ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 10342/7/22-3217 від 01.08.2001
У зв'язку з надходженням запитів щодо оподаткування банками
операцій з цінними паперами Державна податкова адміністрація
України повідомляє.
Система оподаткування України побудована за принципами,
зокрема, рівнозначності і пропорційності, тобто справляння
податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від
отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів
(обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших
податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи
(Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Статтею 31 Закону України від 18.06.91 р. N 1201-XII
( 1201-12 ) "Про цінні папери і фондову біржу" (із змінами та
доповненнями) визначено, що оподаткування доходів по цінних
паперах здійснюється згідно із законодавством України.
Податковий обіг операцій з цінними паперами повинен
здійснюватися банками відповідно до вимог Закону України від
22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) "Про оподаткування прибутку
підприємств" (далі - Закон) і має особливості, обумовлені вимогами
цього Закону.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону до
складу валових доходів платника податку включаються, зокрема,
доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного
випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації)).
Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та
зобов'язаннями визначений пунктом 7.9 статті 7 Закону, яким такі
операції віднесено до оподаткування операцій особливого виду,
Зокрема, з урахуванням особливостей, встановлених цим
Законом, вказаним пунктом передбачено, що не включаються до
валового доходу кошти або майно, залучені платником податку у
зв'язку із залученням платником податку коштів або майна в довірче
управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску
ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі
рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів
чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику
податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної
суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу)
ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи
довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого
платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій,
векселів чи інвестиційних сертифікатів (підпункт 7.9.1) та
відповідно не включаються до валових витрат кошти або майно,
надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку
коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів
(вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних
(депозитних) сертифікатів, або коштів з інших строкових чи
довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу)
облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також
розміщенням платником податку коштів або майна в довірче
управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом
придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові
та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, у
тому числі шляхом придбання облігацій, векселів чи інвестиційних
сертифікатів (підпункт 7.9.2).
Перелік операцій та угод, які може здійснювати банк,
визначений статтею 47 Закону України від 07.12.2000 р, N 2121-III
( 2121-14 ) "Про банки і банківську діяльність". Відповідно до неї
банк може бути емітентом цінних паперів.
Статтею 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"
визначено, що емітент цінних паперів - це юридична особа, яка від
свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати
обов'язки, що випливають з умов їх випуску.
Враховуючи вищенаведене, у разі здійснення банком, у
законодавче визначеному порядку, емісії цінних паперів, кошти,
залучені банком, наприклад, шляхом випуску ощадних (депозитних)
сертифікатів або шляхом емісії (випуску) облігацій, при їх
первинному розміщенні не можуть розглядатися як валові доходи
банку.
Необхідно звернути увагу, що при поверненні банком платнику
податку цих залучених коштів вони не можуть бути віднесені на
валові витрати банку.
Одночасно слід зауважити, що вищенаведені норми Закону не
можна розглядати окремо від особливостей оподаткування операцій з
цінними паперами, визначеними іншими статтями Закону.
Так, відповідно-до пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону, до
оподаткування операцій особливого виду віднесено також
оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та
деривативами.
Пунктом 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено, що продаж товарів - це
будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу права власності на такі
товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання,
а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до пункту 1.6 вказаного Закону товарами є
матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та
деривативи.
Статтею 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"
( 1201-12 ) визначено, що права і обов'язки щодо цінних паперів
виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою
особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.
Положеннями Закону передбачено спеціальне визначення терміну
(торгівля цінними паперами) для різних категорій платників
податку.
Відповідно до пп.7.6.2 вказаного Закону для торговців цінними
паперами, якщо їх статус встановлено відповідним законодавством
України про цінні папери, під торгівлею цінними паперами,
розуміються будь-які операції з придбання або продажу цінних
паперів чи фондових деривативів.
Однією з особливостей цих операцій є те, що з метою
оподаткування платник податку веде окремий фінансовий облік
результатів з торгівлі цінними паперами та деривативами (абзац
перший підпункту 7.6.1).
Враховуючи вищенаведене, у разі якщо банком здійснено
придбання або продаж цінного паперу, така операція вважається
торгівлею та повинна бути відображена у окремому обліку.
Якщо банком одержані збитки від операцій з торгівлі цінними
паперами, у разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені
(нараховані) у зв'язку з придбанням цінних паперів і деривативів,
перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних
паперів та деривативів протягом такого звітного періоду, вони
переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких
визначених статтею 6 операцій протягом строків, Закону.
Таким чином вони не збільшують валові витрати і не знаходять
свого відображення у декларації про прибуток банківської установи.
У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані
(нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням)
цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені
(нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних
паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені
на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій
минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів
за результатами такого звітного періоду (абзац третій підпункту
7.6.1) та відображається у рядку декларації про прибуток
банківської установи.
Слід звернути увагу, що терміни (доходи) та (витрати) для
цілей оподаткування операцій з цінними паперами розуміються таким
чином:
Згідно з підпунктом 7.6.3 під терміном (витрати) розуміється
сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником
податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація
вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої
заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Підпунктом 7.6.4 передбачено, що під терміном (доходи) слід
розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану)
платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як
компенсація їх вартості. До складу доходів включається також сума
будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у
зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Враховуючи ви ще ви кладе не, торгівля цінними паперами
передбачає визначення прибутку або збитків від цих операцій в
окремому обліку банку.
Наприклад, банком здійснено придбання цінного паперу на
інвестиції, який в подальшому може бути банком проданий або
погашений емітентом. Відповідно до вищенаведеного ця операція
повинна бути віднесена до торгової та по ній повинен бути
визначений результат, як різниця між доходами, які включають суму
коштів або майна, сплачену (нараховану) як компенсація їх
вартості, а також суму заборгованості, яка погашається у зв'язку з
таким продажем, обміном або відчуженням та витратами, які
включають суму коштів або майна, сплачену (нараховану) платником
податку банку як компенсацію їх вартості з урахуванням суми
будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким
придбанням. Така операція відображається в окремому обліку банку.
Заступник Голови І.Кальніченко
"Бізнес: Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації",
N 36/2, 06.09.2001 р.