Головне управління ДФС у Чернігівській області, керуючись підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, статтею 19-1 розділу І, статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ (2755-17) ) розглянуло звернення платника податків стосовно надання роз’яснення щодо оподаткування операцій за договором заміни сторін (уступки права вимоги отримати заборгованість), та повідомляє.

Договір, по якому кредитор в зобов'язанні замінюється новим, є договором уступки права вимоги.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПКУ відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, в це поняття включаються операції по переуступці любим кредиторам (первоначальним або послідуючим) любих прав вимог боргу третьої особи (грошових та негрошових) новому кредитору за компенсацію в любій формі (грошову та негрошову) або без такової.

Загальні положення заміни кредитора в договорі (уступки права вимоги) передбачені ст. 512 – 519 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ (435-15) ).

Згідно зі частиною 1 статті 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні впиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 656 ЦКУ).

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до статей ЦКУ (435-15) та підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПКУ вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операції з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, грошова заборгованість не є товаром, послугами, тому не може трактуватися як об'єкт оподаткування ПДВ. Тобто, боргові зобов'язання, за які боржник розрахувався грошовими коштами з новим кредитором, не оподатковуються податком на додану вартість, підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають.

Враховуючи викладене, постачальник (первинний кредитор) при здійсненні операції з постачання продукції повинен був нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для боржника для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Новий кредитор на дату уступки йому постачальником (первинним кредитором) права вимоги до боржника не формує податковий кредит з ПДВ на суму такого відступленого права вимоги, а на дату отримання боргу від боржника - не нараховує податкові зобов'язання з ПДВ.

Окрім того, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей Податкового кодексу України (2755-17) , на які в ній іде посилання.