ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 9546/7/15-1117 від 11.07.2000
м.Київ
vd20000711 vn9546/7/15-1117
Податковий облік операцій за договорами поруки
1. Відповідно до ст.191 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) за договором поруки поручитель зобов'язується перед
кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого
зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Пункт сьомий статті 3 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) визначає операції з видачі поручительств,
гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх
виконання у грошовій формі, як банківські операції. При цьому
здійснення операцій, передбачених пунктом 7 статті 3 вказаного
Закону, дозволяється, крім банків, і іншим юридичним особам, за
винятком випадків, визначених законодавчими актами України.
При цьому до валового доходу поручителя (гаранта) включається
дохід, одержаний від дебітора у вигляді винагороди за видачу
поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, як
дохід, отриманий від позареалізаційних операцій у відповідності з
підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон). Вказаний дохід
поручителя відображається у рядку 8 декларації про прибуток
підприємства ( z0313-97 ) та рядку 8.13 додатка "Е" до декларації.
Включення дебітором сум винагороди, сплачених поручителю за
видачу поручительств (гарантій), не включається до валових витрат
дебітора, оскільки вказані витрати не мають відношення до
компенсації вартості придбаних товарів (робіт, послуг), придбаних
для їх подальшого використання в господарській діяльності (п.5.1
ст.5 Закону), а також це не передбачено згідно із статтею 7
"Оподаткування операцій особливого виду" Закону ( 334/94-ВР ).
Відповідно до підпункту 12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону
( 334/94-ВР ) розмір страхового резерву, що створюється за рахунок
збільшення валових витрат фінансової установи, не може
перевищувати для комерційних банків - 20 відсотків від суми
боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами,
гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на
користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового
періоду.
Таким чином, витрати поручителя - фінансової установи,
пов'язані із виконанням зобов'язань перед кредитором іншої особи,
відшкодовуються ним за рахунок страхового резерву, створеного
фінансовою установою для повного покриття ризиків неповернення
основної суми боргу.
Отже, якщо підприємство не відноситься до фінансових установ
і відповідно страхового резерву ним не створюється, то витрати на
виконання зобов'язання боржника не включаються до його
(поручителя) валових витрат і відшкодовуються за рахунок
резервного (страхового) фонду, створеного в порядку, передбаченому
ст.14 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ).
2. Відповідно до ст.193 - 194 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх
прав кредитора по цьому зобов'язанню.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею
зобов'язання.
Отже, права кредитора на одержання основної суми кредиту,
процентів за кредитом, відшкодування збитків, інші права, в разі
невиконання дебітором свого зобов'язання і при умові виконання
поручителем відповідного зобов'язання, в зв'язку з цим переходять
до поручителя. В податковому обліку операція з погашення основної
суми боргу за кредитом та сплати процентів дебітором поручителю
відображається аналогічно таким операціям між дебітором і
кредитором.
А саме, відповідно до підпункту 7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) з
урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються
до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у
зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту
іншим особам-кредиторам.
Таким чином, операція з повернення дебітором основної суми
кредиту поручителю, який набув всіх прав кредитора по цьому
зобов'язанню, не збільшує валових витрат такого поручителя.
Що стосується відображення в податковому обліку процентів
(платежів за використання коштів або товарів (робіт, послуг),
отриманих у кредит), сплачених дебітором на користь поручителя,
який набув всіх прав кредитора по відповідному зобов'язанню, то
дебітор включає до складу валових витрат будь-які витрати,
пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за кредитами на
користь вказаного поручителя протягом звітного періоду, якщо такі
виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням
господарської діяльності платника податку - дебітора (підпункт
5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ). Одночасно поручитель збільшує валовий
дохід на суму доходу, одержаного від дебітора у вигляді процентів
(підпункт 4.1.4 п.4.1 ст.4 вищезазначеного Закону).
Заступник Голови Г.М.Оперенко
"Вісник податкової служби України", N 1 - 2, січень, 2001 р.