Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ (435-15) ) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ (2755-17) ) проценти – дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

З огляду на викладене вище, якщо в договорі про надання позики передбачено обов’язок нараховувати фізичній особі проценти за користування коштами, такі проценти у розумінні ПКУ (2755-17) не будуть вважатися процентами, оскільки не відповідають терміну "процентів", визначеному у п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. В цілях оподаткування такі кошти на підставі п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ слід розглядати як суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору і оподатковувати за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Відповідно до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року N 11 (v0011201-11) "Про бюджетну класифікацію" із змінами і доповненнями, податок на зазначені вище доходи фізичних осіб зараховується на код бюджетної класифікації 11010400 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата", а військовий збір – на код бюджетної класифікації 11011000 "Військовий збір".