Проект
(Тираж 31.08.2009)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
охорони культурної спадщини
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ) (80731-10)
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до №
51, ст. 1122):
1) назву глави 7 викласти в такій редакції:
"Глава 7
Адміністративні правопорушення в сфері охорони природи,
використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини";
2) статтю 92 викласти в такій редакції:
"Стаття 92. Порушення вимог законодавства про охорону
культурної спадщини
Порушення вимог законодавства про охорону культурної
спадщини:
1) ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки
культурної спадщини;
2) порушення режиму використання пам'ятки культурної
спадщини;
3) порушення режиму, встановленого в історико-культурному
заповіднику чи на історико-культурній заповідній території;
4) проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних
робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки
культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів,
позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без
письмового дозволу відповідного органу охорони культурної
спадщини;
5) ухилення від передачі в установленому порядку знайдених
під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів,
пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне
зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються
музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і
належать до державної частини Музейного фонду України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти
до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових
осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян";
3) доповнити статтею 188-32 такого змісту:
"Стаття 188-32. Невиконання законних вимог посадових осіб
органів охорони культурної спадщини
Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони
культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про
охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх
діяльності -
тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення
адміністративного стягнення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
4) статтю 221 після цифр "188-31" доповнити цифрами "188-32";
5) у пункті 1 частини першої статті 255:
абзац "органів охорони пам'яток історії та культури (стаття
92)" викласти в такій редакції:
"органів охорони культурної спадщини (статті 92, 188-32)";
доповнити абзацом такого змісту:
"адміністрацій історико-культурних заповідників та
історико-культурних заповідних територій (стаття 92)".
6) статтю 259 після частини третьої доповнити новою частиною
такого змісту:
"У разі вчинення порушень вимог законодавства про охорону
культурної спадщини, якщо особу порушника неможливо встановити на
місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи органів
охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних
заповідників та історико-культурних заповідних територій можуть
доставляти осіб, що вчинили такі правопорушення, до міліції чи до
приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради
для встановлення особи порушника та складення протоколу про
адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим частини четверту - дев'яту вважати відповідно
частинами п'ятою - десятою.
2. У Кримінальному кодексі України ( 2341-14 ) (2341-14)
(Відомості
Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
1) в абзаці другому частини першої статті 193 слова "до
п'ятдесяти" замінити словами "від ста до ста п'ятдесяти";
2) статтю 298 викласти в такій редакції:
"Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті
археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження
об'єктів культурної спадщини
1. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок,
інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної
спадщини -
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або
позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років або без такого.
2. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження
об'єктів культурної спадщини чи їх частин -
караються штрафом до ста п'ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох
років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо
пам'яток національного значення, -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.
4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті,
вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів
археологічної спадщини, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років
з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.
5. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті,
вчинені службовою особою з використанням службового становища, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми
років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого".
3. У Земельному кодексі України ( 2768-14 ) (2768-14)
(Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
1) статтю 53 викласти в такій редакції:
"Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
1. До земель історико-культурного призначення належать землі,
на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси
(ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні
заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї
просто неба, меморіальні музеї-садиби";
2) частину другу статті 54 викласти в такій редакції:
"2. Навколо історико-культурних заповідників,
історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба,
меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх
комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із
забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на
додержання режиму використання таких земель";
3) частину першу статті 141 доповнити пунктом "е" такого
змісту:
"е) використання земельної ділянки способами, що суперечать
вимогам охорони культурної спадщини".
