відповідність із принципами і нормами закону про державний контроль (нагляд) за господарською діяльністю.

- Запровадження відповідальності посадових осіб контролюючих органів (внесення відповідних змін в Адміністративний (80731-10, 80732-10) та Кримінальний (2341-14) Кодекси України).

Очікуваний результат:

Прийняття зазначеного закону дозволить досягти баланс інтересів влади та бізнесу, зменшить рівень корупції, створить сприятливі умови для бізнесу та підвищить інвестиційну привабливість України.

VIII. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ВИДАЧІ ДОКУМЕНТІВ ДОЗВІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

Шляхи вирішення:

- Прийняття проекту Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та приведення норм спеціальних законів до вимог зазначеного Закону України.

- Скасування постанов Кабінету Міністрів України та наказів міністерств та відомств щодо необхідності отримання документів дозвільного характеру, які не передбачені законами.

- Адаптація нормативно-технічних актів до вимог законодавства Європейського Союзу.

Очікуваний результат:

Запровадження механізму видачі документів дозвільного характеру дозволить вдосконалити систему відносин між державою та бізнесом. Це сприятиме залученню широких верств населення до участі у підприємницькій діяльності та покращить соціальний клімат.

IX. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". ( 1160-15 )

Шляхи вирішення.

- Ініціювати проведення додаткових заходів щодо впровадження державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

- Взяти під контроль забезпечення постійного навчання фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадськості щодо вимог державної регуляторної політики.

Очікуваний результат.

Формування принципово нової прогресивної системи державного управління, спрямованої на удосконалення діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, закріплення прозорості процесу прийняття державних рішень.

3. Департаменту регуляторної політики (Мірошниченко О.М.):

3.1. Забезпечити недопущення прийняття регуляторних актів, розроблених центральними та місцевими органами виконавчої влади з порушенням вимог законодавства з питань державної регуляторної політики.

3.2. Запровадити моніторинг набуття чинності регуляторних актів та проведення їх розробниками заходів по відстеженню результативності дії прийнятих регуляторних актів.

3.3. Продовжити надання практичної та організаційно-методичної допомоги (проведення семінарів, надання роз'яснень) регуляторним органам та представникам громадських об'єднань підприємців щодо провадження ними державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Спільно з Управлінням стратегічного планування та організаційно-методичного забезпечення (Жерибор Т.В.) розробити пропозиції щодо відповідних відряджень до регіонів у I півріччі.

4. Департаменту реєстрації та ліцензування (Єфремов О.В.), Департаменту контролю та дозвільної системи (Апатенко О.П.):

4.1. Забезпечувати супроводження у Верховній Раді України до їх прийняття законів України:

"Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності";

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо приведення законодавства до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо приведення у відповідність діючих законодавчих актів у сфері ліцензування.

"Про внесення змін до деяких законів України" (щодо ліцензування видів господарської діяльності)

4.2. Розробити заходи щодо подальшої гармонізації українського законодавства з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності з європейським законодавством.

4.3. Взяти участь у розробці законопроекту про ріелторську діяльність.

4.4. Сприяти нормативно-правовому врегулюванню передачі функцій щодо сертифікації, атестації тощо суб'єктів певного сегменту ринку відповідним асоціаціям фахівців - неприбутковим громадським об'єднанням та ведення ними відповідних відкритих Реєстрів, зокрема сертифікації суб'єктів ріелторської діяльності.

4.5. Забезпечувати впровадження створених Держпідприємництвом єдиних протоколів обміну для державних реєстрів органів виконавчої влади.

4.6. Вжити заходів щодо організації розповсюдження за передплатою "Бюлетеня державної реєстрації" (на папері і в електронному вигляді).

4.7. Організувати навчання та підвищення кваліфікації державних реєстраторів.

4.8. Забезпечити вдосконалення програмно-технологічного комплексу ЄЛР.

5. Заступнику Голови Сахненко О.М., Департаменту системного аналізу факторів розвитку підприємництва (Головко О.В.):

5.1. Прискорити роботу щодо доопрацювання та прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

5.2. Сприяти прийняттю проекту Закону України "Про ставки та порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спеціальні режими оподаткування"

6. Заступнику Голови Білоусу Г.М., Департаменту програм підприємництва (Фісак А.П.):

6.1. Розпочати роботу щодо розробки Концепції формування окремих елементів інфраструктури підтримки інноваційного розвитку малого підприємництва в Україні.

