За договором комісії комітент-резидент доручає комісіонеру-резиденту придбати імпортні товари у нерезидента, митне оформлення таких товарів здійснюється, як правило, комісіонером. Для цього він може укласти договір з підприємством, котре здійснює декларування.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) сплата податку на додану вартість здійснюється особою, яка ввозить (пересилає) товари в Україну для їх використання або споживання на митній території України. Тобто обов'язок щодо сплати ПДВ покладено на комітента, оскільки комісіонер не використовує і не споживає товар, що ввозиться. Разом з тим комісіонер може здійснювати фактичне внесення сум ПДВ за рахунок комітента. Однак, незважаючи на це, права на податковий кредит комісіонер не має. Таке право має комітент, оскільки саме він є власником товару, що придбавається. Підтвердженням цього права буде оформлена ВМД, в якій комітента вказано як одержувача товару.

Слід пам'ятати, що правила, встановлені третім абзацом пункту 4.7 статті 4 Закону про ПДВ (168/97-ВР) щодо порядку виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту у комісіонера при придбанні товарів, не поширюються на операції з їх ввезення на митну територію України у межах договорів комісії. Це означає, що податкові зобов'язання при передачі товару комітенту у комісіонера не виникають. Однак не слід забувати, що податкові зобов'язання у комісіонера в загальному порядку виникають за сумами комісійної винагороди.

II. Стосовно податкових наслідків перегляду ціни за договором із неплатником ПДВ зауважимо, що відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону про ПДВ (168/97-ВР) у випадку, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів або права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму зайво нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого було зменшено суму компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоча б одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операцій з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.

Отже, обмеження щодо коригування податкових зобов'язань за договором із неплатником ПДВ стосується ситуації, коли перегляд цін здійснюється після фактичного продажу товарів (робіт, послуг). Якщо ж мова йде про перегляд цін у бік зменшення після одержання передоплати від неплатника ПДВ, але до продажу йому товарів (робіт, послуг), податкові зобов'язання, на думку Держпідприємництва України, на загальних підставах можуть бути відкориговані продавцем у відповідній частині до зменшення ціни.

III. Що стосується умов включення до валових витрат сум матеріальної допомоги, то відповідно до підпункту 5.6.1 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР (334/94-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами, внесеними до нього Законом України від 24 грудня 2002 року N 349-IV (349-15) ) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян)).

Згідно з підпунктом "ч" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій.

Таким чином, при виплаті матеріальної допомоги кілька разів у календарному році наступні за першою виплатою суми матеріальної допомоги не обкладаються прибутковим податком і є підстави для включення їх до валових витрат підприємства. Однак при проведенні річних перерахунків прибуткового податку податкові органи вираховують із сукупного оподаткованого доходу суми фактично виплаченої матеріальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму на працездатну особу незалежно від кількості таких виплат, проведених протягом року. Отже, на думку Держпідприємництва України, за підсумками року підприємство має відкоригувати валові витрати таким чином, щоб до валових витрат потрапили суми фактично виплаченої матеріальної допомоги у розмірі, який перевищує прожитковий мінімум на працездатну особу. Але таке коригування не має розглядатися як результат виявленої помилки, оскільки протягом року платник податку відображає валові витрати відповідно до діючого законодавства.

IV. Стосовно продажу об'єкта основних фондів, що використовувався підприємством протягом періоду, який не перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, то відповідно до Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV (349-15) , яким внесено зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Отже, з моменту набрання чинності Законом України від 24 грудня 2002 року N 349-IV для визначення активу як об'єкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний.

Таким чином, продаж таких основних фондів відображається в обліку за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) для продажу основних фондів, а не товарів, і у зв'язку з цим - не потребує коригувань амортизаційних відрахувань в податковому обліку.