4. У Цивільному кодексі України ( 435-15 ) (435-15)
(Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
1) у частині восьмій статті 319 слова "національні, культурні
та історичні" замінити словом "культурні";
2) у частині четвертій статті 343:
в абзаці першому слова "є пам'яткою історії та культури"
замінити словами "становить культурну цінність відповідно до
закону";
в абзаці третьому слова "пам'ятка історії та культури була
виявлена" замінити словами "скарб, що становить культурну
цінність, був виявлений";
3) у пункті 5 частини першої статті 346 слова "пам'яток
історії та культури" замінити словами "пам'яток культурної
спадщини";
4) у статті 352:
у назві і тексті слова "пам'ятка історії та культури" в усіх
відмінках і числах замінити словами "пам'ятка культурної спадщини"
у відповідному відмінку і числі;
у частинах першій і другій слова "державний орган з питань
охорони пам'яток історії та культури" в усіх відмінках замінити
словами "відповідний орган охорони культурної спадщини" у
відповідному відмінку;
5) у частині другій статті 417 слова "пам'ятки історії та
культури" замінити словами "пам'ятки культурної спадщини";
6) частину четверту статті 576 викласти в такій редакції:
"4. Предметом застави не можуть бути:
культурні цінності, що є об'єктами права державної чи
комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до
Державного реєстру національного культурного надбання;
пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток
культурної спадщини, що не підлягають приватизації";
7) у частині третій статті 727 слова "історичну, наукову"
виключити.
5. Частину другу статті 11 Закону України "Про інвестиційну
діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
(Відомості Верховної Ради України, 1991
р., № 47, ст. 646; 2002 р., № 36, ст. 266; 2003 р., № 10-11, ст.
86; 2004 р., № 17-18, ст. 250; 2005 р., № 7-8, ст. 162, №№ 17-19,
ст. 267) після слова "культури" доповнити словами "охорони
культурної спадщини".
9. У підпункті 5.2.13 пункту 5.2 статті 5 та в абзаці "б"
підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст.
35; 1999 р., № 2-3, ст.21; 2000 р., № 39, ст. 333; 2001 р., №4,
ст.17; 2003 р., № 12, ст. 88; 2004 р., № 52, ст. 563; 2005 р., №
5, ст. 114, №№ 17-19, ст. 267) слова "музеї-заповідники" в усіх
відмінках замінити словом "музеї" у відповідному відмінку.
8. Абзац п'ятий частини другої статті 4 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
(Відомості
Верховної Ради України, 1995 р., № 15, ст.. 99; 1998 р., № 49,
ст.. 301; 2004 р., № 50, ст.. 539; 2006 р., № 8, ст.. 89; 2009 р.,
№ 8, ст.. 105) слова "(крім пам'яток культурної спадщини)"
замінити словами "(крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих
об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних
заповідників)".
7. Частину четверту статті 4 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47,
ст.642) викласти в такій редакції:
"Предметом застави не можуть бути:
культурні цінності, що є об'єктами права державної чи
комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до
Державного реєстру національного культурного надбання;
пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток
культурної спадщини, що не підлягають приватизації".
6. У пункті 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію
державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
(Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 36, ст. 524; 1994 р., N 24, ст. 182) слова
"музеїв-заповідників" замінити словом "музеїв".
10. У Законі України "Про охорону культурної спадщини"
( 1805-14 ) (1805-14)
(Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст.
333; 2002 р., № 3-4, ст.27, № 16, ст.114; 2005 р., № 5, ст. 114;
2007 р., № 33, ст. 440; 2009 р., № 8, ст.105):
1) у частині другій статті 2:
абзац п'ятий замінити двома абзацами такого змісту:
"об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди,
які повністю або частково збереглися в автентичному стані і
характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів,
традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
об'єкти містобудування - історично сформовані центри
населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) зі
збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною
забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього
розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних
ідей".
