Угода
між Кабінетом Міністрів України
і Урядом Республіки Болгарія про
морське торговельне судноплавство
( Угоду ратифіковано Законом
N 2996-III ( 2996-14 ) від 17.01.2002 )
Дата підписання: 30.10.1997
Дата ратифікації: 17.01.2002
Дата набуття чинності: 15.03.2002
Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Болгарія, далі
Договірні Сторони,
підтверджуючи прагнення розвивати морське торговельне
судноплавство між країнами на основі рівності та взаємної вигоди,
бажаючи сприяти зміцненню співпраці в галузі морського
торговельного судноплавства на основі принципу свободи
торговельного мореплавства,
погодилися з таким:
Стаття 1
У цій Угоді:
1. Термін "судно Договірної Сторони" - будь-яке торговельне
судно, що зареєстроване відповідно до законодавства цієї
Договірної Сторони і несе її прапор. Однак цей термін не включає в
себе військові кораблі та інші судна, що експлуатуються за
некомерційним призначенням, а також гідрографічні,
науково-дослідні та рибальські судна.
2. Термін "член екіпажу" означає капітана та іншу будь-яку
особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням
обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна чи обслуговуванням
на ньому, та яка включена до суднової ролі.
3. Компетентними органами Договірних Сторін є:
з української сторони - Міністерство транспорту України;
з болгарської сторони - Міністерство транспорту Республіки
Болгарія.
Стаття 2
Ця Угода застосовується на території України і на території
Республіки Болгарія.
У цій Угоді термін "територія" означає територію України або
Республіки Болгарія, включаючи територіальне море, що знаходиться
під суверенітетом Договірної Сторони, а також континентальний
шельф, виключну економічну зону, у відношенні до якої кожна
Договірна Сторона застосовує суверенні права та юрисдикцію
відповідно до міжнародного права.
Стаття 3
Співробітництво між Україною і Республікою Болгарія в галузі
морського торговельного судноплавства ґрунтується на принципах
рівноправності, поваги до національного суверенітету, взаємної
вигоди та взаємних інтересів.
Договірні Сторони надаватимуть всебічне сприяння реалізації
принципу свободи торговельного мореплавства і утримуватимуться від
дій, які могли б зашкодити нормальному розвитку міжнародного
судноплавства.
Стаття 4
Договірні Сторони сприяють установленню контактів між їх
підприємствами, організаціями й службами, відповідальними за
діяльність морського транспорту.
Стаття 5
1. Договірні Сторони погоджуються:
а) підтримувати участь суден Договірних Сторін у перевезеннях
між портами їх країн;
б) співробітничати в усуненні перешкод, які могли б завадити
розвитку перевезень морем між портами їхніх країн;
в) не перешкоджати суднам однієї Договірної Сторони брати
участь у перевезеннях морем між портами другої Договірної Сторони
і портами третіх країн.
2. Положення пункту 1 цієї Статті не зачіпають права суден
третіх країн брати участь у перевезеннях морем між портами
Договірних Сторін.
Стаття 6
Кожна з Договірних Сторін надасть суднам другої Договірної
Сторони, зайнятим у міжнародному судноплавстві, режим найбільшого
сприяння у відношенні вільного доступу в порти, надання місць біля
причалу і навантажувально-розвантажувального обладнання, посадки і
висадки пасажирів, стягнення портових зборів і надання послуг, що
стосуються морського судноплавства.
2. Положення пункту 1 цієї Статті:
а) не поширюються на порти, закриті для заходження іноземних
суден;
б) не поширюються на діяльність, що резервується кожною з
Договірних Сторін для своїх підприємств і організацій, включаючи
каботаж, рятування і буксирування;
в) не стосуються винятків з правил обов'язкової лоцманської
проводки;
г) не відносяться до застосування правил в'їзду, перебування
і виїзду іноземців.
