Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо оподаткування операцій з відступлення права вимоги в розрізі податкових зобов’язань вторинного кредитора без компенсації боргу та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ (2755-17) ) відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньої або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Починаючи з 01.01.2015, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ (2755-17) (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ).

При цьому, ПКУ (2755-17) не передбачено різниці щодо операцій з відступлення права вимоги, на які коригується фінансовий результат до оподаткування, тобто такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене, якщо умови договорів з відступлення права вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу (435-15) , то для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток застосовують положення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.

Тобто, доходи та витрати з вищезазначених операцій мають визначатися відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку, викладеними у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку № 12 "Фінансові інвестиції" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91 (z0284-00) ), № 13 "Фінансові інструменти" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року № 559 (z1050-01) ), № 15 "Дохід" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (z0860-99) ), № 16 "Витрати" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (z0027-00) ).

Згідно з п. 52.5 ПКУ (2755-17) , контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (375-2014-п) , Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі – Положення № 375).

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення № 375 (375-2014-п) ).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку операцій з відступлення прав вимоги вторинним кредитором без компенсації боргу доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ (2755-17) .

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.