У зв'язку з цим абзаци шостий-восьмий вважати відповідно
абзацами сьомим - дев'ятим;
2) абзац восьмий статті 4 викласти в такій редакції:
"оголошення комплексів (ансамблів) пам'яток
історико-культурними заповідниками державного значення та
територій історико-культурними заповідними територіями";
3) у статті 5:
у пункті 5 слова "ведення списків цих об'єктів" виключити;
пункт 19 після слів "їх територіях" доповнити словами "в
історико-культурних заповідниках, на історико-культурних
заповідних територіях";
пункт 26 викласти в такій редакції:
"26) управління в порядку, встановленому законом,
історико-культурними заповідниками державного значення";
у першому реченні пункту 28 слова "та надання" виключити;
4) у статті 6:
у частині першій:
у пункті 10 слова "та надання" виключити;
пункт 18 викласти в такій редакції:
"18) управління в порядку, встановленому законом,
історико-культурними заповідниками державного чи місцевого
значення";
пункт 7 частини другої після слів "на пам'ятках місцевого
значення" доповнити словами "історико-культурних заповідних
територіях";
5) доповнити статтею 6-1 такого змісту:
"Стаття 6-1. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків
органами охорони культурної спадщини
Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом,
надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання дозволу, погодження чи висновку
приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного
місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних
документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";
6) у статті 18:
абзац другий частини першої виключити;
частину другу доповнити словами "без погодження відповідного
органу охорони культурної спадщини";
7) у частинах першій та другій статті 21 слова "державний
орган з питань охорони пам'яток історії та культури" в усіх
відмінках замінити словами "відповідний орган охорони культурної
спадщини" у відповідному відмінку;
8) у статті 23:
частину першу після слова "органи" доповнити словом
"(особи)";
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
"При передачі пам'ятки чи її частини у володіння,
користування чи управління іншій особі істотною умовою договору
про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка
чи її частина, збереження пам'ятки чи її частини відповідно до
вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного
власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним
органом охорони культурної спадщини".
У зв'язку з цим частини другу і третю вважати відповідно
частинами третьою і четвертою.
9) у частині першій статті 25 слова "відповідними органами
охорони культурної спадщини на визначених ними умовах" замінити
словами "з дотриманням встановлених цим Законом вимог";
10) абзац перший частини першої статті 32 викласти в такій
редакції:
"1. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих
пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних
заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них
повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони
регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони
археологічного культурного шару";
11) статтю 33 викласти в такій редакції:
"Стаття 33. Iсторико-культурні заповідники та
історико-культурні заповідні території
1. Комплекс (ансамбль) пам'яток з усією сукупністю
компонентів, який становить культурну, історичну та наукову
цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у
структурі населеного пункту або локалізований поза його межами
може бути оголошений історико-культурним заповідником державного
або місцевого значення.
Iсторико-культурним заповідником державного значення
оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що має особливу
культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на
розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо
пов'язаний з видатними історичними подіями.
Iсторико-культурним заповідником місцевого значення
оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що відображає
характерні особливості історії, культури, архітектури чи
містобудування окремого регіону або населеного пункту.
2. Iсторико-культурною заповідною територією оголошується
історично сформована територія, в межах якої збереглася значна
кількість об'єктів культурної спадщини.
Оголошення території історико-культурною заповідною
територією провадиться без вилучення пам'яток, їх комплексів
(ансамблів), земельних ділянок, розташованих у межах такої
території, у їх власників або користувачів.
3. Залежно від домінуючого виду об'єктів культурної спадщини
історико-культурні заповідники чи історико-культурні заповідні
території можуть бути, зокрема, історико-архітектурними,
архітектурно-історичними, історико-меморіальними,
історико-археологічними, історико-етнографічними.
4. У межах історико-культурного заповідника та
історико-культурної заповідної території забороняється діяльність,
що негативно впливає або може негативно вплинути на стан
збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та
використання.
Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення,
будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення
масових і видовищних заходів здійснюються:
у межах історико-культурного заповідника - за погодженням з
органом, до сфери управління якого належить історико-культурний
заповідник;
у межах історико-культурної заповідної території - за
погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини, на підставі висновку органу, який забезпечує
дотримання режиму історико-культурної заповідної території.
5. Положення про історико-культурний заповідник
затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений
при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток
історико-культурним заповідником.
Положення про історико-культурну заповідну територію
затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини.
6. Межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з
консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і
пристосування об'єктів культурної спадщини, благоустрою
історико-культурного заповідника та упорядження
історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони
і використання об'єктів культурної спадщини, збереження і
відтворення традиційного характеру середовища визначаються
відповідно у плані організації території історико-культурного
заповідника або плані організації історико-культурної заповідної
території - науково-проектній документації, яка розробляється
відповідно до закону у порядку, визначеному центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
План організації території історико-культурного заповідника
затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений
при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток
історико-культурним заповідником.
План організації історико-культурної заповідної території
затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини";
12) доповнити статтями 33-1, 33-2 і 33-3 такого змісту:
"Стаття 33-1. Порядок оголошення комплексу (ансамблю)
пам'яток історико-культурним заповідником або території
історико-культурною заповідною територією
1. Підготовку і подання клопотання про оголошення комплексу
(ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником або території
історико-культурною заповідною територією можуть здійснювати
фізичні та/або юридичні особи.
У клопотанні, з урахуванням культурної, історичної та
наукової цінності комплексу (ансамблю) пам'яток чи окремої
території, обгрунтовується необхідність їх оголошення відповідно
історико-культурним заповідником або історико-культурною
заповідною територією.
До клопотання додаються документи, що підтверджують
обгрунтування необхідності оголошення комплексу (ансамблю)
пам'яток чи окремої території відповідно історико-культурним
заповідником або історико-культурною заповідною територією.
2. Клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток
історико-культурним заповідником або території історико-культурною
заповідною територією подається до органу охорони культурної
спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної,
Київської, Севастопольської міської державної адміністрації чи
відповідного виконавчого органу місцевої ради за місцем
розташування відповідних комплексу (ансамблю) пам'яток чи
території. Клопотання розглядається у місячний строк з дня його
отримання.
За наслідками розгляду клопотання орган охорони культурної
спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної,
Київської, Севастопольської міської державної адміністрації чи
відповідний виконавчий орган місцевої ради подає висновок про
доцільність оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток
історико-культурним заповідником або території історико-культурною
заповідною територією разом з необхідними документами до
відповідного органу, визначеного частиною третьою цієї статті.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про
оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним
заповідником або території історико-культурною заповідною
територією визначає Кабінет Міністрів України.
3. Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток
історико-культурним заповідником державного значення або території
історико-культурною заповідною територією приймає Кабінет
Міністрів України.
Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток
історико-культурним заповідником місцевого значення приймає
відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна,
Київська, Севастопольська міська рада.
Стаття 33-2. Особливості управління та функціонування
історико-культурних заповідників
1. З метою забезпечення дотримання режиму
історико-культурного заповідника, визначеного у положенні про
нього, орган, до сфери управління якого належить заповідник,
утворює адміністрацію історико-культурного заповідника.
Адміністрація історико-культурного заповідника здійснює
культурно-освітню, науково-дослідну діяльність у сфері охорони
культурної спадщини та музейній справі, а також здійснює
туристичну діяльність.
2. Завдання, напрями діяльності адміністрації
історико-культурного заповідника, порядок управління
історико-культурним заповідником визначаються у положенні про неї,
що затверджується органом, до сфери управління якого належить
історико-культурний заповідник.
Типове положення про адміністрацію історико-культурного
заповідника затверджує Кабінет Міністрів України.
3. Адміністрація історико-культурного заповідника відповідно
до закону:
1) проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації,
складення облікової документації на об'єкти культурної спадщини,
готує документацію для їх державної реєстрації;
2) інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про
пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження,
руйнування об'єктів історико-культурного заповідника;
3) здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з
дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту,
пристосування і музеєфікації пам'яток та інших робіт на території
історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
4) надає висновки відповідному органу охорони культурної
спадщини щодо можливості розміщення реклами на території
історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
5) вживає заходів до запобігання і припинення порушення вимог
законодавства про охорону культурної спадщини, а також до усунення
негативних наслідків і компенсації шкоди, завданої такими
порушеннями;
6) здійснює інші заходи щодо охорони та збереження об'єктів
історико-культурного заповідника.