Стаття 7
Договірні Сторони вживатимуть в межах національного
законодавства своїх країн і портових правил усіх необхідних
заходів до полегшення й прискорення морських перевезень,
запобігання затримкам суден, що не викликані необхідністю, та
можливого прискорення і спрощення здійснення митних та усіх інших
формальностей.
Стаття 8
1. Документи, що посвідчують національність суден, обмірні
свідоцтва та інші суднові документи, які видані або визнаються
однією Договірною Стороною, визнаватимуться й другою Договірною
Стороною.
2. Судна однієї Договірної Сторони, що мають належним чином
видані документи про обмір суден, звільняються від обміру в портах
другої Договірної Сторони. Ці документи прийматимуться за основу
при нарахуванні портових зборів.
Стаття 9
Кожна з Договірних Сторін визнає посвідчення особи моряків,
що видані компетентними органами другої Договірної Сторони.
Такими посвідченнями особи є:
стосовно України - посвідчення особи моряка;
стосовно Республіки Болгарія - паспорт моряка.
Стаття 10
Власникам згаданих у Статті 9 цієї Угоди посвідчень особи
моряків дозволяється як членам екіпажів суден Договірної Сторони,
яка видала посвідчення особи, знаходитися протягом часу
перебування судна в порту держави другої Договірної Сторони, без
візи сходити на берег і знаходитися в портовому місті відповідно
до правил країни перебування, за умови передачі капітаном судна
списку членів екіпажу місцевим компетентним органам.
При сходженні на берег і поверненні на судно ці особи повинні
проходити встановлений контроль.
Стаття 11
1. Власники згаданих у Статті 9 цієї Угоди посвідчень особи
моряків, які видані однією Договірною Стороною, можуть в'їжджати
на територію або прямувати через територію держави другої
Договірної Сторони будь-яким видом транспорту з метою прибуття на
своє судно, повернення у свою країну або з будь-якою іншою метою,
прийнятною для компетентних органів другої Договірної Сторони, з
дотриманням національного законодавства і правил цієї Договірної
Сторони.
2. Компетентні органи однієї Договірної Сторони дозволяють
члену екіпажу судна другої Договірної Сторони перебування в
лікарні на своїй території протягом необхідного для лікування
часу.
Кожна з Договірних Сторін надає необхідну медичну допомогу
членам екіпажу суден другої Договірної Сторони згідно із своїм
внутрішнім законодавством.
Стаття 12
Положення Статей 9 і 10 застосовуються до будь-якої особи,
яка не є громадянином жодної з Договірних Сторін, але володіє
посвідченням особи, що відповідає положенням Конвенції про
полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року
( 995_064 ) та Додатку до неї або Конвенції 108 Міжнародної
Організації Праці про національні посвідчення особи моряків
( 993_120 ). Таке посвідчення особи повинно бути видане державою,
яка є учасницею однієї з зазначених Конвенцій, і повинно
гарантувати його власнику повернення в країну, що видала
посвідчення.
Стаття 13
1. За умови дотримання Статей 9 - 12 цієї Угоди на території
держав Договірних Сторін зберігають свою силу правила щодо в'їзду,
перебування і виїзду іноземців.
2. Кожна з Договірних Сторін зберігає за собою право
відмовити у в'їзді та перебуванні на території своєї держави
особам, яких вона вважає небажаними.
Стаття 14
1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної
аварії, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає
будь-якої іншої аварії біля берегів держави другої Договірної
Сторони, компетентні органи цієї Договірної Сторони надаватимуть
пасажирам, екіпажу, а також судну і його вантажу таку ж допомогу і
сприяння, як і судну під своїм власним прапором.
2. Судно однієї Договірної Сторони, яке зазнало аварію, його
вантаж, запаси, а також інше майно не обкладаються митом, якщо
тільки вони не призначені для споживання чи використання на
території держави другої Договірної Сторони.
