Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики і Міністерство торгівлі Республіки Білорусь, далі - "Сторони",

прагнучи зміцнювати і розвивати співробітництво у сфері захисту прав споживачів,

усвідомлюючи важливість взаємодії державних органів у забезпеченні захисту прав споживачів,

керуючись принципами рівноправності, взаєморозуміння та взаємної вигоди,

домовились про таке:

Стаття 1

Ця Угода має на меті забезпечення і розвиток співробітництва Сторін з питань захисту прав споживачів та насичення споживчого ринку товарами (роботами, послугами), які можуть задовольнити запити і потреби споживачів, сприяти розвитку громадського руху споживачів.

Стаття 2

1. Сторони здійснюють співробітництво за такими напрямками:

- обмін науковою та іншою інформацією щодо захисту прав споживачів, у тому числі інформацією щодо законодавчої бази та її формування і практичної діяльності Сторін у сфері захисту прав споживачів;

- взаємне інформування про випадки виявлення на споживчих ринках держав Сторін товарів (робіт, послуг), що становлять загрозу життю, здоров'ю, майну споживачів, а також навколишньому середовищу;

- проведення економічних, юридичних, медико-біологічних, товарознавчих, соціологічних, науково-технічних, інформаційно-технологічних досліджень проблем у сфері захисту прав споживачів;

- проведення міжнародних науково-практичних конференцій і семінарів з проблемних питань у сфері захисту прав споживачів;

- обмін інформацією про вирішення проблемних питань у сфері захисту прав споживачів;

- обмін досвідом із створення та функціонування інформаційних систем із захисту споживчого ринку від неякісних і фальсифікованих товарів (робіт, послуг);

- розробка спільних програм у сфері захисту прав споживачів, що передбачають проведення заходів з навчання спеціалістів, інформування та навчання споживачів;

- забезпечення кожною з Сторін дотримання виробниками (продавцями, виконавцями), що знаходяться на території держави Сторони, в рамках національного законодавства прав споживачів держави іншої Сторони.

2. Напрямки співробітництва, що передбачені пунктом 1 цієї статті, можуть бути доповнені за погодженням Сторін.

Стаття 3

Кожна із Сторін має право направити іншій Стороні запит щодо надання інформації про товари (роботи, послуги), що виробляються та (або) реалізуються на території держави іншої Сторони, виробниках (продавцях, виконавцях), що знаходяться на території держави іншої Сторони, та іншої інформації, необхідної для захисту прав споживачів. Інша Сторона має право відмовити у наданні інформації, що запитується, якщо така інформація визнається конфіденційною або не може бути наданою з інших підстав у відповідності до національного законодавства.

Стаття 4

1. Кожна із Сторін має право направити іншій Стороні заяву щодо розгляду справи про порушення прав споживачів виробниками (продавцями, виконавцями), що знаходяться на території держави іншої Сторони.

2. Кожна із Сторін на підставі заяви іншої Сторони розглядає факти порушення і приймає відносно них рішення у відповідності з вимогами національного законодавства.

Стаття 5

Сторони сприяють громадським об'єднанням споживачів в їх становленні і подальшій діяльності, участі у формуванні політики у сфері захисту прав споживачів, у тому числі в розробці проектів нормативних правових актів.

Стаття 6

Сторони відповідно до національного законодавства будуть розвивати контакти і сприяти співробітництву на рівноправній і взаємовигідній основі між виробниками (продавцями, виконавцями) товарів (робіт, послуг) своїх держав з питань надання споживачам необхідної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги) та її виробників (продавців, виконавців).

Стаття 7

Питання проведення узгодженої антимонопольної політики, направленої на захист прав споживачів, регулюються спеціальними угодами держав Сторін.

Стаття 8

Сторони здійснюють співробітництво у сфері захисту прав споживачів на основі взаємної вигоди, утримуючись від дій, що наносять взаємну шкоду.

Стаття 9

Сторони проводять взаємні консультації щодо здійснення контролю за ходом виконання цієї Угоди не менше як раз на рік.

Стаття 10

Ця Угода не зачіпає прав і обов'язків, прийнятих Сторонами відповідно до інших міжнародних договорів.

Стаття 11

Внесення змін і доповнень до цієї Угоди здійснюється шляхом оформлення Сторонами відповідних протоколів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Стаття 12

Спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цієї Угоди, вирішуються шляхом консультацій і переговорів між Сторонами.

Стаття 13

Ця Угода набуває чинності з дати її підписання і є чинною протягом п'яти років, її дія автоматично подовжується на наступні п'ять років, якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про свій намір вийти з цієї Угоди не пізніше ніж за шість місяців до закінчення чергового терміну дії цієї Угоди.

Вчинено у м. Мінськ 21 травня 2004 року в двох примірниках, кожний українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.