З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного
заповідника його адміністрація відповідно до закону може
забезпечувати охорону об'єктів і території заповідника.
4. Відповідно до завдань та напрямів діяльності адміністрація
історико-культурного заповідника може надавати платні послуги,
перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
5. Майно історико-культурного заповідника, що перебуває у
державній або комунальній власності, передається його
адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає
відчуженню.
6. Земельні ділянки в межах історико-культурного заповідника
надаються його адміністрації у користування відповідно до закону.
7. Iсторико-культурний заповідник може мати власну символіку.
Стаття 33-3. Особливості управління та функціонування
історико-культурних заповідних територій
Забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної
території з розташованими на ній об'єктами культурної спадщини,
визначеного у положенні про неї, здійснюється за рішенням Кабінету
Міністрів України органом охорони культурної спадщини за
місцезнаходженням такої території або адміністрацією
історико-культурної заповідної території чи адміністрацією
історико-культурного заповідника, з яким зазначена територія
пов'язана.
У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про
забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної
території її адміністрацією така адміністрація створюється
Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурної
заповідної території її адміністрація виконує функції, передбачені
частиною третьою статті 33-2 цього Закону.
Завдання та напрями діяльності адміністрації
історико-культурної заповідної території визначаються в положенні
про неї, яке затверджується Кабінетом Міністрів України";
13) частину першу статті 34 викласти в такій редакції:
"Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні
заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані
археологічні території належать до земель історико-культурного
призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів
землекористування, проектів землеустрою, іншої
проектно-планувальної та містобудівної документації";
14) в абзаці шостому частини другої статті 35 слова "а в разі
потреби - взяти участь у підготовці зазначених об'єктів до
експозиції, а пов'язаних з ними матеріалів - до проведення їх
державної реєстрації як пам'яток" виключити;
15) у частині третій статті 37 слово "надання" замінити
словом "відведення";
16) статтю 43 викласти в такій редакції:
"Стаття 43. Кримінальна відповідальність за незаконне
проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини,
знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини
За незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок,
інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної
спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або
пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин, винні особи
притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до
закону";
17) частину першу статті 44 доповнити абзацом п'ятим такого
змісту:
"за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу
від підписання охоронного договору та/або за порушення ним режиму
використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
18) назву та частину першу статті 46 викласти в такій
редакції:
"Стаття 46. Адміністративна відповідальність за порушення
вимог цього Закону та невиконання законних вимог посадових осіб
органів охорони культурної спадщини
За ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки,
порушення режиму використання пам'ятки, порушення режиму,
встановленого в історико-культурному заповіднику та на
історико-культурній заповідній території, проведення ремонтних,
реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці, зміну
призначення пам'ятки, її частин та елементів, здійснення написів,
позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без
письмового дозволу відповідного органу охорони культурної
спадщини, ухилення від передачі в установленому порядку знайдених
під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів,
пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне
зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються
музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і
належать до державної частини Музейного фонду України, а також за
невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони
культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про
охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх
діяльності, винні особи притягаються до адміністративної
відповідальності відповідно до закону".
11. Частину третю статті 14 Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38,
ст.313) викласти в такій редакції:
"Предметом іпотеки не можуть бути пам'ятки культурної
спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не
підлягають приватизації".
12. У Законі України "Про охорону археологічної спадщини"
( 1626-15 ) (1626-15)
(Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 26, ст.