6.2. Ініціювати пропозиції щодо спільних з Національним банком України дій по удосконаленню системи мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва.

6.3. Забезпечувати проведення рейтингової оцінки суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу з метою збільшення інвестиційного потенціалу суб'єктів господарювання та активізації підприємництва у секторі певного виду економічної діяльності

6.4. Активізувати співпрацю з місцевими органами виконавчої влади щодо пошуку та запровадження нових шляхів підтримки малого підприємництва на місцевому рівні.

6.5. Здійснити порівняльний аналіз виконання регіональних програм розвитку малого підприємництва на 2003-2004 роки.

6.6. Звернутися до місцевих органів виконавчої влади та самоврядування щодо посилення громадської складової контролю на всіх етапах формування і реалізації регіональних програм з метою удосконалення механізму контролю за виконанням регіональних програм розвитку малого підприємництва та цільовим використанням коштів місцевих бюджетів на їх заходи.

6.7 Включити до плану роботи Колегії Держпідприємництва України на 2005 рік розгляд питання "Про підсумки реалізації заходів щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у 2004 році".

6.8. Вжити заходів щодо забезпечення фінансування Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (2157-14) на 2005 рік у необхідних обсягах - 106824 тис.грн.

6.9. Опрацювати можливість моніторингу діяльності центрів підтримки підприємництва, бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів в регіонах України.

7. Першому заступнику Голови Ващенку К.О., Управлінню стратегічного планування та організаційно-методичного забезпечення (Жерибор Т.В.):

7.1. Організувати контроль за виконанням наказу Комітету від 30.12.2004 N 148 "Про затвердження Положення про представництво Держпідприємництва України в АР Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі в частині підготовки нових посадових інструкцій працівників представництв.

7.2. Забезпечувати системну роботу Комітету з об'єднаннями громадян-підприємців.

7.3. Подати пропозиції щодо кадрового забезпечення інституту уповноважених.

7.4. Забезпечувати спільно з департаментами та окремими структурними підрозділами Комітету проведення громадських обговорень проектів нормативно-правових актів, інших важливих питань діяльності Комітету

7.5. Забезпечити удосконалення системи звітності територіальних представництв Комітету. Підготувати розпорядчий документ Голови Комітету про звітність територіальних представництв у 2005 році.

7.6. Спільно з керівництвом Української академії бізнесу та підприємництва розробити комплекс заходів щодо співпраці цього навчального закладу з Комітетом, територіальними представництвами, уповноваженими Держпідприємництва з питань захисту прав підприємців, а також з членами Громадської колегії Комітету.

8. Головам територіальних представництв Держпідприємництва України в АР Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, уповноваженим Держпідприємництва України у справах захисту прав підприємців:

8.1. Керуватися визначеними п. 2 цього рішення напрямками роботи Комітету на 2005 рік.

8.2. Забезпечити реалізацію та взяти участь у межах компетенції в розробці пропозицій щодо виконання п.п. 3-8 цього рішення.

9. Управлінню стратегічного планування та організаційно-методичного забезпечення (Жерибор Т.В.):

9.1. Забезпечити організацію поточного контролю за виконанням департаментами, самостійними структурними підрозділами Комітету, територіальними представництвами та уповноваженими Держпідприємництва України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі цього рішення.

Про стан проведеної роботи доповідати Голові Комітету.

9.2. Спільно з департаментами, зацікавленими окремими структурними підрозділами центрального апарату Комітету скласти графік відряджень на I півріччя заступників Голови Комітету, керівників структурних підрозділів Держпідприємництва для здійснення перевірок та надання організаційно-методичної допомоги територіальним представництвам Держпідприємництва України.

10. Рекомендувати членам Громадської колегії Держпідприємництва України сприяти виконанню Комітетом та його територіальними підрозділами завдань і функцій, покладених на Держпідприємництво України відповідно до законодавства, залучаючи до цієї роботи місцеві громадські об'єднання - підприємців, а також громадян.