Звертаємо увагу, що у Вашому запиті відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування фізичною особою – підприємцем та не надано копію договору на передачу в управління (довірче управління) нерухомого майна, отже, ГУ ДФС у м. Києві надає податкову консультацію виходячи із загальних вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею - 19 -1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ (2755-17) ).

Відповідно до п. 52.6 ст. 52 ПКУ контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Отже, питання законодавчого регулювання відносин між фізичною особою та суб’єктом господарювання не відноситься до компетенції ДФС.

Разом з цим, щодо оподаткування операцій з надання в управління нерухомого майна одночасно фізичною особою – підприємцем та фізичною особою громадянином в одній особі повідомляємо наступне.

Правові засади регулювання операцій по управлінню майном визначені Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦКУ (435-15) ).

Згідно зі статтею 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Статтею 1030 ЦКУ визначено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Відповідно до статті 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦКУ).

Згідно з п. 1 ст. 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.

Слід зазначити, що згідно з п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ (436-15) ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності регулюється ПКУ (2755-17) , яким передбачено здійснення діяльності як на загальній, так і на спрощеній системах оподаткування за власним вибором платника.

Так, відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПКУ доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього ПКУ (2755-17) . Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

У разі обрання фізичною особою – підприємцем спрощеної системи оподаткування, порядок сплата податків регулюється главою 1 розділу XIV ПКУ (2755-17) .

Відповідно до пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД - 2010), затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 N 396 (v0396832-11) (далі - Методологічні пояснення), клас 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" включає надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном, зокрема нежитловими будівлями (у тому числі виставковими залами, складськими приміщеннями), земельними ділянками.

Отже, фізична особа – підприємець платник єдиного податку, яка обрала вид господарської діяльності "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", не має права надавати в оренду (управління) нерухомість юридичній особі як фізична особа. Зазначене не забороняє фізичній особі - підприємцю здійснювати на загальній системі оподаткування.

Разом з цим, якщо площа майна, яке належить на правах власності фізичній особі та надається в оренду (частина здається фізичною особою - підприємцем, а частина фізичною особою - не суб'єктом господарювання), перевищує норми, встановлені пп. 3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, то така фізична особа - підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування. З даного питання Державною податковою службою України затверджено узагальнюючу податкову консультацію наказом від 20.02.2012 р. N 136.