361):
1) статтю 1 викласти в такій редакції:
"Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
археологічна спадщина України (далі - археологічна
спадщина) - сукупність об'єктів археологічної спадщини, що
перебувають під охороною держави, та пов'язані з ними території, а
також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що
походять з об'єктів археологічної спадщини;
археологічна розвідка - вид наукового дослідження
археологічної спадщини, не пов'язаний з руйнуванням культурного
шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини
культурного шару) об'єкта археологічної спадщини і спрямований на
виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об'єктів
археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об'єкти
археологічної спадщини;
археологічні розкопки - вид наукового дослідження
археологічної спадщини, спрямований на пошук і вивчення
археологічних залишків на території об'єкта археологічної
спадщини, що проводиться шляхом систематичного обстеження земної
чи підводної поверхні та включає, зокрема, земляні і підводні
роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування
досліджуваного об'єкта;
дозвіл - документ установленого зразка, виданий центральним
органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який
дає право на проведення археологічних розвідок, розкопок на
території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах
охорони, в історичних ареалах населених місць, а також на
дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною
поверхнею та під водою;
дослідник археологічної спадщини (археолог) - вчений
(громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який
має відповідні фахову освіту і кваліфікацію, професійно проводить
археологічні дослідження із складенням наукової звітності та
публікацією наукових результатів;
кваліфікаційний документ - посвідчення установленого зразка,
яке визначає фаховий рівень дослідника;
наукова археологічна експертиза - діяльність, метою якої є
наукове дослідження археологічної спадщини, що проводиться шляхом
обстеження територій та водних об'єктів, аналізу програм і
проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень,
інших проектів, згідно з якими передбачаються земляні і підводні
роботи, виконання яких може позначитися на стані об'єктів
археологічної спадщини, а також підготовка науково обгрунтованих
експертних висновків щодо наявності на обстежуваних територіях
об'єктів археологічної спадщини та режимів їх використання,
можливості та умов виконання зазначених програм і реалізації
проектів;
наукове дослідження археологічної спадщини (археологічне
дослідження) - наукова діяльність, спрямована на здобуття нових
знань про об'єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку
давнього суспільства і людини на основі результатів аналізу
археологічних матеріалів і документованої інформації (публікацій,
наукових звітів тощо) археологічного характеру;
об'єкт археологічної спадщини (археологічний об'єкт) - місце,
споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з
ними території чи водні об'єкти, створені людиною, незалежно від
стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з
археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і
повністю або частково зберегли свою автентичність;
охорона археологічної спадщини - комплекс заходів, що
здійснюються відповідно до законодавства органами державної влади,
підприємствами, установами, організаціями, громадянами,
спрямованих на ведення обліку (виявлення, наукове вивчення,
класифікацію, картографування, державну реєстрацію), захист,
збереження, належне утримання, відповідне використання,
консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об'єктів
археологічної спадщини, а також поширення знань про археологічну
спадщину;
пам'ятка археології (археологічна пам'ятка) - археологічний
об'єкт національного або місцевого значення, який занесено до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України";
2) у статті 3:
абзаци п'ятий і восьмий викласти в такій редакції:
"визначення повноважень державних органів у сфері охорони
археологічної спадщини";
"визначення відповідних прав та обов'язків осіб, у
користуванні або володінні яких перебувають археологічні об'єкти
чи предмети";
в абзаці одинадцятому слова "відкритих листів" замінити
словами "кваліфікаційних документів", а після слів "населених
місць" доповнити словами "а також дослідження решток
життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею або під
водою";
3) статті 4, 6 і 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 4. Органи управління у сфері охорони археологічної
спадщини
Державне управління у сфері охорони археологічної спадщини
покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально
уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної
спадщини належать:
центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини;
орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної
Республіки Крим;
органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та
Севастопольської міських, районних державних адміністрацій;
органи охорони культурної спадщини місцевих рад";
"Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади
у сфері охорони культурної спадщини
До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини належать:
розроблення, затвердження та погодження нормативно-правових
актів, що регулюють питання охорони археологічної спадщини;
ведення державного обліку об'єктів археологічної спадщини;
оголошення топографічно визначених територій чи водних
об'єктів, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива
їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;
визначення меж територій археологічних пам'яток національного
значення, затвердження зон їх охорони, охоронюваних археологічних
територій, історичних ареалів населених місць та встановлення
режиму їх використання;
здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження,
консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування,
музеєфікації та інших робіт на об'єктах археологічної спадщини і в
зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в
історичних ареалах населених місць відповідно до закону;