3. Положення пункту 2 цієї Статті не скасовують застосування
законів і правил щодо тимчасового складування вантажів, чинних на
територіях держав Договірних Сторін.
Стаття 15
Договірні Сторони дають дозвіл на заснування на відповідних
територіях своїх держав представництв судноплавних підприємств і
організацій другої Договірної Сторони. Діяльність таких
представництв буде підпорядкована законодавству країни
перебування.
Стаття 16
1. Кожна з Договірних Сторін надає судноплавним підприємствам
і організаціям другої Договірної Сторони право використовувати
для платежів прибутки та інші надходження, що отримані на
території держави першої Договірної Сторони від перевезень морем.
Кожна з Договірних Сторін надає судноплавним підприємствам і
організаціям другої Договірної Сторони право переказувати ці
прибутки та інші надходження, за вирахуванням усіх вищезазначених
платежів, на територію держави другої Договірної Сторони згідно з
чинним національним законодавством.
2. Усі платежі, що випливають з діяльності, яка здійснюється
відповідно до цієї Угоди, здійснюватимуться у вільно конвертованій
валюті, що є взаємно прийнятною для зацікавлених організацій
Договірних Сторін.
Стаття 17
1. Компетентні органи однієї Договірної Сторони не
розглядають цивільні спори між судновласником, капітаном та іншими
членами екіпажу, що пов'язані з трудовими правопорушеннями і
роботою на борту судна, яке плаває під прапором другої Договірної
Сторони.
2. Компетентні органи однієї Договірної Сторони не здійснюють
карну юрисдикцію у відношенні до злочину, вчиненого на борту судна
другої Договірної Сторони, за винятком випадків:
а) якщо злочин спричиняє порушення спокою або порядку в її
територіальних водах;
б) якщо наслідки злочину поширюються на територію держави, в
якій знаходиться судно;
в) для припинення незаконної торгівлі наркотичними,
психотропними та радіоактивними речовинами;
г) якщо є згода компетентної дипломатичної або консульської
посадової особи держави прапора судна;
д) якщо злочин вчинено проти миру і людства.
3. Положення пункту 2 цієї Статті не зачіпають права контролю
і розслідування подій, яке влади кожної з Договірних Сторін мають
згідно зі своїм законодавством.
Стаття 18
Представники компетентних органів Договірних Сторін у разі
необхідності зустрічатимуться по черзі в Україні та в Республіці
Болгарія для проведення консультацій з питань виконання цієї Угоди
і з інших питань судноплавства, які становлять взаємний інтерес.
Стаття 19
Будь-який спір відносно тлумачення або застосування цієї
Угоди вирішуватиметься шляхом прямих переговорів між компетентними
органами Договірних Сторін. Якщо згадані органи не дійдуть згоди,
спір вирішуватиметься дипломатичними каналами.
Стаття 20
З дати набуття цією Угодою чинності в стосунках між Україною
і Республікою Болгарія припиняє свою дію Угода про співробітництво
в морському торговельному судноплавстві між країнами - членами
РЕВ, підписана в м.Будапешті 3 грудня 1971 року.
Стаття 21
Ця Угода укладена на необмежений термін і набуває чинності на
30-й день з дня обміну письмовими повідомленнями про те, що всі
процедури, які необхідні для набуття нею чинності згідно з
внутрішнім законодавством Договірних Сторін, виконані.
Ця Угода лишатиметься чинною доти, доки одна з Договірних
Сторін її не денонсує, попередивши про це другу Договірну Сторону
не пізніше ніж за шість місяців.
Вчинено в м. Києві 30 жовтня 1997 року у двох примірниках,
кожний українською, болгарською і російською мовами, причому всі
три тексти мають однакову юридичну силу. У разі виникнення
розбіжностей у тлумаченні тексту цієї Угоди за основу приймається
текст російською мовою.
За Кабінет Міністрів За Уряд
України Республіки Болгарія
(підпис) (підпис)