визначення необхідності проведення археологічних розвідок на
земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких
передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об'єктів
археологічної спадщини;
погодження відповідно до закону проектів відведення земельних
ділянок на території пам'яток та в зонах їх охорони, на
охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах
населених місць;
погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і
ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових,
земляних робіт на пам'ятках національного значення та в зонах їх
охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних
ареалах населених місць та визначення необхідності наукової
археологічної експертизи зазначених проектів;
видача дозволів на проведення археологічних розвідок,
розкопок на території пам'ятки, в зонах охорони, на охоронюваній
археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а
також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться
під земною поверхнею та під водою;
заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб,
яка створює загрозу об'єкту археологічної спадщини або порушує
вимоги законодавства про охорону археологічної спадщини у порядку,
встановленому законом;
видання розпоряджень та приписів щодо охорони археологічних
пам'яток, припинення робіт на таких пам'ятках, їх територіях та в
зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в
історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи виконуються
за відсутності затверджених або погоджених відповідними органами
охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим
Законом дозволів або з відхиленням від них;
застосування фінансових санкцій за порушення вимог цього
Закону;
науково-методичне керівництво з питань охорони і використання
археологічної спадщини;
здійснення контролю за переміщенням археологічних предметів
через державний кордон;
здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Стаття 7. Повноваження інших органів охорони культурної
спадщини
До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної
спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних
державних адміністрацій та органів охорони культурної спадщини
місцевих рад належать:
здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших
нормативно-правових актів щодо охорони археологічної спадщини;
визначення меж територій археологічних пам'яток місцевого
значення, затвердження зон їх охорони;
забезпечення в межах відповідної
адміністративно-територіальної одиниці належного захисту та
утримання об'єктів археологічної спадщини;
здійснення відповідно до закону нагляду за станом схоронності
археологічних пам'яток;
визначення необхідності проведення археологічних розвідок на
земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких
передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об'єктів
археологічної спадщини;
погодження відповідно до закону проектів відведення земельних
ділянок;
погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і
ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових,
земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам'яток
місцевого значення, їх територій і зон охорони та визначення
необхідності наукової археологічної експертизи зазначених
проектів;
реєстрація кваліфікаційних документів та дозволів на
проведення археологічних розвідок, розкопок, а також на
дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною
поверхнею та під водою;
видання розпоряджень і приписів щодо охорони пам'яток
місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях
та в зонах охорони, якщо такі роботи виконуються за відсутності
затверджених або погоджених з відповідним органом охорони
культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом
дозволів або з відхиленням від них;
здійснення інших повноважень відповідно до закону";
4) доповнити статтею 7-1 такого змісту:
"Стаття 7-1. Порядок надання дозволів, погоджень органами
охорони культурної спадщини
Дозволи і погодження, передбачені цим Законом, надаються
органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання дозволу чи погодження приймається органом
охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання
фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України";
5) у статті 8:
у частині другій слова "спеціально уповноваженим" виключити;
у частині четвертій слова "Порядок проведення Державного"
замінити словами "Порядок ведення державного";
6) абзаци третій і четвертий частини першої статті 9 викласти
в такій редакції:
"польові дослідження (археологічні розвідки, розкопки, інші
земляні і підводні роботи);
післяпольові дослідження (шифрування, реставрація,
замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та
інші види вивчення археологічних пам'яток і предметів, знайдених
під час польових досліджень тощо)";
7) у статті 10:
частину другу доповнити реченням такого змісту: "Порядок
видачі дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України";
у частині третій слова "відкритого листа - кваліфікаційного
документа, виданого Iнститутом археології Національної академії
наук України" замінити словами "кваліфікаційного документа,
виданого кваліфікаційною радою, сформованою відповідно до Закону
України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
;
частину четверту викласти в такій редакції:
"Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних
та підводних робіт для пошуку об'єктів археологічної спадщини або
пов'язаних з ними рухомих предметів за відсутності передбаченого
законом дозволу, зокрема на використання металошукачів, детекторів
неоднорідності грунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання
або відповідної технології, є незаконним";
8) статті 11 і 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 11. Науковий звіт дослідника археологічної спадщини
Археолог, який проводить археологічне дослідження на
території України, подає до початку наступного польового сезону
науковий звіт про виконані у попередньому польовому сезоні
археологічні роботи до органу, що видав дозвіл, та до визначених
Кабінетом Міністрів України державної архівної установи чи
архівного підрозділу державної наукової установи.
Вимоги до складення та порядку подання наукового звіту
затверджуються вченою радою Iнституту археології Національної
академії наук України.
Наукові звіти підлягають довічному зберіганню.
Стаття 12. Iнститут археології Національної академії наук
України
Iнститут археології Національної академії наук України є
державною науковою установою у сфері дослідження археологічної
спадщини, яка відповідно до законодавства в установленому порядку
може:
організовувати і проводити наукові, у тому числі охоронні,
дослідження археологічних об'єктів;
розробляти, затверджувати та впроваджувати наукові методики
дослідження археологічної спадщини;
здійснювати наукову археологічну експертизу програм та
проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень,
будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання
яких може негативно позначитися на стані об'єктів археологічної
спадщини, їх територій та зон охорони;
вести науковий архів звітів про археологічні дослідження;
проводити наукову експертизу результатів дослідження
археологічної спадщини";
9) у статті 14:
у частині другій слова "відкритий лист" та "земляних"
замінити відповідно словами "кваліфікаційний документ" та
"відповідних";
у частині третій слова "музеями-заповідниками" виключити;
у частині четвертій слова "очолюються дослідником, який
отримав відкритий лист, і" виключити;
10) статтю 15 викласти в такій редакції:
"Стаття 15. Права та обов'язки дослідника археологічної
спадщини
Дослідник археологічної спадщини має право на:
поновлення наукових досліджень об'єкта археологічної
спадщини, який він досліджував раніше;
доступ до польової документації, наукових звітів та до
археологічних предметів, виявлених ним під час археологічних
досліджень.
Дослідник археологічної спадщини зобов'язаний:
дотримуватися принципів наукового дослідження археологічної
спадщини, визначених цим Законом;
проводити археологічні дослідження відповідно до вимог
законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема
нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини;
передати всі виявлені під час досліджень археологічні
предмети на постійне зберігання визначеній у дозволі установі для
занесення до державної частини Музейного фонду України;
передати польову документацію та науковий звіт про проведені
роботи до органу, що видав дозвіл, та до визначених Кабінетом
Міністрів України державної архівної установи чи архівного
підрозділу державної наукової установи у встановленому
законодавством порядку для занесення до Національного архівного
фонду;
забезпечити належну консервацію відповідних об'єктів
культурної спадщини, упорядження території після завершення
робіт";
11) у статті 18:
у частині першій слова "та задокументовані" і "спеціально
уповноваженим" виключити, а слова "методики, затвердженої"
замінити словами "методик, затверджених";
частину третю викласти в такій редакції:
"Знахідки підлягають передачі на зберігання до визначених у
дозволі на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних робіт, а також на дослідження решток життєдіяльності
людини, що містяться під земною поверхнею та під водою, фондів
музеїв, у яких зберігаються музейні колекції і предмети, що є
державною власністю і належать до державної частини Музейного
фонду України";
12) у статті 19:
у назві та абзаці першому слово "власності" замінити словом
"володінні";
в абзаці другому слово "правил" замінити словами "вимог
законодавства щодо";
13) у частині другій статті 21 слово "власності" замінити
словом "володіння".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
набрання чинності Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, які
випливають із змісту цього Закону.